Марій Ел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Республіка Марій Ел
Республика Марий Эл
Марий Эл Республика
Прапор Марій Ел Герб Марій Ел
Прапор Марій Ел Герб Марій Ел
Республіка Марій Ел на карті Росії
Республіка Марій Ел на карті Росії
Столиця Йошкар-Ола
Площа

- Усього
- % водн. пов.

73-а

23 200 км²
2,87

Населення

- Усього
- Густота

66-а

695380 (01.01.2011) [1] (2011)
30,0 осіб/км²

Федеральний округ Приволзький
Економічний район Волго-В'ятський
Автомобільний код 12
Державна мова російська, марійська, гірномарійська
Гімн Гімн Республіки Марій Ел
Часовий пояс MSK (UTC+4)

Респу́бліка Ма́рій Ел (рос. Респу́блика Ма́рий Эл; марійськ. Марий Эл Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Приволзького федерального округу.

Столиця — м. Йошкар-Ола

Межує з Кіровською, Нижегородською областями, Республіками Татарстан і Чувашія.

Утворено 4 листопада 1920.

Географія[ред.ред. код]

Географічне положення[ред.ред. код]

Марій Ел розташована на сході Східно-Європейської рівнини, у середньому плині Волги. Більша частина республіки припадає на лівобережжя Волги.

Західну частину лівобережжя займає болотиста Марійська низовина. На заході республіки Волга приймає великий приплив Ветлугу. На схід по низовині протікають ліві припливи Волги, що беруть початок на південних схилах В'ятських увалів: Мала Кокшага із припливами Малий Кундиш і Велика Ошла, Велика Кокшага із припливом Великий Кундиш, Рутка. У їхніх долинах багато лісових озер.

Східна частина території розташована в межах В'ятских увалів (висота до 275 м), тут зустрічаються карстові форми рельєфу, поверхня розчленована долинами рік і ярами. Серед них ріки басейну В'ятки: Немда із припливами Лаж, Толмань, Шукшан і ін., Буй, Уржумка, Шошма; лівий приплив Волги Ілеть із припливами Шора, Іровка і Юшут.

На правому березі Волги розташований лише один з 14 районів республіки — Горномарійський, який займає північну окраїну Приволзької височини. Тут у Волгу впадають припливи Сура, Сумка, Юнга, Мала Юнга, Сундир. На Волзі в межах республіки розташовані Чебоксарське й Куйбишевське водоймища.

Мапа Республіки Марій Ел

Корисні копалини[ред.ред. код]

Ресурси: торф, глина, будівельний камінь, вапняки, скляні і силікатні піски, мінеральні джерела.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний з довгою холодною зимою й теплим літом. Середня температура влітку +18...+20 °С. Найспекотніше у середині липня. Повітря прогрівається до +34...+38 °С. Восени погода холодна й волога з перевагою сильних пронизливих вітрів і дощів. Можливий ранній заморозок і сніг. Листопад — найвітряніший місяць. Зима, як правило, починається в листопаді. Середня температура зими −18...-20 °С. Найхолодніший місяць — січень. Республіка Марій Ел — відмінне місце для занять зимовими видами спорту: лижі, ковзани. Весна, у цілому, прохолодна й суха.

Тваринний і рослинний світ[ред.ред. код]

Марій Ел розташована в підтайговій зоні. Ґрунти переважно дерено-підзолисті, болотні, сірі лісові. Змішані ліси (сосна, ялиця, ялина, береза) займають понад 50 % території (в основному на заході й у центральних районах). По річкових долинах — дубово-липові ліси. Збереглися вовк, бурий ведмідь, лисиця, лось, рись, бобер, кріт і ін. Боровий і водоплавний птах.

На території Марій Ел — національний парк Марій Чодра, заповідник Велика Кокшага.

Рекреаційний потенціал[ред.ред. код]

У республіці залишаються куточки недоторканої тайгової природи, які використовуються жителями міст республіки й сусідніх регіонів для відпочинку. Є безліч піших туристичних маршрутів, кінні маршрути, регулярно проводяться водні походи на байдарках по B. Кокшагі, на озерах (Яльчик, Таїр) і ріках побудовані бази відпочинку, санаторії й літні табори.

Історія[ред.ред. код]

Фіно-угорські племена населяли територію сучасної західної, північної й центральної Росії з доісторичних часів. На території республіки Марій Ел збереглися археологічні джерела, що відносяться до першого тисячоріччя до н. е. Тому що марійська писемність (тиште) використовувалася винятково для записів господарсько-економічної інформації, а татарські письмові джерела були знищені при узятті Казані, майже всі письмові відомості про історію середньої Волги пов'язані з російськими джерелами.

