Божена Немцова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Божена Немцова

Божена Немцова (чеськ. Božena Němcová; 5 лютого 1820(18200205), Відень — †22 січня 1862, Прага) — чеська письменниця.

Біографія[ред.ред. код]

Влітку 1820 року її мати Тереза Новотна вийшла заміж за Йоганна Панкла і змінила прізвище не тільки собі, а й дочці. Наступного року родина переїхала в Ратиборжиці, де жила Боженина бабуся — Магдалена Новотна, що мала на неї великий вплив.

З 1826 по 1833 роки навчалася в школі в Чеських Скалицях.

У 1837 році за наполяганням батьків вийшла заміж за Йозефа Немця (1805–1879), що працював податковим інспектором. За характером служби Немець часто переводився в інші міста, і сім'я була змушена переїжджати разом з ним. Шлюб не став щасливим. 1840 лікувалася в доктора Й. Чейки, з яким потоваришувала; він познайомив Божену з патріотично настроєними письменниками. Наступного року переїхала до Праги.

У 1843-47 роках родина жила в Домажлицях, де під впливом Вацлава Болемира Небеського й Карела Яромира Ербена почала писати по-чеськи. Першим її твором був вірш «Чеським жінкам» (1843). Написавши ще кілька віршів, Нємцова перейшла на прозу. Найпомітнішим твором цього періоду стали публіцистичні «Картини домажлицьких околиць» (1845–1846) і «Народні казки та перекази» (ч. 1-7, 1845-47), що зайняли особливе місце в її творчості.

У 1848 році Йозефа Немця звинувачено у зв'язках з революціонерами, й начальство почало переводити його з міста в місто доти, доки в 1850 році не відіслало до Угорщини. Немцова з чотирма дітьми переїхала до Праги, де одразу увійшла в коло патріотичних літераторів. У 1851 році побувала з дітьми на курорті в Чеську Тршебову, а в 1852 році вирушила до чоловіка в Угорщину, попутно одвідавши Словаччину й залишивши про це дорожні замітки. У наступні роки здійснила ще кілька подорожей до Угорщини.

Прага, пам'ятник

У 1853 році Йозефу Немцю знизили платню наполовину, а незабаром звільнили. Нємцова зверталася по допомогу до празьких друзів, але часто безуспішно. Це, а також, невдовзі, смерть сина Гінека, ще більше загострило взаємини подружжя. Йозеф Немець навіть подав заяву на розлучення, але потім відкликав її. Того таки року Нємцова написала оповідання «Барушка». У 1855 році написано оповідання «Карла» й «Сестри», а також повість «Бабуся», що стала її найпопулярнішим реалістичним твором, і повість «Гірське село», яку сама Нємцова вважала за свій найкращий твір.

Того таки року сім'я оселилася на Рейковій вулиці, а через деякий час переїхала на вулицю На слупи (зараз на обох будинках — меморіальні дошки).

Немцова познайомилася з редактором газети «Моравські новини» Франтишеком Клацелем, який публікував її твори, й сестрами Роттовими (Кароліною Свєтлою та Софією Подлипською), а також зблизилася з маєвцями, однак жила самотньо, з'явившись лише на похоронах Карела Гавличка-Боровського.

Найяскравішими роботами цього періоду стали «Дика Бара» (1856), «Хороша людина» (1858), «Будиночок у горах» (1858), «У замку й біля замку» (1858), «Словацькі казки» (1857–1858), що зібрала та переклала Нємцова, й оповідання «Пан учитель», корий став її останнім твором.

Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба і фінансові труднощі змусили її повернутися назад. 22 січня 1862 померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі.

До самої смерті жила в принизливих злиднях, часто голодуючи. Неодноразово зверталася по допомогу до чеських патріотичних кіл. Ця мізерна допомога особливо контрастувала з пишністю похорону, що організували ті самі патріотичні кола, і славою, що дістала Нємцова посмертно.

Поховано на Вишеградському кладовищі.


Деякі літературознавці висували гіпотезу, що Немцова була незаконнонародженою дочкою княгині Катерини Заганьської або її сестри Доротеї. На користь цієї гіпотези свідчать зовнішня схожість і дуже теплі стосунки Немцової та Катерини Заганьської, та те, що Нємцова виглядала старшою за свій вік (як справжні дати народження, пропонували 1816 або 1817 роки). З іншого боку, є вагомі аргументи проти цієї спекуляції (наприклад, подібність сестер Панклових), що дозволяють її спростувати.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.