Турецька мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Турецька мова | |
|---|---|
| Поширена в: | Туреччина, Кіпр, Македонія, Болгарія, Азербайджан, Німеччина, Греція, Косово, Румунія, Сербія |
| Регіон: | Близький Схід, Європа |
| Носії: | 75 млн. |
| Місце: | 22 |
| Класифікація: | Тюркська Огузька |
| Офіційний статус | |
| Державна: | - |
| Офіційна: | Туреччина, Кіпр, Північний Кіпр, Косово, Македонія |
| Регулює: | Асоціація турецької мови |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | tr |
| ISO 639-2 | tur |
| SIL | tur |
Турецька мова (тур. Türkçe)— одна з тюркських мов, офіційна мова Туреччини. Поширена в Туреччині, а також в Румунії, Ірані, Іраку, Сирії, Греції, Болгарії, на Кіпрі, у колишній Югославії. Турецькою розмовляють від 80 до 100 мільйонів людей.
У діалектичному відношенні в Туреччині виділяється зона на сході і особливо на північному сході Анатолії. На цій території мова має схожі риси з азербайджанською мовою. Говори решти Анатолії і східної Фракії, а також турецькі діалекти в інших країнах розрізняються незначною мірою.
Зміст |
[ред.] Особливості
- початковий та міжголосний [j], що відповідає dž-/č-/d'- та -d-/-z-/-r- інших тюркських мов
- розрізнення на початку слова глухих та дзвінких [p]-[b], [t]-[d], [k]-[g]
- [v] у деяких словах на місці [b] інших тюркських мов
- дієслово ol- «бути, ставати» замість спільнотюркського bol-
Протягом своєї історії для запису турецької мови використовувались різні абетки. Після 1928 року офіційно запроваджена абетка на основі латинської. Ось вона (справа українськими буквами записане звучання):
| A a — А а | B b — Б б | C c — Дж дж | Ç ç — Ч ч | D d — Д д | E e — Е е |
| F f — Ф ф | G g — Ґ ґ | Ğ ğ — Г г | H h — Х х | I ı — И и | İ i — І і |
| J j — Ж ж | K k — К к | L l — Л л | M m — М м | N n — Н н | O o — О о |
| Ö ö — Ьо ьо | P p — П п | R r — Р р | S s — С с | Ş ş — Ш ш | T t — Т т |
| U u — У у | Ü ü — Ьу ьу | V v — В в | Y y — Й й | Z z — З з |
Крім того звуки турецької мови діляться на декілька типів. Цей поділ має значення при словотворенні.
Голосні:
- по місцю утворення - небні (голосні переднього ряду): e, i, ö, ü, і ненебні (голосні заднього ряду): a, ı, o, u.
- по участі губ і вимові - губні: ö, ü, o, u і негубні: e, i, a, ı.
- по ступеню відкриття рота - широкі: a, e, o, ö і вузькі: ı, u, i, ü.
Приголосні:
- дзвінкі: b, c, d, g і глухі: p, ç, t, k
Літературна турецька мова у сучасному вигляді з'явилася в середині 19 сторіччя в процесі зближення насиченої великою кількістю арабо-перських елементів літературної мови Османської імперії — старо-турецької, або старо-османської, з народною розмовною мовою. До 1928 року турецька мова офіційно називалась османською (Osmanlı)
Пам'ятники старо-турецької мови, виконані арабською в'яззю спочатку з помітним впливом східно-тюркської, караханидсько-уйгурської літературної мови, фіксуються з 13 сторіччя. Сучасна писемність сформована 1928 року на основі латинського алфавіту за участю Ататюрка.
[ред.] Граматика
[ред.] Словотворення
Турецька мова належить до агглютинативних (приклеюючих) мов. В ній велику роль грають приставки, які "приклеюються" в кінці слова, утворюючі нові слова. Кожна приставка, як правило має лише одне значення. При приклеюванні перші звуки (голосні і приголосні) приставки уподібнюються останнім звукам слова, тобто перші звуки приставки стають того самого типу, що і останні звуки слова. Приставки турецької мови можна розділити на дві групи - ті у складі яких є широкі голосні і ті у складі яких є вузькі голосні. Перші утворюють два головних фонетичних варіанти, другі - по чотири.
