Бійцівський клуб (роман)
 Обкладинка першого видання книги |
|
| Автор | Чак Поланік |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Fight Club |
| Країна |  США |
| Видавництво | |
| Публікація | Серпень 1996 |
| Сторінки | 208 |
| ISBN | 0-393-03976-5 |
Бійцівський Клуб [1] (1996) — перший роман, опублікований американським автором Чаком Поланіком.
Сюжет розгортається навколо безіменного героя, який бореться із своїм наростаючим дискомфортом через консюмеризм і зміни по відношенню до чоловічої статі у американській культурі. Намагаючись подолати це, він створює підпільний бійцівський клуб як радикальну форму психотерапії.
Роман було екранізовано в однойменному фільмі 1999 року режисером Девідом Фінчером. Стрічка стала феноменом поп-культури. На хвилі її популярності роман став мішенню численних критиків, переважно через свої точні описи насильства.
Українською мовою роман опублікований видавництвом «Фоліо» у 2007 році в перекладі Іллі Стронґовського.
Зміст |
Історія [ред.]
Історія створення [ред.]
До написання роману Паланіка надихнула бійка, в якій він брав участь під час поїздки в літній табір[2]. Хоча у нього були забої та синці, його колеги вважали за краще не питати, що з ним сталося в поїздці. Саме їх небажання знати, що трапилося, надихнуло письменника на написання роману «Бійцівський клуб».
Паланік спочатку намагався видати роман «Невидимки», але видавець не погодився опублікувати його, порахувавши занадто обурливим. Тому письменник сконцентрувався на написанні «Бійцівського клубу», намагаючись зробити його ще більш обурливим зло видавцеві. Спочатку «Бійцівський клуб» був виданий у вигляді розповіді на сім сторінок у збірнику «Pursuit of Happiness», але Паланік розширив його до повноцінного роману (в якому оригінальний короткий розповідь став шостою главою) [3]
«Бійцівський клуб» був перевиданий в 1999 та 2004 роках. Останній випуск включав в себе введення автора про концепцію популярності роману та фільму, де автор заявляє:
... книжкові магазини були заповнені такими книгами як «Клуб радості та удачі», «Божественні таємниці сестричок Я-Я» та «Клаптева ковдра». Всі ці романи представили соціальну модель для жінок. Але не було романів, які представили б нову соціальну модель для осібів.
Пізніше він пояснив:
В дійсності те, що я написав, було просто трохи оновленим романом «Великий Гетсбі». Це був «апостольський» роман — де виживає апостол розповідає історію свого героя. Є два осіби та жінка. І один осіб, герой, гине від кулі.
Культурний вплив [ред.]
Оригінальний випуск «Бійцівського клубу» в твердій палітурці був добре прийнятий критикою. У підсумку книгою зацікавилися кінематографісти. 1999 року сценаристи Джим Улс, Огаст Олсен та співпродюсери Конор Стрейт та Аарон Керрі приєдналися до режисера Девіду Фінчеру, щоб зняти однойменний фільм. Картина провалилася в кінопрокаті[4], але придбала культовий статус після випуску на DVD, в результаті чого оригінальний випуск роману в твердому палітурці є тепер колекційним екземпляром[5].
У різних інтерв'ю на запитання фанатів у тому, де знаходиться реальний бійцівський клуб, Паланік наполягає, що в реальності подібної організації не існує. Однак, він чув про реальні бійцівських клубах, які існували до виходу роману. У поточному введенні роману автор говорить про ту шкоду, що привносить в суспільство твір «Бійцівський клуб». Так, у книзі «Дивніше за вигадку: правдиві історії», Паланік пише, як один молодий осіб розповів письменнику, що йому сподобалося, коли в романі офіціанти псують їжу відвідувачів. «Маргарет Тетчер покуштувала мою сперму» — сказав він Паланіка. Крім того, проект «розгориться» (Project Mayhem) частково заснований на організації Cacophony Society, членом якої був письменник ще до початку письменницької кар'єри; деякі події, які відбувалися з Паланіка, коли він входив в організацію, також знайшли відображення в романі[6]
Культурний вплив «Бійцівського клубу» виражається в тому, що організації американських підлітків та комп'ютерників створили власні бійцівські клуби[7]. Такі описані в романі злі жарти як псування їжі в ресторані були повторені шанувальниками Паланіка в реальній життя, про що письменник написав у своєму есе «Мавпячі звички», яке пізніше увійшло до збірки «фантастичність вимислу»[6]. Інші прихильники навпаки були натхненні на прообщественную діяльність; вони розповіли Паланіка, що після прочитання роману вирішили повернутися в коледж[3]. 2004 року «Бійцівський клуб» був поставлений на театральній сцені у вигляді мюзиклу зусиллями Паланіка, Фінчера та Трента Резнор[8]. Драматична версія була написана Діланом Йетс, а поставлена в містах Сієтл та Шарлотт (Північна Кароліна)[9].
Примітки [ред.]
- ↑ У книзі автор пише назву клубу з маленької літери. Єдиний випадок написання з великої — назва книги на обкладинці. Тому всі посилання на «бійцівський клуб» у цій статті відносяться до вигаданого клубу, у той час, як посилання на Бійцівський Клуб відсилають до власне твору.
- ↑ Чак Паланік. «Has he ever been in a fight?». About the Work (англійською). http://chuckpalahniuk.net. Процитовано 2012-09-26.
- ↑ а б Sarah Tomlinson (14 жовтня 1999). «Is it fistfighting, or just multi-tasking?» (англійською). Salon. Процитовано 2012-09-26.
- ↑ Лінсон, Арт What Just Happened?: Bitter Hollywood Tales from the Front Line. — Нью-Йорк: Grove Press, 2008. — С. 125-127.
- ↑ Craig Offman (4 вересня 1999). «Movie makes "Fight Club" book a contender» (англійською). Salon. Процитовано 2012-09-26.
- ↑ а б Чак Паланік фантастичні вигадки = Stranger than Fiction: True Stories. — Москва: АСТ, 2007. — 288 с. — (Альтернатива). — 24 тис. прим. — ISBN 978-5-17-046099-1
- ↑ «Fight club draws techies for bloody underground beatdowns» (англійською). USA Today. 29 травня 2006. Процитовано 2012-09-26.
- ↑ Jade Chang (2 липня 2004). «This week, Fight Club-The Musical» (англійською). Бі-Бі-Сі. Процитовано 2012-09-26.
- ↑ Overcash, Anita (30 червня 2009). «Theatre: Fight Club». CreativeLoafing.com. Процитовано 2012-09-26.
Видання [ред.]
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Бійцівський клуб (роман) |
- ISBN 0-393-03976-5 (тверда обкладинка, 1996)
- ISBN 0-8050-5437-5 (м'яка обкладинка, 1997)
- ISBN 0-8050-6297-1 (м'яка обкладинка, 1999)
- ISBN 1-56511-330-6 (аудіокасета, 1999)
- ISBN 0-613-91882-7 (бібліотечна палітурка, 1999)
- ISBN 0-8050-7647-6 (м'яка обкладинка, 2004)
- ISBN 0-8050-7655-7 (м'яка обкладинка, 2004)
- ISBN 0-393-32734-5 (м'яка обкладинка, 2005)
- ISBN 978-966-03-3921-7 (тверда обкладинка, 2007)
|
|||||
 |
Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
