Натюрморт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Натюрморт, фреска з Помпей
Віллем Клас Хеда. Натюрморт з черепом (Марнота марнот).
Ян Баптист Веникс. «Натюрморт з білим лебедем».
Натюрморт Поля Сезана

Натюрмо́рт (фр. Nature morte — дослівно — мертва природа) — різновид малярства, що зображає застиглі, нерухомі (morte) предмети — букети квітів, композиції овочів, фруктів, посуду, килимів, меблів тощо.

Перші натюрморти помітили на фресках Стародавньої Греції та Стародавній Рим (збірка музею Каподімонте, Неаполь). Збереглися натюрморти й у мозаїках, хоча їх створення ще тоді було пов'язане з певними труднощами — (смальта, скляні камінці, якими викладали мозаїки, дорого коштували завжди). Темперний та олійний живопис прискорили створення картин, і натюрморт відродився, а потім став окремим жанром. Переклад «мертва природа» помилковий, це лише зображення нерухомих речей.

Техніки виконання та основи[ред.ред. код]

Існують різні техніки виконання натюрмортів.

Історія мистецтв знає натюрморти на фресках, в мозаїках, пергаменті, на дерев'яній основі чи металевих пластинах олійними фарбами. Натюрморти робили сангіною, олівцями, в техніці пастелі, водяними фарбами. Безліч проб є в гравюрі-від малюнків Дюрера («Першоцвіти», 1526, пергамен, музей Хаммера) до кольорових літографій Бернара Бюффе. Відбулися виставки, що показали лише натюрморт («Натюрморт в європейському живопису»), від голландців 17 століття до Ван Гога.

Натюрморти Караваджо[ред.ред. код]

В чистому вигляді зберіглося два натюрморти Караваджо. До ранішнього етапу творчості належить «Натюрморт з квітами і фруктами» (Рим, галерея Боргезе). Він ще перенасичений речами, наче несміливий ще художник поспіхом зображє все, що навчився малювати на полотні. Зовсім інше враження справляє натюрморт «Кошик з фруктами» (Мілан, Амброзіана). Куди й поділися несміливість, слабка композиція і збряклі фарби. Мінімум речей не робить натюрморт незаповненим, а композиція, проста і водночас приховано діагональна, стає просто формулою натюрморту як такого. Дослідники досі сперечаються, що це — добре виконаний ескіз до якоїсь картини чи вже закінчена картина. Натюрморти не зникають і надалі, але вони стають у Караваджо частинами побутових полотен — «Юнак з кошиком фруктів», «Юнак з лютнею», «Хлопчик, якого вкусила ящірка», «Вакх з келихом вина», в картині Хворий Вакх.

Натюрморти караваджистів[ред.ред. код]

Караваджисти (послідовники художника) роками копіювали його картини і розкрадали його ідеї, композиції і теми. Він дав приклад і натюрморти надзвичайно поширилися в творах самих різних майстрів. Свої інтерпретації побутових тем Караваджо і цитат з його натюрмортів дали художники Риму, Неаполя, північної Італії, Іспанії, Франції, Голландії тощо.

Західноєвропейський натюрморт[ред.ред. код]

Філіп де Ла Гір. Натюрморт «Астрономічні прилади». Кінець 17 ст.
Йоханнес Торрентіус. Емблематичний натюрморт.

Визначні шедеври серед натюрмортів — «Астрономічні прилади» Філіпа де ля Гіра (1589–1629), цілком світський за сюжетом, що ніби відкривав добу Просвітництва в Європі, різноманітні «Лавки» Франса Снейдерса (1579–1657), майже всі натюрморти Караваджо (1571–1610), Франсіско де Сурбарана (1598–1664), Пітера Класа (1597–1661), Едуарда Мане (1832–1883), неперевершеного Ван Гога (1853–1890) та Сезанна (1839–1906).

