Боян Главашевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боян Главашевич
Народився 26 липня 1984(1984-07-26) (39 років)
Вуковар, Хорватія
Діяльність політик
Посада депутат парламенту Хорватіїd[1] і депутат парламенту Хорватіїd[2]
Партія соціал-демократична партія Хорватії

Боян Главашевич (хорв. Bojan Glavašević; нар. 26 липня 1984, Вуковар) — хорватський політик, мовознавець і соціолог, депутат хорватського парламенту 9-го й 10-го скликань. Син відомого воєнного репортера з Вуковара та героя війни за незалежність Хорватії Синиші Главашевича.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки життя[ред. | ред. код]

До 1991 року, точніше до початку битви за Вуковар, проживав у Вуковарі. Через війну з 1991 року живе в Загребі, куди переїхав зі своєю матір’ю Майдою та бабусею Сесілією.[3] Його батька, який упродовж війни за незалежність сповіщав у своїх репортажах про трагічні події, що відбувалися по всій Хорватії, а особливо у Вуковарі, вбили бойовики сербських воєнізованих формувань.

У Загребі закінчив початкову школу ім. Ізідора Кршнявого. У цьому місті вступив до Приватної класичної гімназії, після чого продовжив академічну освіту на філософському факультеті Загребського університету. У початковій та середній школі захоплювався перекладами літературних текстів із класичних мов і займався дзюдо. У студентські роки долучався до діяльності кількох спілок, а здобувши диплом, у червні 2009 влаштувався науковим співробітником на кафедру мовознавства філософського факультету,[4] де у своїх наукових дослідженнях спирався на соціолінгвістичні теми. На кафедрі мовознавства викладав, проводячи семінари за трьома курсами: «етика мовлення», «мова в публічному і міжособистісному спілкуванні» та «прикладна лінгвістика».[5]

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Після перемоги коаліції Кукуріку на парламентських виборах 2011 прем’єр-міністр Зоран Міланович виділив міністерський департамент ветеранів війни в окреме Міністерство ветеранів, на чолі якого поставив безпартійного міністра і героя війни Предрага Матича.[6] У січні 2012 Матич призначив Главашевича начальником канцелярії міністра, що стало його першою політичною посадою, а уряд і міністр у квітні 2012 призначили його тимчасовим директором Фонду стипендіювання хорватських ветеранів війни за незалежність і їхніх дітей, а потім помічником міністра в управлінні з правових і житлових питань Міністерства ветеранів.[7]

Завдяки своїй роботі у міністерстві незабаром став одним із наближених до тодішнього міністра Предрага Матича людей та взяв активну участь у формуванні політики міністерства та офіційному виданні Реєстру ветеранів. Він — один з основних авторів Закону про права жертв сексуального насильства під час збройної агресії проти Республіки Хорватія у війні за незалежність.[4]

Протести ветеранів[ред. | ред. код]

Беручи участь у конференції у Вуковарі 2014 року, Главашевич зауважив, що серед хорватських ветеранів, які виграли війну і мають численні права, була низка випадків ПТСР і злоякісних новоутворень, тоді як бійці сербських військ, які програли війну і не мають подібних прав, не мають ПТСР.[8] Через це твердження розпочався протест хорватських ветеранів під назвою «Сто відсотків за Хорватію», який тривав 555 днів із вимогою відставки його та міністра Матича.[9]

Протест підтримала тодішня опозиційна ХДС. Під час акції протесту демонстранти словесно і фізично нападали на нього та пошкодили будівлю міністерства, кульмінацією чого стала поява на вулицях пляшок із газом.[10] Незважаючи на напади, Боян Главашевич не задовольнив вимогу ветеранів про свою відставку. Він та його найближча родина через погрози перебували під охороною поліції аж до кінця акції протесту.

Парламентські вибори у 2015 і 2016 роках[ред. | ред. код]

З причини парламентських виборів 2015 Зоран Міланович за внесок у роботу 12-го уряду включив Главашевича до виборчого списку коаліції Хорватія росте, а після її поразки Боян вступив у січні 2016 в Соціал-демократичну партію Хорватії.[11] Поставлений на 7 місце в VI виборчому окрузі[12] він не пройшов до парламенту 8-го скликання. Однак після відставки 13-го уряду та розпуску парламенту Главашевича обрали преференційними голосами на парламентських виборах 2016 року з того самого округу і місця у списку тільки вже Народної коаліції.[13] Ставши депутатом парламенту, він працював заступником голови парламентського комітету з європейських питань, членом комітету у справах інформування, інформатизації та ЗМІ, комітету у справах освіти, культури й науки та комітету з прав людини і прав нацменшин.[13] У своїх виступах часто торкався питань Європейського Союзу, освіти, прав людини, свободи засобів масової інформації та культури, а також технологічних інновацій.

