Інд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інд
سنڌو, سندھ, ਸਿੰਧੂ, सिन्धु, حندو ,آباسن, 印度, Ινδός
Верхів'я річки Інд у Каракорумі
Верхів'я річки Інд у Каракорумі
Витік злиття Сенге й Гару, Тибетське нагір'я
Гирло Аравійське море
Країни басейну Пакистан Пакистан Афганістан Афганістан Індія Індія КНР КНР
Прирічкові країни Пакистан Пакистан Індія Індія КНР КНР
Довжина 3 180 км
Висота витоку 5 300 м
Середньорічний стік 208,3 км³/рік
Площа басейну 1 165 000 км²
Притоки Ліві: Сатледж, Астор, Шинго, Занскар
Праві: Гамул, Кабул, Гілгіт, Шигар, Шайок
Супутниковий знімок басейну Інду
Супутниковий знімок басейну Інду
Інд
سنڌو, سندھ, ਸਿੰਧੂ, सिन्धु, حندو ,آباسن, 印度, Ινδός
на Вікісховищі

Інд (Урду: سندھ Sindh; Синдхі: سنڌو Sindhu; пенджабі (Shahmukhi: سندھ, Gurmukhi: ਸਿੰਧੂ) Sindhu; Хінді та Санскрит: सिन्धु Sindhu; Фарсі: Hinduحندو ; Пушту: Abasin ّآباسن"Батько річок"; Тибетська: Sengge Chu «Левина Річка»; китайська: 印度 Yìndù; грецька: Ινδός Indos) — річка в Південній Азії, яка витікає з Тибету й впадає в Індійський океан, проходячи територіями Китаю, Індії та Пакистану. Інд має важливе економічне значення для економіки Південної Азії. Від перської назви річки походить європейська назва країни Індія.

Інд — повноводна річка у верхів'ях, але рівень води в ній значно коливається в залежності від пори року. Середня витрата води біля міста Хайдарабад становить 3850 м³/с, найвища — понад 30 000 м³/с. Під час весняно-літньої повені, тобто з березня по вересень, підйоми рівня води в горах досягають 10—15 метрів, на рівнинах 5—7 метрів, у сухий період у нижній течії Інд іноді пересихає. Річка щорічно виносить до Аравійського моря 450 млн т наносів.

Інд розпочинається на схилах хребта Кайлас Тибетського нагір'я на висоті близько 5300 м. 32° пн. шир. і 81°30' сх. довг., на висоті 6500 м, на північному схилі гори Гарінг-Боче, поблизу північного краю озера Манасаровар.

Фізична географія[ред.ред. код]

У верхів'ях Інд тече на північний захід по дну глибокої тектонічної долини, утворюючи численні скелясті ущелини. Нижче від гирла річки Гилгит, Інд повертає на південний захід, прориваючись між відрогами Гімалаїв і Гіндукушу. У середній течії перетинає горбисті низькогір'я і приймає крупну притоку Кабул, який майже не поступається Інду за водністю. Нижче, в Калабагхській ущелині, Інд проривається між відрогами Сулейманових гір і Соляного хребта, вступає в межі Індо-Гангської рівнини, де тече по дну широкої долини і ділиться на ряд рукавів і проток. Після впадання найбільшої притоки Інду річки Панджнад ширина річища Інду зростає з 400–500 м до 1—2 км, а в періоди розливів досягає на заплавних ділянках 5—7 км (у районі міста Дераїсмаїлхан до 20—22 км). Річище на значному протязі обваловано для захисту прилеглих територій від повеней. У нижній течії Інд перетинає західну околицю пустелі Тар. Нижче від Хайдарабаду починається дельта Інду (площа близько 8 тис. км²), де річка ділиться на 11 основних рукавів. Річка впадає в Аравійське море.

У горах Інд живлять переважно талі снігові й льодовикові води Каракоруму, Гіндукушу і Гімалаїв, на решті частини сточища — води від мусонних дощів. У посушливі періоди в нижній течії Інд іноді пересихає і не досягає Аравійського моря. У басейні Інд зрошується понад 11 млн га земель (головним чином у Пенджабі і в дельті). На Інді побудовано 14 великих дамб, зокрема Суккурську дамбу, за допомогою іригаційних споруд якої зрошується понад 1,7 млн га сільськогосподарських угідь. Загальна довжина іригаційних каналів сягає 65 тис. км.