[ред.] Іменник
- Поняття роду іменника у турецькій мові відсутнє.
- Множина утворюється додаванням закінчень -lar (-ler). Приклад kitap - kitaplar (книга - книги).
- Відмінки утворюються за допомогою закінчень:
-
- називний - без закінчення. Приклад kitap - книга.
- родовий - закінчення -ın (-in), коли в іменнику остання приголосна і закінчення -nın (-nin), тобто вставляється звук -n-,
коли остання голосна. Приклад - kitabın - книги.
-
- давальний - закінчення -a (-e) після приголосної і -ya (-ye) після голосної. Приклад: kitaba - книзі.
- місцевий - закінчення -da (-de), -ta (-te) - після глухих приголосних. Приклад: kitapta - в книзі.
[ред.] Займенник
| назив. | назив. | родов. | родов. | місцев. | місцев. | давал. | давал. | віддал. | віддал. | орудн. | орудн. |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ben | я | benim | мій | bende | у мене | bana | мені | benden | від мене | benle | зі мною |
| sen | ти | senin | твій | sende | у тебе | sana | тобі | senden | від тебе | senle | з тобою |
| o | він, вона, воно | onun | його | onda | у нього | ona | йому | ondan | від нього | uyle | з ним |
| biz | ми | bizim | наш | bizde | у нас | bize | нам | bizden | від нас | bizle | з нами |
| siz | ви | sizin | вас | sizde | у вас | size | вам | sizden | від вас | sizle | з вами |
| onlar | вони | onların | їх | onlarda | у них | onlara | їм | onlardan | від них | onlarla | з ними |
[ред.] Дієслово
В більшості мов світу основа дієслова тісно пов'язана і часто співпадає з наказовою формою (імператив) дієслова або назвою дії: напиши (напис), говори (говор), ходи (ход) і т.д. Тюркські мови не є винятком. Зауважимо лише, що в сучасних словниках тюркських мов замість основи дієслова дається форма основа_дієслова+рга або основа_дієслова+мак, подібно до того як в українській мові дієслова даються у вигляді основа+ати(яти, ути, ...): стріляти, писати, говорити, ходити. Якщо дієслову "ходити" в укр.мові відповідає вираз "ход робити" тобто закінченню "-ити" відповідає поняття "робити", то закінченню "-мак" в турецькій мові теж відповідає поняття "робити". Приклади:
- yaz - писання, пиши, yazmak - писати, писання робити;
- ver - давання, давай, vermek - давати, дар робити;
- дієприкметник на -miş, що функціонально відповідає дієприкметнику на -gan
- давнє ім'я дії на -dik
- теперішній час поточного моменту на -yor
[ред.] Приклад
«Заповіт» Т.Г. Шевченка турецькою мовою: (переклад Фахрі Ердінча) SON DİLEK
Ben öldükten sonra, en yüksek yerde, Yeşil bir tepede isterim mezar, Ukraynam görünsün hemen ilerde Selâmlar gestirin ondan rüzgârlar.
Öldükten sonra da görmek emelim: Boyumca ekinler başakta mıdır? Köpüklü Dinyeperi dinlemeliyim Ne destanlar okur, neler anlatır?
Dinyeper dökerken Karadenize Düşman kanını bir gün Ukraynadan, Ben kemiklerimle gelirim dize, Seslenirim sizlere mezarımdan: «Toprak köleleri, isyana kalkın; Küflü zincinleri koparın artık, Yeter emdikleri kanını halkın; Mukaddes hakkınız sizin azatlık!»
Eğer beni bir gün hatırlarsanız Sen günlerinde aydın geleceğin, Aranızda adımı anarsanız: «Mezarında rahat yatıyor…» deyin. (Джерело: Т.Г.Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
[ред.] Зовнішні посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||
