Легка піхота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Представник легкої піхоти Давньої Греції — пельтаст тримає 3 дротика, один з них в руці, якою він метає, а два інших — у руці, яка тримає щит — пелта
Середньовічна битва: легка піхота в битві з важкою лицарською піхотою
Сучасна італійська легка піхота — берсальєри. NATO Response Force

Легка́ піхо́та — різновид піхоти, що призначалася для ведення маневрених дій, як правило, в особливих умовах.

Історія[ред.ред. код]

У Стародавньому Римі легка піхота називалася веліти. Озброєння легкої піхоти складалося з луків, пращ, легких списів, дротиків; захисного озброєння легка піхота зазвичай не мала. Як правило, діяла попереду і на флангах важкої піхоти (триаріїв), готуючи її атаку метанням стріл, списів, дротиків і каменів, або вела бій під її прикриттям. Успішно використовувалася також при штурмі фортець.

У Давньої Греції легка піхота існувала разом із середньою піхотою (гипаспісти), діяла в розсипному строю спільно з гоплітами і була особливо ефективна в бою проти малорухомої фаланги важкої піхоти.

Легка піхота у війську Київської Русі в 9-11 століттях мала на озброєнні ножі, списи (метальні і для рукопашного бою), сокири і луки. У 18-19 вв. в регулярних арміях Європи поряд з важкою (лінійною) знову з'явилася легка піхота, яка відрізнялася більшою рухливістю, мала на озброєнні більш досконалу зброя (штуцера) і полегшене спорядження. Своїм вогнем вона готувала атаку лінійної піхоти і діяла в розсипному строю (застрільники). Легку піхоту складали стрілецькі, єгерські або вольтижерські роти (батальйони, полки). У Російській імперії перший батальйон єгерського типа був сформований П. О. Румянцевим в 1761 в ході Семирічної війни 1756-63. Він застосовувався в основному для ведення розвідки і дій в розсипний строю перед наступаючими військами.

Під час Першої та Другої світових війн до легкій піхоті відносилися гірські єгера, гірськострілецькі (гірсько-піхотні), легкі стрілецькі формування, що призначалися для дій в особливих умовах (гірсько-лісистій, полярної місцевості тощо).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія «К-22» —ЛИНЕЙНЫЙ // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М.: Воениздат, 1979. — Т. 4. — С. 587-588. — ISBN 00101-236 (рос.)

Посилання[ред.ред. код]