Вище за річку Рорі, у області Синд, від Інду відділяється рукав Нарра (Східна Нарра), але моря досягає лише в повені. Колись рукав Нарра, мабуть, служив головним річищем. Біля Хайдарабада, за 150 км від моря, починається дельта Інду, утворюючи трикутник з площею 8000 км², берегова лінія якого простягається на 250 км уздовж берега Аравійського моря. У наш час[Коли?] дійсним руслом річки зробився Гаджамро, що впадає в море на 24° 6' пн. шир. і 67°22' сх. довг.

Інд — одна з небагатьох річок у світі що експонує, тобто відчуває вплив припливів і відпливів. Стік річки також залежить від сезонів — він дуже зменшується взимку, затопляючи береги у мусонні місяці з липня по вересень. Існують свідчення стійкого переміщення річища, починаючи з доісторичних часів — це відхилення на захід від течії всередину Ранн Куч, внаслідок сили Коріоліса.

Притоки[ред.ред. код]

Найбільші з приток:

Назва Висота, м Координати точки злиття
Сіндху та Гар-Дзангбо 4144 32°26′24″ пн. ш. 79°42′49″ сх. д. / 32.4401042° пн. ш. 79.713707° сх. д. / 32.4401042; 79.713707
Ханле 4053 33°10′06″ пн. ш. 78°49′26″ сх. д. / 33.1683067° пн. ш. 78.8238144° сх. д. / 33.1683067; 78.8238144
Занскар 3050 34°09′56″ пн. ш. 77°19′54″ сх. д. / 34.1654402° пн. ш. 77.331562° сх. д. / 34.1654402; 77.331562
Сангелума-Чу 2783 34°34′32″ пн. ш. 76°31′45″ сх. д. / 34.5754189° пн. ш. 76.5292168° сх. д. / 34.5754189; 76.5292168
Шинго 2580 34°44′48″ пн. ш. 76°12′58″ сх. д. / 34.7465494° пн. ш. 76.2161064° сх. д. / 34.7465494; 76.2161064
Шайок 2258 35°13′43″ пн. ш. 75°55′05″ сх. д. / 35.2285137° пн. ш. 75.9179306° сх. д. / 35.2285137; 75.9179306
Шигар 2180 35°19′30″ пн. ш. 75°37′44″ сх. д. / 35.3249297° пн. ш. 75.6288528° сх. д. / 35.3249297; 75.6288528
Гілгіт 35°44′24″ пн. ш. 74°37′25″ сх. д. / 35.7401032° пн. ш. 74.6236038° сх. д. / 35.7401032; 74.6236038
Астор 35°34′11″ пн. ш. 74°38′40″ сх. д. / 35.569656° пн. ш. 74.6445465° сх. д. / 35.569656; 74.6445465
Кандін 789 35°25′55″ пн. ш. 73°12′17″ сх. д. / 35.4318618° пн. ш. 73.2046509° сх. д. / 35.4318618; 73.2046509
Чаурудара 725 35°08′33″ пн. ш. 73°04′56″ сх. д. / 35.1423711° пн. ш. 73.0820847° сх. д. / 35.1423711; 73.0820847
Хан-Кхвар 34°55′23″ пн. ш. 72°52′46″ сх. д. / 34.923097° пн. ш. 72.8795242° сх. д. / 34.923097; 72.8795242
Кабул (річка) 33°53′58″ пн. ш. 72°14′09″ сх. д. / 33.8994868° пн. ш. 72.235794° сх. д. / 33.8994868; 72.235794
Харо 33°46′01″ пн. ш. 72°14′39″ сх. д. / 33.7668757° пн. ш. 72.2440338° сх. д. / 33.7668757; 72.2440338
Кохаттой 33°23′48″ пн. ш. 71°48′09″ сх. д. / 33.3967657° пн. ш. 71.8024349° сх. д. / 33.3967657; 71.8024349
Соан 211 33°01′13″ пн. ш. 71°43′14″ сх. д. / 33.020179° пн. ш. 71.7204666° сх. д. / 33.020179; 71.7204666
Куррам 32°37′01″ пн. ш. 71°21′24″ сх. д. / 32.6168218° пн. ш. 71.3565445° сх. д. / 32.6168218; 71.3565445
Сатледж 29°08′42″ пн. ш. 70°42′55″ сх. д. / 29.144965° пн. ш. 70.7152176° сх. д. / 29.144965; 70.7152176

Геологія[ред.ред. код]

