Бікіні (одяг)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Давньоримська мозаїка
Дівчина у червоних бікіні

Бікіні — жіночий купальний костюм, що складається з двох частин. Перша покриває груди, друга — пах і частину (або повністю) сідниць. Найчастіше бікіні носять за гарячої погоди, при купанні чи засмаганні.

Історія[ред.ред. код]

Творцем сучасних бікіні вважається паризький модельєр Луї Реард (Louis Reard) Луї Реард — автомобільний інженер-механік, став дизайнером одягу після отримання спадщини від своєї матері у вигляді салону жіночої білизни. Бікіні були вперше продемонстровані на публіці 5 липня 1946 року стриптизеркою з Казино де Парі Мішелін Бернардіні. Вона виявилася єдиною моделлю, яка погодилася вийти на подіум лише в кількох трикутниках тканини, які прикривали інтимні частини тіла. Решта моделей відмовлялися зі страху осоромитися. Світ моди був шокований: ніхто не повірив, що жінка сповна розуму зможе отаке носити на пляжі. А Мішелін Бернардіні за кілька тижнів після показу отримала від чоловіків з усієї Європи зо 50 тис. пропозицій заміжжя[1].

Нова модель купальника була названа на честь атолу Бікіні, на якому чотирма днями раніше США провели випробування водневої бомби. Рекламний слоган, який супроводжував випуск нової моделі, використовував паралелі між назвою попередньої моделі, і ядерним розпадом: «Бікіні — розділений Атом!». На її виготовлення пішло лиш 30 кв. дюймів — 76 см² — тканини.

Луї Реар був не єдиний, хто влітку 1946-го відрізав зайві сантиметри в купальника. За місяць до нього в одному з пляжних магазинів французького курорту Канни модельєр Жак Хейм теж почав був продавати порівняно маленькі купальники. Називав їх «атом» — на честь нещодавно виявленої найменшої складової молекули. Для реклами замовив літак, який ширяв над пляжами й за допомогою диму писав у повітрі: «Найменший купальник уже в продажу». На такий слоган Реар відреагував так: «Мій менший навіть за найменший купальник». Він же вигадав гасло-визначення справжнього міні-купальника: «Це не бікіні, якщо його не можна пропхати крізь обручку»[1].

Знадобилося більше десяти років, перш ніж бікіні перестали шокувати публіку і увійшли в моду. Адже їх відразу ж після появи заборонили на головних пляжах Європи. В Італії, Португалії й Іспанії жінок у таких купальниках арештовували. Критики стверджували, що бікіні «відкриває в дівчині все, крім дівочого прізвища її матері». 1957 року американський журнал «Сучасна дівчина» писав: «Порядна дівчина ніколи не вдягне таку річ». Леді й далі виходили на пляж у закритих купальниках[1].

Пізніше бікіні стало прапором сексуальної революції на Заході, що і зробило його популярним. І першою зі знаменитостей його застосувала французька актриса Бріжит Бардо. 1956 року її чоловік Роже Вадим зняв її в білому бікіні у стрічці «І Бог створив жінку». Бриджит під час Каннського кінофестивалю з'являлася в бікіні й на місцевих пляжах. Після фільму жінок годі було стримати: вони шукали такі ж купальники, як у кінозірки. Чоловіки ж тим часом штурмували кінотеатри. Кравці не хотіли втрачати прибутку. Швейні фабрики почали працювати по три зміни й назбирали замовлень на кілька років наперед. «Жінки вибирають бікіні прискіпливіше, ніж чоловіків. Принципи однакові: шукають те, в чому комфортно і що дає можливості для росту», — описувала ажіотаж тих років американська журналістка Ерма Бомбек.

Після Бриджит Бардо рекламу бікіні зробила швейцарська акторка Урсула Андресс. 1962 року вона зіграла дівчину Джеймса Бонда у першому фільмі бондіани «Доктор Но». У білому бікіні Урсула виходить із води перед враженим агентом 007. Андресс стала черговим секс-символом. Свій білий міні-купальник вона через багато років випадково знайшла вдома на запиленому горищі. 2001-го виставила його на аукціон «Крісті» й продала за 35 тис. фунтів стерлінгів — майже $160 тис. на сьогоднішні гроші.

Пік популярності бікіні — кінець 1960-х — 1970-ті. Далі ажіотаж пішов на спад. У 1980-х лише кожен третій проданий у світі купальник був бікіні. 1988 року закрилася компанія Луї Реара[1].

Одяг, що нагадує бікіні, використовувався жінками для занять спортом ще в Стародавньому Римі. Сучасні бікіні — офіційна спортивна форма в жіночому пляжному волейболі.

Назва[ред.ред. код]

Назву купальник отримав завдяки Атолу Бікіні, на якому в 1946 році проводилися випробування ядерної бомби, і тому назва купальника мала асоціюватися з вибухом. Існує ще одна поширена (але помилкова) версія, відповідно до якої назва «бікіні» виникла через те, що даний тип купальника за формою нагадує архіпелаг Бікіні. На місцевому мікронезійському діалекті «бікіні» означає — «вонючка».

Існують також модифікації бікіні:

  • Монокіні — полегшений варіант суцільного купальника;
  • Танкіні — комплект бікіні, в якому замість традиційного верху використовується танк-топ

Примітки[ред.ред. код]