Богема

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Боге́ма (фр. bohème циганщина)  — соціальний прошарок між інтелігенцією та іншими класами, театральні, літературні кола. За радянської влади в СРСР отримала найменування «творча інтелігенція».

Походження терміна[ред.ред. код]

Циган по-французьки називають bohémiens — буквально «богемці», жителі Богемії, області на території нинішньої Чехії, де в Середньовіччя жило багато циган; таким чином, неприкаяне життя артистів порівнювалася з життям циган (крім того, чимало ромів самі були акторами, співаками й музикантами).

Термін з'явився у Франції в першій половині XIX століття і набув великої популярності після появи збірки Анрі Мюрже «Сцени з життя богеми» (1849), а особливо знаменитих опер Пуччіні (1896) і Леонкавалло (1897) з однаковою назвою «Богема». Фундаментальна історико-соціологічна праця про французьку літературну богему (1964) належить Сесар Граньє.

Джерела[ред.ред. код]

  • Elisabeth Kleemann: Zwischen symbolischer Rebellion und politischer Revolution. Frankfurt: Lang 1985.
  • Helmut Kreuzer: Die Boheme. Beitrag zu ihrer Beschreibung. Metzler, Stuttgart 1968. (Neuaufl. 2000)
  • Jürgen Maehder: Paris-Bilder. Zur Transformation von Henry Murgers Roman in den „Bohème“-Opern Puccinis und Leoncavallos. Hrsg. in: M. Arndt/M. Walter, Jahrbuch für Opernforschung 2/1986, Peter Lang, Bern/Frankfurt 1987, S. 109–176.
  • Anne-Rose Meyer: Jenseits der Norm. Aspekte der Bohèmedarstellung in der französischen und deutschen Literatur. 1830-1910'. Aisthesis, Bielefeld, 2000.
  • Christian Saehrendt: Das Ende der Boheme. Modernes Künstlerproletariat in Berlin. In: Neue Zürcher Zeitung. 3./4. Februar 2007
  • Herrmann Wilhelm: Die Münchener Bohème. Von der Jahrhundertwende bis zum Ersten Weltkrieg. München Verlag, München 2008. ISBN 978-3-927984-15-8.