Майже за одними натюрмортами відома творчість талановитих, але призабутих художників, серед яких

Велику вартість для душі людини мали книжки. Їх часто малювали у натюрмортах: Давид Тенірс — «Книжки та глобус Землі». А «Дві бібліотеки» у Джузеппе Марія Креспі подають книжкові полички, книжки та ноти. «Натюрморт з Біблією» залишив нам Вінсент ван Гог.

Відвідувачів музею Лувр дивує «Натюрморт з омаром» Ежена Делакруа, який, нібито, не писав натюрмортів. Свій зразок натюрморту зробив і Франсуа Мілле, який теж придбав Лувр («Букет маргариток» 1874 р., пастель).

Натюрморт не помер і в 20 столітті. Нових рис та кольорів він набув у Матісса (1869–1954),Пьера Лапрада (1875–1932), Жоржа Брака або Пікассо(1881–1973). Своє бачення речей та їхніх взаємозв'язків мали й жінки художниці — Зінаїда Серебрякова(1884–1967) чи Наталя Гончарова (1881–1962) — натюрморт «Променясті лілеї».

Різновид натюрморту «Ванітас»[ред.ред. код]

Докладніше: Ванітас
Філіп де Шампень, Франція, Ванітас.

Ванітас (Vanitas) — у перекладі з латини — марнота. Цей різновид натюрморту йшов від біблійних нагадувань про швидкоплинність часу, швидкоплинність людського життя, о́суду марнославства і нагадування про кару за прижиттєві гріхи. Біблійних святих не було, а ідею марноти втілювали алегоричні предмети-знаки: годинник, свічка — перебіг часу, людський череп — нагадування про смерть, музичні інструменти — короткочасність насолод та ін.

Череп — давній предмет як нагадування про смерть. Він часто з'являється поряд зі святими або в сценах каяття (Тіціан «Каяття Марії Магдалини», Хосе де Рібера «Святий Єронім», офорт, Ель Греко «Святий Франциск»). У натюрмортах «ванітас» череп урівнений з іншими предметами, але надає натюрморту серйозного, філософського настрою, що підкорює йому й інші речі. Особливе поширення натюрморти теми «ванітас» мали в Нідерландах 16 століття і Голландії 17-го.

У 20 столітті череп повернули в натюрморт. Але формалістичні пошуки, деформації, надмірність у спробах художників бути новаторами позбавили ці натюрморти філософського змісту. А самі натюрморти зовсім не сприймаються як давні «ванітас» західноєвропейських майстрів 16-17 століть навіть в творах Пікассо («Натюрморт з черепом», 1907, Ермітаж, Петербург). Це порожня оболонка без давнього змісту, насиченого роздумами над світом і своїм місцем в ньому.

Музичні інструменти Баскеніса(Італія)[ред.ред. код]

Еварісто Баскеніс, музичні інструменти, Брюссель.

Без усякого зв'язку з темою «Ванітас» (марнота) робив свої натюрморти з музичними інструментами художник Еварісто Баскеніс (1617–1677). В Італії 17 року набуває розквіту музика доби бароко, виникають оркестри, що використовують декілька інструментів. Поширюється використання інструментів у зв'язку з розвитком як інструментальної музики бароко, так і опери, що виникла в кінці 16 ст. В Італії з повагою ставились до майстрів музичних інструментів, а слава Аматі, Гварнері дель Джезу, Страдіварі сягнула кордонів Іспанії і берегів Англії. У Баскеніса з'явилися і свої послідовники (Бартоломео і Бонавентура Беттера).

Натюрморти художників Італії[ред.ред. код]

Бартоломео Гвідобоно. «Натюрморт з кухонними посудом, дичиною та сплячим собакою».
Бернардо Строцці. «Натюрморт з квітами в вазі, кошиком з фруктами і виноградом».
Якопо да Емполі, натюрморт.

Натюрморти майстрів Іспанії[ред.ред. код]

Іспанських натюрмортів дуже мало, а поцінюють їх дуже високо. Іспанія довго утримувала Нідерланди у межах своєї колоніальної імперії. Звідси вивозили усе цінне. Крім грошей у перелік цінних речей увійшли ще килими — гобелени або арраси та картини. А саме в мистецтві майстрів Нідерландів вперше з'являється натюрморт олійними фарбами. Ганс Мемлінг (1433–1494) виконав на дубовій дошці портрет молодого замовника. А на звороті намалював горщик з квітами на перському килимі. Це чистий натюрморт (Музей Тиссена-Борнемісса).

