Хорватська демократична співдружність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хорватська демократична співдружність
Hrvatska demokratska zajednica
HDZ logo.svg
Голова партії: Томіслав Карамарко
Дата заснування: 17 червня 1989
Штаб-квартира: Загреб
Союзники і блоки: Хорватська селянська партія,
Соціал-ліберальна партія
Ідеологія: Нинішня:
Консерватизм,
Християнська демократія
Історична:
Хорватський націоналізм
Кількість членів: 220 000[1]
Інтернет-сторінка: hdz.hr

Хорватська демократична співдружність, Хорватський демократичний союз, скорочено ХДС (хорв. Hrvatska demokratska zajednica, HDZ) — хорватська парламентська правоцентристська політична партія консервативного та християнсько-демократичного спрямування. Асоційований член Європейської народної партії. На світовому рівні представлена в Центристському Демократичному Інтернаціоналі та Міжнародному демократичному союзі. Нинішній голова партії — колишній силовик в уряді Хорватії Томіслав Карамарко.

Історія і сьогодення[ред.ред. код]

Партію засновано 17 червня 1989 р., а офіційно зареєстровано як політичну партію 5 лютого 1990 р. ХДС на чолі з її засновником, доктором Франьо Туджманом, пізніше першим Президентом Хорватії, перемогла на перших багатопартійних виборах до хорватського парламенту, що відбулися в 1990 році в час розпаду Югославії.

Відтоді це одна з найсильніших політичних партій Хорватії. ХДС була при владі від перших багатопартійних виборів 1990 р. до парламентських виборів у 2000 р., коли програла вибори на користь коаліції з шістьох партій.

На хорватських парламентських виборах у 2003 році партія знову перемагає і урядує в коаліції з дрібнішими партіями та національними меншинами. Прем'єр-міністром стає д-р Іво Санадер, який призначається на другий строк повноважень голови уряду, після того, як ХДС виграє парламентські вибори 2007 року, сформувавши коаліцію з Хорватською селянською партією, Соціал-ліберальною партією, Хорватською партією пенсіонерів та меншинами.

ХДС разом зі своїми партнерами по коаліції ХСП і ХСЛП на місцевих і регіональних виборах у Хорватії в 2009 р. здобула владу в 13 хорватських округах і 69 містах. ХДС в наш час[Коли?] має десять жупанів, і ще три — її партнер ХСП [2] ХДС має своїх міських голів у 57 хорватських містах і голів громад у 232 муніципалітетах Хорватії. [3] ХДС з партнерами має більшість у радах 14 жупаній.

За результатами хорватських парламентських виборів, які відбулися в грудні 2011 року, ХДС перейшла в опозицію після 8 років, проведених при владі. На цих виборах ХДС здобула найменшу кількість голосів із моменту свого заснування (за неї проголосувало лише 563 215 виборців).

20 травня 2012 ХДС провела вибори голови партії, переможцем на яких на день пізніше став Томіслав Карамарко,[4] таким чином змінивши Косор на посту лідера парламентської опозиції Хорватії. Карамарко оголосив, що він поновить зв'язки з хорватською діаспорою.[4]

Ще раніше Карамарко оголосив, що після завершення процесу детуджманізації в ХДС, він повернеться до політики Франьо Туджмана. Він також заявив, що не буде основувати свою політику на вченнях Анте Павеліча або Йосипа Броз Тіто, позаяк вони обидва представляли тоталітарні режими.[5]

Голови партії[ред.ред. код]

  1. Франьо Туджман (17 червня 1989 — 10 грудня 1999)
  2. Виконувач обов'язків Владимир Шекс (5 січня 2000 — 29 квітня 2000, обраний на Головному комітеті ХДС виконувачем обов'язків)
  3. Іво Санадер (29 квітня 2000 — 4 липня 2009)
  4. Ядранка Косор (4 липня 2009 року — 21 травня 2012)
  5. Томіслав Карамарко (21 травня 2012 — донині)

Центральні партійні органи[ред.ред. код]

  1. Загальні збори ХДС
  2. Президія ХДС
  3. Національна рада ХДС
  4. ЦК ХДС
  5. Клуб депутатів від ХДС до хорватського парламенту
  6. Почесний Високий Суд ХДС
  7. Наглядовий комітет ХДС

Кандидати в президенти[ред.ред. код]

Голови хорватського уряду від ХДС[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. З 200 000 членів ХДС багато хто віртуальний (хор.)
  2. HDZ: Dobro smo prošli, ali Šuice su se zasitili
  3. Nerazvijena mjesta i sela biraju HDZ, urbani glasači vjerni SDP-u
  4. а б Grubišić, petar; Ivanković, Davor; Balija, Petra; Kožul, Dijana; Capar Luka (21 травня 2012). «'Prošlo je vrijeme komocije i eksperimentiranja s Hrvatskom'». Večernji list (хорватською). Процитовано 21 травня 2012. 
  5. Opačak-Klobučar, Tamara (8 травня 2012). «Karamarko: Ni za Pavelića ni za Tita, moramo se vratiti Tuđmanu». Večernji list (хорватською). Процитовано 21 травня 2012. 

Посилання[ред.ред. код]