Річка Інд живить підводний конус виносу, який є другим за величиною осадовим тілом на Землі, складаючись з, близько, 5 млн км³ матеріалу гірських порід, які Інд виніс в Аравійське море за час свого існування. Дослідження відкладень в сучасній річці указують, що гори Каракорум на півночі Пакистану є одним з найважливіших джерел матеріалу, Гімалаї є другим за обсягом джерелом, звідки осади виносяться в основному через великі річки Пенджабу (тобто, Раві, Джелам,Ченаб і Сатледж). Аналіз осадів у Аравійському морі, проведений морськими геологами Пітером Кліфтом (англ. Peter Clift) і Джерсі Блюстайном, продемонстрували, що п'ять мільйонів років тому Інд не був сполучений з цими річками Пенджабу, які замість цього текли на схід до Гангу і були захоплені пізніше[1]. Раніша робота, також Пітера Кліфта, показала, що пісок і осад із західного Тибету почав досягати Аравійського моря 45 млн років тому, маючи на увазі існування у цьому річищі стародавньої річки Інд[2]. Дельта цієї прото-ріки Інд згодом була знайдена в басейні Катаваз, на афгано-пакистанському кордоні.

У регіоні Нангапарбат, відбувається значна ерозія, спричинена річкою Інд, після того, як вона змінила русло і стала протікати через цю область, звідки, як вважають, породи середнього і нижнього шарів земної кори потрапляють на поверхню[3].

Клімат[ред.ред. код]

Дельта Інду — одне з найсухіших місць півострова Індостан, оскільки за вийнятком гірської ділянки в Пакистані, долина Інду лежить в найсухішій частині Індійського субконтиненту. Рівнини, проте, отримують значну кількість опадів від літнього мусону: поблизу Абботтабаду середньорічна кількість опадів становить приблизно 1 200 міліметрів, а біля Муррі лежить у межах від 1 700 міліметрів до 730 міліметрів тільки в липні і серпні. Верхня течія Інду отримує 10 — 20 міліметрів опадів упродовж зимових місяців унаслідок північно-західних вітрів. Вище за течією, в Кашмірі і північних областях, велика кількість опадів випадає у формі снігу, але нижчі долини влітку надзвичайно сухі й абсолютно теплі. Річні температури на півночі у горах взимку падають нижче нуля, а в липні сягає 38 °C. Річка не замерзає. Одне з найбільш спекотних місць на Землі — місто Джейкобабад, котре розташовується на захід від Інду у верхньому Сінді — температура там піднімається до 49 °C[4].

Флора та фауна[ред.ред. код]

Згадки про долину Інду, з часів походу Александра Македонського вказують на масштабний лісовий покрив в регіоні, який в наш час[Коли?] значно скоротився. Імператор Імперії Великих Моголів Бабур у своїх спогадах (Бабурнама) пише про зустрічі з носорогами уздовж берегів річки. Значне обезліснення і втручання людини в екологію гір Шивалік призвело до помітного скорочення рослинності та погіршення умов вирощування. Долина Інду є посушливим регіоном з бідною рослинністю. Сільське господарство підтримується тільки завдяки іригаційним спорудам.

Сліпий Індський річковий дельфін (Platanista gangetica minor) є підвидом південно-азійських дельфінів, що зустрічається тільки в річці Інд. Раніше вони водилися також в притоках річки Інд. За даними Всесвітнього фонду дикої природи, Індські дельфіни є одними з китоподібних, що знаходяться під найбільшою загрозою вимирання, оскільки їх нині існує лише близько 1000[5].

Риба палла (лат. Tenualosa ilisha) вважається делікатесом серед людей, що живуть уздовж річки. Популяція риби у річці є помірно високою, міста Суккур, Татта та Котрі є великими центрами риболовлі в нижній течії Інду. Проте будівництво гребель та іригаційних каналів зробило рибництво важливою галуззю економічної діяльності. Розташована на південний схід від Карачі велика дельта була визнана об'єктом охорони навколишнього середовища як один з найважливіших екологічних регіонів світу. Тут річка розділяється на багато боліт, струмків та річок і впадає в море на невеликих рівнях. Відтак тут в достатку водиться морська риба, у тому числі брама та креветки.