Перські килими та квіти стануть класичними речами натюрмортів від Мемлінга до італійця Руопполі (1620–1685). Належне перським килимам чи квітам віддадуть і Ян Вермер з Дельфту, і Руопполі, і Ніколо Реньєрі.

Саме горщик з квітами намалював у своєму «Натюрморті» іспанець Хуан де Арельяно (Смоленськ, музей красних мистецтв ім. С.Коньонкова). Іспанці підуть своїм шляхом і викинуть геть дріб'язки нідерландських манер. Франсіско де Сурбаран в своєму «Натюрморті з лимонами та апельсинами в кошику» 1633 р. покладе фрукти суворо і просто. І не пожалкує ніяких кольорів своєї палітри, аби всі побачили красу світу (Флоренція, збірка Контіні-Бонакоссі). Ще суворіше й простіше розмістив овочі в «Натюрморті з гарбузом» Хуан Санчес Котан. Одне яблуко, одна капустина, один гарбуз і одна його скибка, один огірок — от і весь сюжет. (м. Сан Дієго, США, Музей красних мистецтв).

Навіть Антоніо де Переда, що нагромаджує в натюрмортах речі, залишається їх шанувальником і співцем («Натюрморт з годинником», Москва).

Арчімбольдо і зображення речей[ред.ред. код]

«Ортолано-огородник».

На межі різних жанрів працював Арчімбольдо. Майже завжди він малював різні речі — квіти, овочі, риб, птахів. І завжди компонував їх особливо в зв'зку з своїм завданням, незвичним наміром через сутність одних речей передати сутність інших якостей і змістів. Тому зображення квітів або овочів слугують для створення алегорій (серія «Пори року»), персоніфікацій стихій («Вогонь», «Повітря») чи навіть портретів конкретних людей(імператор Рудольф ІІ у вигляді Вертумну). Жанрова невизначеність дозволила робити на межі створення фокусів, дивацьких картин, які мають якості портрету, натюрморту і картинки-перевертні (відомий «Огородник»).

Натюрморти з книгами[ред.ред. код]

Франсуа Фойсе. Натюрморт " Бібліотека ", 1741 р.jpg


Натюрморти імпрессіоністів Франції[ред.ред. код]

Митці, що нібито ганялися за враженнями та висвітлювали їх у своїх полотнах, писали і натюрморти. Мало хто бачив натюрморти з квітами П'єр-Огюст Ренуар, але вони існують («Хризантеми», 1878, музей д'Орсе, «Анемони у вазі», 1898, Нью-Йорк, приватна збірка).

Найбільшу кількість натюрмортів створив засновник імпрессіонізму-Клод Моне (1840–1926)- «Соняшники» (Метрополітен-музей, Нью-Йорк), «Мисливські трофеї», 1862 р, (Лувр, Париж), Натюрморт з динєю та персиками 1876, (Ліссабон, музей Галуста Гюльбенкяна), «Хризантеми», 1878, (Музей д'Орсе, Париж). І це неповний перелік його натюрмортів.

Натюрморти митців Франції 19 ст[ред.ред. код]

Натюрморти Едуарда Мане[ред.ред. код]

Э. Мане. «Півонії на мармуровій столешниці», 1882

Перлинами живопису вважають натюрморти Едуарда Мане, який формально не входив до кола імпрессіоністів. Ось їх короткий перелік:

  • Білі півонії, 1865, Музей д'Орсе.
  • Натюрморт з квітами, 1880, приватна збірка.
  • Троянди та сирень, 1883, Нью-Йорк, приватна збірка.
  • Натюрморт з лососем, 1869, Шелборн, штат Вермонт, США.
  • Букет, 1883, Берлін.

