Битва на Косовому полі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва на Косовому полі 1389
Сербсько - турецькі війни
Battle on Kosovo1389.jpg
Дата: вівторок 15 червня (за юліанським календарем ), 1389
Місце: Газіместан на Косовому полі біля Пріштіни
Результат: Перемога турків, загибель обох воєначальників
Сторони
Grb Nemanjica mini transparent.png Моравська Сербія
Brankovic small COA.jpg Земля Бранковича
Coat of Arms of Bosnia and Herzegovina (1992-1998).svg Королівство Боснія

У складі армій:

Flag of the Ottoman Sultanate (1299-1453).svg Османська імперія
Командувачі
Grb Lazarevic.png князь Лазар Хребелянович
CoatOfArmsOfJovanStefanovicBrankovic.png князь Вук Бранкович
Coat of arm Kosaca.svg великий воєвода Влатко Вукович
султан Мурад I Богоподібний
принц Баязид Блискавичний
принц Якуб †
Військові сили
Від 12 000 до 30 000 Від 27 000 до 40 000
Втрати
дуже високі дуже високі
Територія сербських князівств в період з 1375 по 1395 рік

Битва на Косовому— битва між середньовічною Сербією та Османською імперією. Відбулася 15 червня 1389 року на день св. Вітта (сербською Видовдан). Косівська битва є важливою складовою національної історії сербів, їх спадку та міфології.

Перед битвою[ред.ред. код]

Картина Стево Тодоровича «Собор у Прізрені перед Косівською битвою»
Султан Мурад I
Церква Самодрежа, в якій перед битвою причастилося сербське військо

Військо сербів очолював князь Лазар Хребелянович. Припускається, що він зібрав свої полки біля Нішу, можливо на правому березі Південної Морави. Османське військо очолював султан Мурад I та його син Баязид І. Спершу військо Мурада рухалось в напрямку до Велбужда, а потім змінило напрямок через Прокуплє до Косово. Князь Лазар обрав Косівське поле для проведення битви, оскільки воно було оптимальним місцем для перехоплення турецького війська.

Не можна впевнено сказати, якими були чисельності армій, тим паче, що пізніші джерела прагнули перебільшити їхні розміри, навіть до сотень тисяч.

Склад армії[ред.ред. код]

Армія Мурада мала чисельність близько 27-40 тисяч. Якщо припустити, що їх було близько 40 тисяч, то серед них було 2000-5000 яничарів, 6000 сипахів, 20 тисяч азапів та акинджів а також 8 тисяч васалів. Військо Лазара могло мати чисельність між 12 та 30 тисячами. Можна припустити, що їх було близько 25 тисяч, з яких 15 тисяч були під безпосереднім командуванням Лазара, 5 тисяч знаходилося під проводом косівського жупана Вука Вранковича та стільки ж під проводом боснійського воєводи Влатко Вуковича. Кілька тисяч війська було кіннотою, але, мабуть, кілька сотень з них мали важкі обладунки.

Обидві армії зустрілися на Косовому полі. Османська армія під проводом Мурада з його сином Баязидом праворуч, та його сином Якубом ліворуч. Близько 1000 лучників були на обох крилах османського війська, за ними були азапи та акинджі, а всередині були яничари, за якими з кінною охороною перебував сам Мурад, обоз з охороною був позаду.

Сербська армія мала в центрі князя Лазара, Вука праворуч, та Влатко — ліворуч. Попереду сербської армії знаходилася важка кіннота, та кавалерія лучників на флангах. Позаду стояла піхота. Незважаючи на паралельне розташування обох супротивників, воно не було симетричним, оскільки сербський центр переважав османський.

Хід бою[ред.ред. код]

Косове поле та вірогідне розташування військ

Битва відбулася 15 червня 1389 року поблизу сучасного міста Пріштіна в Косові . Війська розташувалися таким чином. Султан Мурад очолив центр свого війська, флангами командували його сини Баязид I (правий) і Якуб (лівий). Перед основними силами османського війська в лінію вишикувалися близько 1000 лучників, позаду розташовувалися азапи і акинджи, а в центрі турецького побудови — яничари . Там же знаходився Мурад зі своєю охороною. Невеликий загін був виділений для прикриття обозу.

Центром сербської армії командував сам князь Лазар, Вук Бранкович командував правим флангом, Влатко Вукович — лівим. По всьому фронту сербської армії розташувалася важка кіннота, на флангах — кінні лучники . За ними розташовувалися загони піхоти Сербські і турецькі джерела дають суперечливі дані про хід бою, тому реконструкція бою представляє труднощі для істориків. Битва почалася з обстрілу турецькими лучниками сербських позицій і атаки сербської важкої кінноти, клином врізалися в турецькі позиції.

Кавалерія прорвала ліве крило турків, проте не мала успіху в центрі та на правому крилі.

Хід битви
Хід битви

Смерть Мурада[ред.ред. код]

Картина Олександра Добрича «Мілош Обіліч»

Відповідно до турецьких історичних хронік, султана Мурада І вбив Мілош Обілич, який прикинувся мертвим і вбив Мурада тоді, коли той блукав полем після битви. Проте в сербських історичних літописах Мілош Обілич убиває Мурада під час бою в таборі турків, прикинувшись дезертиром. Очевидно, що султанська варта одразу вбила Мілоша після такого вчинку.

Однак, за ранішим джерелом (лист Флорентійського сенату боснійському королю Твртко I від 20 жовтня 1389), під час бою дванадцять невідомих лицарів прорвались до палатки Мурада й убили султана.

Мурад був єдиним султаном Османської імперії, що загинув під час бою. Баязида, сина Мурада, було одразу проінформовано про смерть батька, і, оскільки битва продовжувалася, то він послав за своїм братом Якубом. Коли Якуб прибув у табір Баязида, то його задушили, після чого Баязид успадкував султанський трон. Могила султана Мурада досі збереглася на краю Косовського поля.

Наслідки[ред.ред. код]

Coat of arms of Serbia small.svg

Історія Сербії

Доісторична Сербія
Старчево
Винча
Антична Сербія
Сербія у Римській імперії
Сербія у середньовіччя
Рашка
Дукля/Зета
Захумл'є
Травунія
Сербська імперія
Моравська Сербія
Земля Бранковича
Битва на Косовому полі
Сербська деспотовина
Османська/Габсбурзька Сербія
Перша Габсбурзька Сербія
Друга Габсбурзька Сербія
Сербська революція
Перше сербське повстання
Друге сербське повстання
Історія Сучасної Сербії
Сербське князівство
Сербське королівство
Сербський фронт
Королівство Югославія
Сербія (1941–1944)
Ужицька Республіка
СР Сербія
ФР Сербія
Сербія

Косівська битва була у військовому сенсі нічиєю з важкими втратами обох сторін. Обидва лідери загинули. Держава сербів потрапила у васальну залежність від Османської імперії. А сербський нобілітет та простий народ мусив постачати людський матеріал для турецької армії.

Після битви та смерті князя Лазара, Баязід І утворив союз із сином Лазара Стефаном. Баязід одружився із сестрою Стефана, взявши її в гарем, а сам Стефан став лояльним союзником Баязіда. Він в подальшому досить суттєво допомагав Баязіду в його військових змаганнях за Балкани.

На основі міфу повстав сербський національний Косовський міф.

Посилання[ред.ред. код]