Гідрографія[ред.ред. код]

На гірській ділянці Інд живиться в основному за рахунок танення снігу і льодовиків, стік становить там близько 220 км³/рік, при середній витраті води близько 7000 м³/с[6]. Витрата є найменшою у зимові місяці (грудень-лютий), з березня по червень вода піднімається. У нижній частині басейну річка поповнюється водами від мусонних дощів, що призводить до весняно-літніх паводків (березень — вересень). У цей період вода піднімається на 10-15 м в горах, і на 5-7 м в рівнинних частинах. У період високої води (липень-вересень) русло річки на заплавних ділянках сягає 5-7 км в ширину (в районі міста Дера-Ісмаїл-Хан ширина доходить до 20-22 км).

Середня витрата води біля Хайдарабаду становить 3 850 м³/сек, але в багатоводні роки цей показник може досягати 30 тис. м³/сек. Після виходу на рівнину Інд втрачає воду через випаровування і просочування. У посушливі періоди нижня течія Інду може пересихати і не досягати Аравійського моря.

Потік Інду спостерігався протягом 34 років (з 1937 по 1970 рік включно) в Суккурі (урду سکھر, сунд. سکر), річковому порту Пакистану, розташованому за 200 км на південний захід (вниз за течією) від злиття з Сатледжем, його останньою великою притокою[7]. Саме в області Суккуру річковий стік є максимальним. Далі вниз за течією збудовано багато іригаційних каналів, які забирають велику кількість річкової води, тим самим знижуючи її стік. Крім того, всі подальші притоки не роблять помітного внеску в стік Інду.

У Суккурі середньорічний стіку річки, що спостерігався протягом цього періоду, становив 4 072 м³/с, при області басейну для цього місця 900 000 км².

Кількість опадів, що випали в цій частині басейну, найважливіша з точки зору стоку (майже 100% від загального стоку річки) величина, досягала значення у 143 міліметри на рік.

Середньомісячний стік Інду (в м³/с), виміряний на контрольно-вимірювальній станції Суккур.
Розрахунки за 34 роки (19371970 рр.)

Існують фізіографічні та історичні свідоцтва, які доводять, що принаймні з часів культури Мохенджо-Даро Інд кілька разів змінював положення свого русла нижче південного Пенджабу. У районі міст Рохрі і Суккур річка затиснута між вапняковими скелями, а південніше русло річки перемістилося на захід, особливо її дельта. За останні 7 століть у верхній частині Сінду Інд перемістився на 15-30 км на захід[4].

Водокористування[ред.ред. код]

Інд забезпечує ключові водні потреби економіки Пакістану — особливо житниці країну Пенджабу, де вирошується більшість сільськогосподарської продукції Пакистану. Річка також підтримує важку промисловість і забезпечує головне питне водопостачання в Пакистані.

Зрошувальні канали та гідроенергетика[ред.ред. код]

Плотина Тарбела на Інді.

Зрошувальні канали були вперше побудовані народом цивілізації долини Інду, а потім інженерами Кушанської Імперії та Імперії Великих Моголів. Сучасне зрошення було впроваджене Британською Ост-Індською компанією в 1850 році — будівництво сучасних каналів супроводжувалося реставрацією старих каналів. Британія керувала будівництвом однієї з найскладніших іригаційних мереж у світі. Гребля Ґудду має 1 350 метрів в довжину і зрошує Суккур, Джакобабад, Ларкане і Калат. Гребля Суккур обслуговує більше 20 тисяч квадратних кілометрів. Поширення зв'язку приток з Індом допомогло поширенню водних ресурсів в долину Пешаварі, в Хайбер-Пахтунхві. Великі іригаційні греблі і проекти служать основою для великосерійного виробництва пакистанських культур, таких як бавовна, цукровий очерет і пшениця.

Загалом, у нижній частині басейну Інду зрошується близько 12 млн га земель (головним чином в Пенджабі і в дельті), до гирла доходить менше половини стоку річки. Сумарна довжина іригаційних каналів становить приблизно 65 тис. км, за допомогою іригаційних споруд зрошується понад 1,7 млн га.

Після проголошення незалежності Пакистану, між Індією і Пакистаном в 1960 році був підписаний Договір про води Інду (англ. Indus Waters Treaty) що гарантує Пакистану отримання води з річки Інд і її двох західних приток, річки Джелам та річки Ченаб, незалежно від контролю з боку Індії[8]. Проект басейн Інду, передбачав, в основному, будівництво двох основних гребель, греблі Манґла, побудованої на річці Джелам і греблі Тарбела побудованої на річці Інд, разом з їх допоміжними греблями[9]. Пакистанське товариство розвитку водної мережі та енергетики збудувало канал Чашма-Джелум — зв'язавши води Інду і Джелуму та розширивши водопостачання в регіонах Бахавалпур та Мултан. Пакистан побудовав греблю Тарбела поблизу Равалпінді, яка має 2 743 метрів в довжину і 143 метрів у висоту, з 80-кілометровим водосховищем. Гребля Котрі біля Хайдарабаду має 915 метрів в довжину і надає додаткове постачання для Карачі. Гребля Таунса біля міста Дера Газі Хан виробляє 100 000 кіловат електроенергії. Греблі також виробляють електроенергію для важкої промисловості та міських центрів. Гідроенергетичний потенціал Інду оцінюється в 20 млн кВт. Наразі побудовано 14 великих гребель.