Натюрморти Ван Гога[ред.ред. код]

  • Натюрморт з фруктами та келихом, 1881,
  • Соняшники(на синьому тлі), 1887, Нью-Йорк, Метрополітен.
  • Стілець Ван Гога, 1888, Лондон, Нац. галерея.
  • Два черевики, 1887, Балтімор, музей мистецтв.
  • Три соняшники (в зеленій вазі), 1888, приватна збірка.
  • Крісло Гогена, 1888, Амстердам, музей Ван Гога.
  • Соняшники, 1889, Лондон, галерея Тейт.
  • Рожеві троянди, 1890, Копенгаген, Нова гліптотека Карлсберга.

Натюрморти в мистецтві Росії[ред.ред. код]

Врубель. Квіти в синій вазі, 1887 р., Київ.

Російське мистецтво бароко 18 ст. теж йшло шляхом спроб здивувати глядача. Неймовірно реалістичне зображення речей — було родзинкою в палацових кабінетах. Зразки подібних творів — не що інше, як старанно виконані натюрморти. Вони подають книжкові полички з томами, прилади для написання листів, гусячі пера, ножниці тощо. Шість подібних натюрмортів 18 ст. демонструє музей-садиба Кусково. Один з них належить художнику П.Г.Богомолову — «Книги», 1737 р. На жаль, роки життя П. Г. Богомолова не відомі. Подібний зразок має й збірка мистецьких творів у замку Олесько в Україні — «Натюрморт з гребінцями та мініатюрним портретом невідомого», 18 ст.

Російська імперія 19-20 століть мала своїх прихильників натюрмортів: це художники Мордвінов А. Н.(1800–1858) «Підрамник, папка та гіпсовий барельєф» (Державний Російський музей), твори Хруцького І. Ф.(1810–1885), уславлених Костянтина Коровіна (1861–1939) та Врубеля (1856–1910). Натюрморти Коровіна вражають глядача яскравими фарбами та широким мазком («Троянди» 1912 р., Омськ, «Риби, вино і фрукти» , 1916 р.) Скромні натюрморти Врубеля віднайдені в його малюнках («Підсвічник, графін та стакани».) А свій колористичний хист Врубель виплеснув у акварельних натюрмортах («Квіти в синій вазі», 1887, Національний музей російського мистецтва, Київ).

Представники новітніх мистецькх угруповань подали свої зразки цього жанру: Кончаловський П. П. («Сігари та сомбреро» , 1916, ДРМ), Фальк Роберт Рафаїлович («Натюрморт з фікусом», Харків), Машков Ілля Іванович («Риби», Єреван, Картинна галерея Вірменії, «Натюрморт з червоними маками», 1913, приватна збірка), І.Грабарь («Хризантеми в синій вазі» , 1905 р.), Д.Штеренберг («Рожева ваза»).

До класичних витоків натюрморту в Голландії та Росії доби бароко в своїх творах вже на новому етапі звертався Микола Смірнов (1938–2005). Він робить селекцію речей за стилем і в його натюрмортах виникають то злами ар нуво («Бабусини романси», 1982 р.), то буремні роки Північної війни з Швецією (натюрморт «Віват, цар Петро Олексійович!»).

Натюрморти Китаю і Японії[ред.ред. код]

Анонім 19 ст. «Книги і знаряддя науковця»

Зображення суто речей або квітів, риб, комах притаманне й мистецтву інших країн, наприклад, в Китаї, Японії. Особливо багато їх в гравюрі Японії. Приклади японських натюрмортів неможлово перелічити, так їх багато. Але присутні ті натюрморти і на японських ширмах, в стінописах, на віялах. Бо мистецтво Японії довго не знало картини олійними фарбами західноєвропейського зразку. Японські натюрморти віднайдені в творах Кано Санраку («Півонії»), Сотацу(ширма «Віяла» початку 17 ст.),Огата Корина («Осінні трави» розпис віяла початку 18 ст.), Огата Кендзан («Кошики з квітами», сувій початку 18 ст.)

