Битва на Косовому полі
Битва на Косовому полі (серб. Бој на Косову чи Косовска битка; тур. Kosova Meydan Muharebesi) — битва між середньовічною Сербією та Османською імперією. Відбулася 15 червня 1389 року на день св. Вітта (сербською Видовдан). Косівська битва є важливою складовою національної історії сербів, їх спадку та міфології.
Зміст |
Перед битвою [ред.]
Військо сербів очолював князь Лазар Хребелянович. Припускається, що він зібрав свої полки біля Нішу (Niš), можливо на правому березі Південної Морави (Južna Morava). Османське військо очолював султан Мурад I (та його син Баязід І). Спершу військо Мурада рухалось в напрямі до Велбужда (Velbužd), а потім змінило напрям через Прокуплє до Косово. Князь Лазар вибрав Косівське поле для проведення битви, яке було оптимальним місцем для перехвату турецького війська.
Не можна упевнено сказати якими були чисельності армій, тим паче, що пізніші джерела прагнули перебільшити їх розміри, навіть до сотень тисяч.[1]
Армія Мурада мала чисельність близько 27.000-40.000[2][3][4][5]. Якщо припустити, що їх було близько 40.000, то серед них було 2.000-5.000 яничарів[6], 6000 сипахів, 20 тис. азапів та акинджів а також 8 тис. васалів[7]. Військо Лазара могло мати чисельність між 12 тис. та 30 тис.[2][3][4][5]. Можна припустити, що їх було близько 25 тис., з яких 15 тис. були під безпосереднім командуванням Лазара, 5 тис. знаходилося під проводом косівського жупана Вука Вранковіча (Vuk Branković) та стільки ж під проводом боснійського воєводи Влатко Вуковича[5]. Кілька тисяч війська було кіннотою, але мабуть кілька сотень з них мали важкі обладунки[1].
Обидві армії зустрілися на Косовому полі. Османська армія під проводом Мурада з його сином Баязідом по праву руку, та його сином Якубом по ліву. Близько 1.000 лучників були на обох крилах османського війська, за ними були азапи та акинджи, а в центрі були яничари, за якими з кінною охороною знаходився сам Мурад, обоз з охороною був позаду[1].
Сербська армія мала в центрі князя Лазара, Вука праворуч, та Влатко — ліворуч. Попереду сербської армії знаходилася важка кіннота, та кавалерія лучників на флангах. Позаду стояла піхота. Не зважаючи на паралельне розташування обох супротивників, воно не було симетричним, оскільки сербський центр переважав османський[1].
Хід бою [ред.]
Битва почалася з обстрілу кавалерії сербів османськими лучниками. Сербська кавалерія сформувала клин і розпочала атаку турків. Кавалерія прорвала ліве крило турків, проте не мала успіху в центрі та на правому крилі[1].
Після першої атаки серби мали певну перевагу, оскільки істотно зруйнували крило турків під командуванням Якуба Джелеба (Yakub Celeb). Коли атака сербів зупинилася, легка кіннота та легка піхота турків контратакувала сербів, яким важкі обладунки стали завадою. В центрі сербські воїни під проводом Владко Вуковіча відбили атаку кінноти османів, проте ця контратака змусила важку сербську кінноту відступити. Під час цієї битви Баязід І, котрий став потім султаном, за швидку контратаку отримав прізвисько «Блискавичний».
Князь Лазар загинув у битві.
Смерть Мурада [ред.]
Відповідно до турецьких історичних хронік, султана Мурада І убив Мілош Обіліч (Miloš Obilić), котрий прикинувся мертвим і вбив Мурада, який ходив по полю після битви. Проте в сербських історичних літописах Мілош Обіліч вбиває Мурада під час бою в таборі турків, коли він прикинувся дезертиром. Очевидно, що султанська варта зразу вбила Мілоша після такого вчинку.
Однак, за ранішим джерелом (лист Флорентійського сенату боснійському королю Твртко I від 20 жовтня 1389), під час бою дванадцять невідомих лицарів прорвались до палатки Мурада та вбили султана[8].
Мурад був єдиним султаном Османській імперії, що загинув під час бою. Баязіда, сина Мурада, було одразу поінформовано про смерть батька, і, оскільки битва продовжувалася, то він послав за своїм братом Якубом. Коли Якуб прибув у табір Баязіда, то його задушили, після чого Баязід успадкував султанський трон.
Могила султана Мурада досі збереглася на краю Косовського поля.
Наслідки [ред.]
Косівська битва була у військовому сенсі нічиєю з важкими втратами обох сторін. Обидва лідери загинули. Держава сербів попала у васальну залежність від Османської імперії. А сербський нобілітет та простий народ мусив постачати людський матеріал для турецької армії.
Після битви та смерті князя Лазара, Баязід І утворив союз із сином Лазара Стефаном. Баязід одружився із сестрою Стефана, взявши її в гарем, а сам Стефан став лояльним союзником Баязіда. Він в подальшому досить суттєво допомагав Баязіду в його військових змаганнях за Балкани.
Посилання [ред.]
- Thomas A. Emmert. The Battle of Kosovo: Early Reports of Victory and Defeat (from Kosovo: Legacy of a Medieval Battle) (англ.)
- Mark Gottfried. The events Surrounding the Battle of Kosovo 1389 and its cultural effect on the Serbian people (англ.)
Примітки [ред.]
- ↑ а б в г д «Kosovska bitka». Vojna Enciklopedija (Serbo-Croatian). Belgrade: Vojnoizdavacki zavod. 1972. с. 660.
- ↑ а б Sedlar, Jean W. East Central Europe in the Middle Ages, 1000-1500. University of Washington Press. с. 244. «Nearly the entire Christian fighting force (between 12,000 and 20,000 men) had been present at Kosovo, while the Ottomans (with 27,000 to 30,000 on the battlefield) retained numerous reserves in Anatolia.»
- ↑ а б Cox, John K. The History of Serbia. Greenwood Press. с. 30. «The Ottoman army probably numbered between 30,000 and 40,000. They faced something like 15,000 to 25,000 Eastern Orthodox soldiers.»
- ↑ а б Cowley, Robert; Geoffrey Parker. The Reader's Companion to Military History. Houghton Mifflin Books. с. 249. «On June 28, 1389, an Ottoman army of between thirty thousand and forty thousand under the command of Sultan Murad I defeated an army of Balkan allies numbering twenty-five thousand to thirty thousand under the command of Prince Lazar of Serbia at Kosovo Polje (Blackbird's Field) in the central Balkans.»
- ↑ а б в «Kosovska bitka». Vojna Enciklopedija (Serbo-Croatian). Belgrade: Vojnoizdavacki zavod. 1972. с. 659–660.
- ↑ Hans-Henning Kortüm, Transcultural Wars from the Middle Ages to the 21st Century, Akademie Verlag, 231. «But having been established under Murad I (1362–1389), essentially as a bodyguard, the Janissaries cannot have been present in large numbers at Nicopolis (there were no more than 2,000 at Kosovo in 1389).»
- ↑ «Kosovska bitka». Vojna Enciklopedija (Serbo-Croatian). Belgrade: Vojnoizdavacki zavod. 1972. с. 659.
- ↑ Wayne S. Vuchinich & Thomas A. Emmert, Kosovo: Legacy of a Medieval Battle, University of Minnesota. 1991.
 |
Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. (Квітень 2008) |
