Гуджара-Пратіхари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гуджара-Пратіхари
VI ст. – 1036 Газневіди Flag
Столиця Каннаудж
Мови санскрит
Релігії індуїзм
Форма правління монархія
магараджахіраджа брахман Харічандра
Історичний період Седеньовіччя
 - Засновано VI ст.
 - Ліквідовано 1036
Сьогодні є частиною Індія Індія

Гуджара-Пратіхари (गुर्जर प्रतिहार; приблизно VI ст. —1036) — держава у північній частині Індостану зі столицею у Каннауджі, яка прийшла на зміну державі Харши. Тривалий час змагалася за гегемонію з Раштракутами та Палами. Найбільший розквіт при падає на 30—910 роки. Останній представник загинув у 1036 році під ударами військ Махмуда Газневі.

Історія[ред.ред. код]

Більшість вчених вважає предками династії племена гуджарів, який у VI році були визнані кшатріями, а в подальшому стали одним з раджпутських кланів. Попервах вони мешкали на території Малви, ще з періоду розпаду імперії Гуптів. Приблизно у середині VI ст. було створено невелике князівство Гуджарів. З часом влада Гуджарів поширилася на значну частину Мальви. Втім вони не мали змоги протидіяти військам Харши Вармана, тому стали його вірними данниками. тілька після смерті останнього Гуджари здобули незалежність й розпочали активну зовнішню політику.

За часів Нагабхати I влада Гуджарів поширилася на Раджастхан, столицею стає Аванті. Водночас територію гуджарів поширюється до Гваліора й сучасного Делі. У 738 році на кордоні Сінду та Раджастхана завдає поразки арабстким загарбникам у так званній Битві за Раджастхан. Після цього ймовірно приймає титул махараджихіраджи та пратіхари (охоронець брам). З цього періоду династія зветься Гуджара-Пратихари.

За правління махараджахірадж Ватсараджи та Нагабхати II з династіями Пала та Раштракута. Зрештою Гуджара-Пратіхари здобувають перемогу й переносять столицю держави до Каннауджа, колишньої столиці Харши. Гегемонія Пратіхар у північній Індії триває до 910 року. В цей період вони періодично відбивають атаки військ Пала, Раштракутів та арабів.

Напочатку X ст. починаєтсья занепад держави, який було викликано внутрішніми чварами, посиленнями раджпутських кланів Чанделів, Чахаманів, Параманів, Сісодіїв, а також відновленням міці династії Пала, й наступом Раштракутів. Зрештою землі роду скоротилися до невеличкої території навколо Каннауджа. 1018 році його пограбував Махмуд Газневід, а у 1036 році загинув останній з Пратіхар.

Культура[ред.ред. код]

Період відзначається релігійне різнобарвство: володарі поклонялися Вішну, Шиві, богині Бхагаваті. Гуджара-Пратіхари були основними замовлениками численних храмів, переважно в Гуджараті та Раджастхані, зокрема в Саураштрі (храм Сомнатх), Джодхпурі, Абханері, Коті, Індорі, Гваліорі (храм Телі-ка-Мандір), неподолік від Джхансі (сучасний штат Уттар-Прадеш).

Шива і Парваті. м. Каннаудж

В цей час розвиток набула скульптура. Головними темами були герої міфології зокрема вішну, Шива, Лакшмі. В той же час значна частина їх загинула під час мусульманської навали.

В цей період відзначено плідною працею придворного поета Раджашекхари.

Володарі[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • R. D. Trivedi: Temples of the Pratihara Period in Central India. Archaeological Survey of India, New Delhi 1990