У серпні 2018 вийшов із СДП і подав у безвідкличну відставку з посади члена Президії СДП Хорватії через незгоду з рештою керівництва. Він уважав, що СДП на чолі з Давором Бернардичем не може дати відповіді на жодне важливе питання про майбутнє Хорватії.[14]

Парламентські вибори 2020 року[ред. | ред. код]

Після виходу з СДП Главашевич приєднався до виборчого списку політичної платформи і партії «Можемо!», але вже як незалежний депутат. У виборчому списку по 6 округу він потрапив на останню 14 місце. Набравши понад 3000 голосів, що, безсумнівно, найбільше голосів у виборчому списку, він увійшов до 10-го скликання хорватського парламенту як єдиний від VI округу за виборчим списком «Можемо!». У парламенті він працює як незалежний депутат у фракції Зелено-лівої коаліції. Окрім роботи депутатом, обіймає посаду заступника голови комітету з європейських питань і члена комітету з питань зовнішньої політики.[13]

Ставлення до війни та батька[ред. | ред. код]

Через сумний досвід біженця від війни та страждання своєї сім'ї Боян уважає, що жодна війна не має переможця і що кожна війна приносить горе, тугу і смерть. Батько Синиша, вбитий у Вуковарі, тривалий час числився у зниклих безвісти, перш ніж рідня через 14 років після його смерті ідентифікувала і поховала його. Тому він прагне, щоб його діти мали дитинство і були позбавлені того клопоту і смутку, які сам він пережив у такому віці.[15] 2014 року за вклад у побудову толерантного суспільства його відзначили премією миру імені Крунослава Сукича.[16]

Попри те, що Боян зажив шани серед громадськості за самопожертву його батька, який став для широкого загалу символом і героєм війни за незалежність, дрібні ультраправі групи піддають його нападкам за його політичну належність до соціал-демократів.[17] Під час антикириличних протестів 2013 року він збунтувався проти використання репортерських записів його батька, відповівши, що він і його родина все-таки знають його найкраще і що Синиша Главашевич був людиною широких поглядів, яка цінувала мультикультуралізм і різноманіття всіх 26 національних меншин у Вуковарі. [18]

Востаннє він бачив свого батька у день першого дзвоника у 1991 році.[19]

Приватне життя[ред. | ред. код]

Одружений, має двох дітей. Володіє англійською, французькою, італійською та норвезькою мовами. Шанувальник латини і давньогрецької та активний користувач Twitter.

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

  • Премія миру ім. Крунослава Сукича за багаторічний внесок у побудову толерантного і миролюбного суспільства в Республіці Хорватія (2014) [16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.sabor.hr/Default.aspx?sec=4608
  2. ↑ MPs | Croatian Parliament
  3. ↑ Osobni blog Bojana Glavaševića [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.](pristupljeno 20. studenoga 2017. godine)
  4. ↑ а б Službebena SDP-ova stranica Bojana Glavaševića [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.](pristupljeno 16. studenoga 2017. godine)
  5. ↑ Biografija.com o Bojanu Glavaševiću [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.](pristupljeno 16. studenoga 2017. godine)
  6. ↑ Hrvatska uopće ne treba ministra branitelja [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.](Novi List, objavljeno 16. ožujka 2016. godine)
  7. ↑ Tko je tko, Središnji državni ured za razvoj digitalnog društva [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.](pristupljeno 16. studenoga 2017. godine)
  8. ↑ Glavašević: Snimka je izvučena iz konteksta, nisam izjednačavao žrtvu i agresora! [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] (Dnevnik.hr, objavljeno 2. studenoga 2014. godine)
  9. ↑ Prosvjedi branitelja u Savskoj traju već godinu dana, a ovo je nekoliko bitnih stvari koje su se dogodile [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.](Telegram, objavljeno 25. listopada 2015. godine)
  10. ↑ Branitelji napali Glavaševića, Matić žestoko uzvratio riječima! [Архівовано 4 вересня 2018 у Wayback Machine.](objavljeno 21. listopada 2014. godine)
  11. ↑ Pitali smo svježe SDP-ovce zašto su se sada učlanili. Evo što kažu [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.](Tportal, 16. siječnja 2016. godine)
  12. ↑ Koalicija Hrvatska raste predala liste za parlamentarne izbore [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.](SDP, pristupljeno 16. studenoga 2017. godine)
  13. ↑ а б в Stranice Hrvatskoga sabora o Bojanu Glavaševiću [Архівовано 19 червня 2021 у Wayback Machine.] (pristupljeno 12. rujna 2020. godine)
  14. ↑ Telegram: Glavašević izašao iz SDP-a; neće vratiti mandat, planira okupiti nezavisne zastupnike [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] (objavljeno 27. kolovoza 2018. godine)
  15. ↑ Osnovna škola Izidora Kršnjavoga: Sjećanje na Vukovar (objavljeno 18. studenoga 2011. godine)
  16. ↑ а б Laureati Krunoslav Sukić za promicanje mirotvorstva, nenasilja i ljudskih prava [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (pristupljeno 16. studenoga 2017. godine)
  17. ↑ Intervju za Večernji list: Odvratne su stvari govorili o meni, ocu i obitelji, a Glasnović potiče i na nasilje [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] (objavljeno 4. listopada 2016. godine)
  18. ↑ Dnevnik.hr neformalno s Bojanom Glavaševićem [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] (objavljeno 7. travnja 2017. godine)
  19. ↑ Bojan Glavašević o svojem prvu danu škole i ocu Siniši na Facebooku [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.] (objavljeno 3. rujna 2017. godine)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Боян Главашевич

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боян_Главашевич&oldid=36041387