Міста[ред.ред. код]

Повінь 2010 року[ред.ред. код]

Області, що постраждали від повені на 26 серпя 2010

Розлив Інду став причиною одного з найбільших стихійних лих 2010 року. У липні, після надзвичайно сильних мусонних дощів Інд вийшов із берегів. Дощі не припинялися наступні два місяці, що завдало значних збитків великим за площею просторам у Пакистані. У Синдху Індус прорвав береги близ міста Суккур 8 серпня, і під водою опинилося селище Мор-Хан-Джатой[10]. На початку серпня повінь рушила на південь із пострадалих північних областей у напрямку західних районів Пенджабу та Синдху, зруйнувавши принаймні 1 400 тис. акрів посівів[11]. На вересень 2010 загинуло понад дві тисячі людей[12], а понад мільйон втратило житло[13].

Література[ред.ред. код]

  1. Болдырев А. А., Ильин А. И., Новиков Ю. М., Использование водных ресурсов Индии. — М.—Л., 1961. (рос.)
  2. Водные ресурсы и водохозяйственные проблемы стран Азии, М., 1967. (рос.)

Виноски[ред.ред. код]

  1. Clift, Peter D.; Blusztajn, Jerzy (December 15, 2005). «Reorganization of the western Himalayan river system after five million years ago». Nature 438 (7070). с. 1001–1003. doi:10.1038/nature04379. PMID 16355221.  (англ.)
  2. Clift, Peter D.; Shimizu, N.; Layne, G.D.; Blusztajn, J.S.; Gaedicke, C.; Schlüter, H.-U.; Clark, M.K.; and Amjad, S. (August 2001). «Development of the Indus Fan and its significance for the erosional history of the Western Himalaya and Karakoram». GSA Bulletin 113 (8). с. 1039–1051. doi:10.1130/0016-7606(2001)113<1039:DOTIFA>2.0.CO;2.  (англ.)
  3. Zeitler, Peter K.; Koons, Peter O.; Bishop, Michael P.; Chamberlain, C. Page; Craw, David; Edwards, Michael A.; Hamidullah, Syed; Jam, Qasim M.; Kahn, M. Asif; Khattak, M. Umar Khan; Kidd, William S. F.; Mackie, Randall L.; Meltzer, Anne S.; Park, Stephen K.; Pecher, Arnaud; Poage, Michael A.; Sarker, Golam; Schneider, David A.; Seeber, Leonardo; and Shroder, John F. (October 2001). «Crustal reworking at Nanga Parbat, Pakistan: Metamorphic consequences of thermal-mechanical coupling facilitated by erosion». Tectonics 20 (5). с. 712–728. doi:10.1029/2000TC001243.  (англ.)
  4. а б Indus River — Britannica Online Encyclopedia (англ.)
  5. [1] (англ.)
  6. Словарь современных географических названий — Инд (рос.)
  7. Unesco — Le bassin de l'Indus — Station: Sukkur (англ.)
  8. «Tarabela Dam». www.structurae.the cat in the hat. Процитовано 2007-07-09.  (англ.)
  9. «Indus Basin Project». Encyclopedia Britannica. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2007-07-09.  (англ.)
  10. Bodeen, Christopher (8 August 2010). «Asia flooding plunges millions into misery». Associated Press. Архів оригіналу за 4 September 2010. Процитовано 8 August 2010. 
  11. Guerin, Orla (7 August 2010). «Pakistan issues flooding 'red alert' for Sindh province». British Broadcasting Corporation. Процитовано 7 August 2010. 
  12. «BBC News - Pakistan floods: World Bank to lend $900m for recovery». bbc.co.uk. 2010-08-17. Процитовано 2010-08-24. 
  13. «BBC News - Millions of Pakistan children at risk of flood diseases». bbc.co.uk. 2010-08-16. Процитовано 2010-08-24. 


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.