Великопаратське сільське поселення
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 19 березня 2023.
Великопаратське сільське поселення | |
---|---|
Країна | Росія |
Регіон | Марій Ел |
Район | Волзький район |
Центр | село Нові Парати |
Голова | |
Дата утворення | |
Основні дані | |
Площа: | 60,30 км² |
Населення | 2976 осіб (2019) |
Густота населення | 49,35 осіб/км² |
Населені пункти | 13 сільських нп |
Телефонний код | |
Поштові індекси | |
Часовий пояс | |
ЗКАТО | |
Сайт | — |
Великопара́тське сільське поселення (рос. Большепаратское сельское поселение) — муніципальне утворення у складі Волзького району Марій Ел, Росія. Адміністративний центр — село Нові Парати.
Історія[ред. | ред. код]
Станом на 2002 рік існувала Великопаратське сільська рада (село Нові Парати, присілки Бізюргуп, Васюткино, Вахоткіно, Іманайкіно, Кітунькіно, Отимбал, Очаково, Старі Парати, Урняк), присілки Ашланка, Мікушкіно та хутір Воскресенський перебували у складі Емековської сільської ради.
Населення[ред. | ред. код]
Населення — 2976 осіб (2019[1], 3154 у 2010[2], 3078 у 2002[3]).
Склад[ред. | ред. код]
До складу поселення входять такі населені пункти:
Населений пункт | Населення, осіб (2002) |
Населення, осіб (2010) |
---|---|---|
Ашланка, присілок | 101 | 135 |
Бізюргуп, присілок | 436 | 393 |
Васюткино, присілок | 83 | 95 |
Вахоткіно, присілок | 185 | 193 |
Воскресенський, хутір | 38 | 43 |
Іманайкіно, присілок | 35 | 24 |
Кітунькіно, присілок | 61 | 44 |
Мікушкіно, присілок | 139 | 190 |
Нові Парати, село | 1430 | 1419 |
Отимбал, присілок | 195 | 211 |
Очаково, присілок | 98 | 95 |
Старі Парати, присілок | 272 | 312 |
Урняк, присілок | 5[4] | 0 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Итоги всероссийской переписи населения 2010 года по Республике Марий Эл — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Дані перепису населення Росії 2002 року. Архів оригіналу за 13 листопада 2016. Процитовано 4 березня 2021.
- ↑ З них татари — 80 %.