Біас (річка)
| Біас | |
|---|---|
 | |
.png) | |
| 32°21′12″ пн. ш. 77°05′27″ сх. д. / 32.35344600002777327° пн. ш. 77.09088100002777821° сх. д. | |
| Витік | Хребет Беас-Кунде-Рі-Дхар |
| • координати | 32.353446°00′00″ пн. ш. 77.090881°00′00″ сх. д. / 32.35345° пн. ш. 77.09088° сх. д. |
| Гирло | Сатледж |
| • координати | 31.15022°00′00″ пн. ш. 74.952053°00′00″ сх. д. / 31.15022° пн. ш. 74.95205° сх. д. |
| Басейн | Сатледж/Інд/Аравійське море |
| Країни: | Індія |
| Регіон | Хімачал-Прадеш/Пенджаб |
| Довжина | 470 |
| Площа басейну: | 20 303 км² |
| Притоки: | Ухл |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біа́с (гінді ब्यास; пенджаб. ਬਿਆਸ; урду بیاس; санскр. विपाशा) — друга за важливістю річка у Пенджабі, притока Сатледжа; одна з п'яти річок, від яких Пенджаб («П'ятиріччя») отримав свою назву. Разом з іншими шістьома річками (Сарасваті, Сіндху, Шатадру, Вітаста, Парушні, Асікні) складає ведійське Семиріччя. Річка витікає з Гімалаїв у центральному Хімачал-Прадеш, протікає 470 км до Сатледжа та зливається з ним в індійському Пенджабі.
Назва[ред. | ред. код]
Річку також називають Арджікуджа — у Ведах чи Віпаша у давньоіндійських текстах і Гіфасис у стародавніх греків[1].
Сучасна назва Біас, імовірно, походить від зміненої санскритської назви Віпаш. Річка отримала назву Ві-паша, що означає буквально та, що звільнила зв'язаного, тобто, легенда пов'язує річку з Васіштою. Останній, сумуючи через смерть 100 синів, зв'язав себе й пірнув у воду. Утім, лишень він упав до річки, всі вузли самі розв'язались, і він не помер.
Іноді річку помилково називали на пам'ять про ведійського В'ясу, кого називають покровителем річки і кажуть, що він створив її з озера В'яс Кунд[2].
Географія[ред. | ред. код]
Річка бере початок біля Рохтанг Ла у штаті Хімачал-Прадеш та зливається з Сатледжем біля Харіке Патан на південь від Амрітсара у Пенджабі. Сатледж тече пакистанським Пенджабом та впадає в Інд біля Мітханкота.
- У середній течії річки розташовано велике водосховище Біас і гідроелектростанція Понг-дам чи Біас-дам 31°58′16″ пн. ш. 75°56′54″ сх. д. / 31.971095° пн. ш. 75.948436° сх. д..
- У верхній течії річки розташовано водосховище та гідроелектростанція Пандох-дам 31°40′17″ пн. ш. 77°04′01″ сх. д. / 31.671389° пн. ш. 77.066944° сх. д..
Історія[ред. | ред. код]
Річка, відома грекам як Гіфасис (грец. Ὑφάσιος)[3], позначає східну межу завоювань Александра 326 до н. е.
Відповідно до Кав'я-міманса[4] Раджашекхари, землі царства Гуджара-Пратіхари за правління Магіпали I розширились до верхнього повороту річки на північному заході[5].
Каскад ГЕС[ред. | ред. код]
На річці розташовано ГЕС Ларджі, ГЕС Понг, ГЕС Мукеріан I, ГЕС Мукеріан II, ГЕС Мукеріан III, ГЕС Мукеріан IV, ГЕС Мукеріан Stage II.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Beas [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] The Imperial Gazetteer of India, v. 7, стор. 138
- ↑ Wasini Pandey, Bindhy. Geoenvironmental hazards in Himalaya. Google Books. Процитовано 29 травня 2009.
{{cite book}}: Проігноровано|work=(довідка) - ↑ Індіка (Арріан), л.4
- ↑ Kavyamimansa of Rajasekhara, ch. XVII, стор. 94
- ↑ Rama Shankar Tripathi (1989). History of Kanauj: To the Moslem Conquest. Motilal Banarsidass Publ. с. 262—264. ISBN 81-208-0404-X, ISBN 978-81-208-0404-3. Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 16 лютого 2017.