З поширенням гравюри до натюрмортів звертався велетень мистецтва Японії Кацусіка Хокусай — «Дерев'яний кінь», «Місяць, хурма та комаха», «Лілеї» ,Риба та мушля. А його «Манга» (замальовки) — повні малюнків речей, де є посуд, одяг, парасолі, паперові ліхтарі.

Фахові митці — гравери Японії постійно шукали нові засоби виразності творів. Від чорно-білої гравюри прийшли до кольорової. Потім кількість кольрів збільшилася настільки, що гравюрі загрожувало перетворення на новий різновид мистецтва. Були й спроби змішати жанри на одному аркуші. Таким твором стала двочастинна гравюра Кацусіка Хокусая «Біля паперового ліхтаря», де ліворуч японка на татамі, а правоуч лише паперовий ліхтар (кольорова ксилографія 1801 р.). Суто натюрмортна й двочастинна ксилографія 1828 року «Риби та діжа» з «Книги лістів-порад». Звичайним натюрмортом став і малюнок Хокусая «Паросток бавовника, листя й плоди».

На тричастинній гравюрі Утагава Кунійосі «Помста», де самурай готується винищити родину ворога, є несподівана вставка — натюрморт з коробками та серветкою-фуросікі.(Фуросікі використовують для пакування та пересування речей-від книжок до телевізора. Японцям фуросікі довго заміняла єрвопейські торбинки та кошики).

Натюрморт на Американському континенті[ред.ред. код]

Чайльд Хассам. «Старовинне скло і персики», Художній музей Ель Пасо.


Худ. В. М. Харнет, Натюрморт «Стара скрипка»

Своє місце зайняв натюрморт і в мистецтві США 19 та 20 століття.

Вільям Майкл Харнетт (1848–1892) навчався в Нью-Йорку і Мюнхені. У своїх натюрмортах він змішував несхожі речі, але вимальовував їж докуметнально і тверезо. Часто вони справляли враження реальних речей. Уславлений зразок натюрморту Харнетта «Музика та талан» (Метрополітен-музей, Нью-Йорк).

Малював натюрморти і Джон Фредерік Пето(1854–1907). Дивний зразок цього жанру залишив і майстер стінописів з Мексики Дієго Рівера — «Натюрморт» 1913 р., Єрмітаж, Петербург — олійними фарбами. Твори в цьому жанрі залишили і мексиканці Франсіско Досамантес (1910 р.н.) «Натюрморт», 1962 р., і Руфіно Тамайо «Кавун», 1966 р., літографія .

Натюрморт на стінописах[ред.ред. код]

Ще від майстрів Нідерландів та Голландії йде зображення горщиків і ваз з квітами. Поступово вони перейшли на стінописи і плафони (картини олійними фарбами, які кріпили до стель у палацах).

Чудовим взірцем натюрмортів у стінописі є вісім ваз з квітами в секторах розписів купола костела св. Йосипа в Підгірцях, Україна. Дивною є оздоба інтер'єру костела натюрмортами, що більш притаманна палацам доби бароко, а не костелам.

Джерела[ред.ред. код]

  • Б. Р. Виппер, «Проблема и развитие натюрморта». Казань, 1922.
  • Альбом «Серебрякова», М, «Сов. Художник», 1969.
  • Гос. Эрмитаж «Западноевропейская живопись», каталог 1, второе издание, Л, «Аврора», 1976.
  • Воронова Б. Г., «Кацусика Хокусай, графика», М, «Искусство», 1975 (російською).
  • Ротенберг Є. І., «Западноевропейское исскуство 17 века», М, «искусство», 1971.
  • «Искусство Мексики», каталог выставки, Л-М, 1977.
  • Виппер Б. Р. «Очерки голландской живописи эпохи расцвета», М, 1962 (рос)
  • Виппер Б. Р. «Проблемы развития натюрморта», СПб, 2005 (рос)
  • Звездина Ю. Н. «Эмблематика в мире старинного натюрморта. К проблеме прочтения символа», М, 1997 (рос)

Посилання[ред.ред. код]