Божена Немцова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Божена Немцова

Божена Немцова (чеськ. Božena Němcová; 5 лютого 1820(18200205), Відень — †22 січня 1862, Прага) — чеська письменниця.

Біографія[ред.ред. код]

Влітку 1820 року її мати Тереза Новотна вийшла заміж за Йоганна Панкла і змінила прізвище не тільки собі, а й дочки. У наступному році родина переїхала в Ратіборжіце, де жила бабуся Божени — Магдалена Новотна, яка мала на неї великий вплив.

З 1826 по 1833 роки навчалася в школі в Ческа-Скаліце.

У 1837 році за наполяганням батьків вийшла заміж за Йозефа Немеца (1805–1879), який працював податковим інспектором. За характером служби Немец часто переводився в інші міста, і сім'я була змушена переїжджати разом з ним. Шлюб не став щасливим. 1840 лікувалася у доктора Й. Чейкі, з яким подружилася, і який познайомив її з патріотично налаштованими письменниками. У наступному році переїхала до Праги.

У 1843-47 роках родина жила в Домажліце, де під впливом Вацлава Болеміра Небеского і Карела Яромира Ербена почала писати по-чеськи. Першим її твором був вірш «Чеським жінкам» (1843). Написавши ще кілька віршів, Нємцова перейшла на прозу. Найпомітнішим твором цього періоду стали публіцистичні «Картини домажліцкіх околиць» (1845–1846) і «Народні казки та перекази» (ч. 1-7, 1845-47), що зайняли особливе місце в її творчості.

У 1848 році Йозеф Немец був звинувачений у зв'язках з революціонерами, і начальство почало переводити його з міста в місто до тих пір, поки в 1850 році не відправило до Угорщини. Немцова з чотирма дітьми переїхала до Праги, де відразу увійшла в коло патріотичних літераторів. У 1851 році побувала з дітьми на курорті в Чеське-Тршебова, а в 1852 році відправилася до чоловіка в Угорщину, попутно відвідавши Словаччину і залишивши про це дорожні замітки. У наступні роки здійснила ще кілька поїздок до Угорщини.

Прага, пам'ятник

У 1853 році Йозефу Немец знизили платню наполовину, а незабаром звільнили. Нємцова зверталася за допомогою до празьких друзів, але часто безуспішно. Це, а також смерть незабаром сина Гінека, ще більше загострило відносини подружжя. Йозеф Німець навіть подав заяву на розлучення, але потім відкликав її. В тому ж році Нємцова написала оповідання «Барушка». У 1855 році були написані оповідання «Карла» і «Сестри», а також повість «Бабуся», що стала її найпопулярнішим реалістичним твором, і повість «Гірська село», яку сама Нємцова вважала своїм найкращим твором.

У тому ж році сім'я оселилася на Рейковій вулиці, а через деякий час переїхала на вулицю На слупи (зараз на обох будинках — меморіальні дошки).

Немцова познайомилася з редактором газети «Моравскі новіни» Франтішеком Клацелем, який публікував її твори, і сестрами Роттовимі (Кароліною Світлим і Софією Подліпской), а також зблизилася з маевцамі, однак жила самотньо, з'явившись лише на похоронах Карела Гавлічка-Боровського.

Найяскравішими роботами цього періоду стали «Дика Бара» (1856), «Хороша людина» (1858), «Будиночок у горах» (1858), «У замку і біля замку» (1858), «Словацькі казки» (1857–1858), зібрані та перекладені Нємцовою, і оповідання «Пан учитель», що став її останнім твором.

Восени 1861 року залишила чоловіка і поїхала в Літомішль, але хвороба і фінансові труднощі змусили її повернутися назад. 22 січня 1862 померла в своєму празькому домі «У трьох лип» на Прикопі.

До самої смерті жила в принизливій злиднях, часто голодуючи. Неодноразово зверталася за допомогою до чеських патріотичних кіл. Ця мізерна допомога особливо контрастувала з пишністю похорону, організованих тими ж патріотичними колами, і славою, отриманої Нємцової посмертно.

Похована на Вишеградському кладовищі.


Деякі літературознавці висували гіпотезу, що Немцова була незаконнонародженою дочкою княгині Катерини Заганьской або її сестри Доротеї. На користь цієї гіпотези свідчать зовнішню схожість і дуже теплі стосунки Немцової та Катерини Заганьской, та те, що Нємцова виглядала старше за свій вік (як справжні дати народження пропонувалися 1816 або 1817 роки). З іншого боку, є вагомі аргументи проти даної спекуляції (наприклад, подібність сестер Панклових), що дозволяють її спростувати.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.