Череміси (сучасна назва — марі) уперше вірогідно згадуються в VI ст. у готського історика Йордану як «меренс». Предки сучасних марійців між V і VIII століттям взаємодіяли з готами, пізніше з хазарами й Волзькою Булгарією, яка перебувала на території сучасного Татарстану й була в 1236 році знищена монгольськими військами хана Батия, що наступали на Русь. З Золотою Ордою марі, очевидно, знаходилися в союзницьких відносинах. Між XIII й XV століттям марійці входили до складу Золотої Орди й Казанського ханства.

З IX століття марі також входять у контакт із слов'янами Київської Русі, що просувалися на схід і заселили на землі західних марі (мері) міста Ростов, Галич, Ярославль, Суздаль, Владимир і в 1221 році Нижній Новгород. Поступово західні марі (мері) по прийняттю християнства ослов'янюються, небажаючі приймати християнство біжать на схід у глиб марійського краю. У середні століття звичайною справою стають російсько-татарські зіткнення на марійських землях (при цьому марі виступають на стороні татар). До пори до часу татари й марі беруть гору, але потім Іван Грозний починає сплановану загарбницьку війну: в 1546 році землі гірських марі (правобережжя Волги) попадають під контроль Москви, а в 1552 році царські війська беруть Казань, і лугові марі починають платити Москві данину. Потім починається планомірна колонізація: так, в 1557 році засновані Чебоксари, в 1583Козьмодем'янськ, в 1584Царевококшайськ, нині Йошкар-Ола.

Насильницька християнізація призводить до того, що марі йдуть у ліси, залишаючи порожніми цілі села. За Петра Першого марійців призивають до армії, починається наукове дослідження території, складаються перші писемні пам'ятки марійської мови на кирилиці. Перша марійська граматика Пуцека-Григоровича з'являється 1792 року. Проте положення марі залишається дуже важким, і 1775 року марі масово підтримали повстання Пугачова.

1872 року відкривається Казанська вчительська семінарія, одним із завдань якої було навчання представників волзьких народів, зокрема марі. Це дало серйозний імпульс національному відродженню, відкриваються марійські школи, друкуються книги марійською мовою, зокрема підручники. 4 листопада 1920 року була утворена Марійська автономна область. 5 грудня 1936 перетворена в Марійську АРСР. З 1990 р. Республіка Марій Ел.

У 1920-і роки були встановлено дві рівноправні мовні літературні норми: луговомарійська мова й гірномарійська мова. В 1930-і роки, як і в інших національних республіках, практично вся національна інтелігенція була знищена. Поступово марійці стають меншостями населення республіки, а під політичним тиском марійська мова була витиснута російською.

Назва — по етнічній самоназві її корінного населення — марі («чоловік»). Марій «марі, марієць, марійський», ел «країна».

Населення[ред.ред. код]

Населення — 711 540 осіб (2006, 728 000 в 2002). Щільність населення — 30,4 осіб/км² (2005), питома вага міського населення — 63,1 % (2005).

У міському населенні Йошкар-Оли й Волзька, а також ряді сіл на околицях Йошкар-Оли й на заході республіки переважають росіяни. У сільській місцевості переважає марійське населення, у Гірномарійському районі — гірські марійці, що відрізняються від лугових марійців мовою й культурою. У Звеніговському районі розташовано кілька чуваських сіл. Татарське населення зосереджене головним чином у Йошкар-Олі й Волзьку.

З середини 1920-тих рр. частка коріного населення неухильно скорочується, з 51,4 % у 1926 р. до 42,9 % у 2002 р.

Народ 1926,
тис. осіб (*)
1939,
тис. осіб (*)
1959,
тис. осіб (*)
1970,
тис. осіб (*)
1979,
тис. осіб (*)
1989,
тис. осіб (*)
2002,
тис. осіб (*)
Росіяни 210,0 (43,6 %) 267,0 (46,1 %) 309,5 (47,8 %) 320,8 (46,9 %) 334,6 (47,5 %) 356,0 (47,5 %) 345,5 (47,5 %)
Марійці 248,0 (51,4 %) 273,3 (47,2 %) 279,5 (43,1 %) 299,2 (43,7 %) 306,6 (43,5 %) 324,3 (43,3 %) 312,2 (42,9 %)
Татари 20,2 (4,2 %) 27,1 (4,7 %) 38,8 (6,0 %) 40,3 (5,9 %) 40,9 (5,8 %) 43,9 (5,9 %) 43,4 (6,0 %)
Чуваші 2,2 5,5 9,1 (1,4 %) 9,0 (1,3 %) 8,1 (1,1 %) 9,0 (1,2 %) 7,4 (1,0 %)
Українці 1,8 2,7 4,6 4,5 5,3 5,1
Удмурти 1,2 1,4 2,5 2,6 2,5 2,5 2,2
Білоруси 1,2 1,2 1,4 1,4
Мордва 1,6 1,6 1,7 1,7 1,7 1,3
Азербайджанці 1,2
Вірмени 1,1
Німці 1,1

показані народи з чисельністю понад 1000 осіб

Населені пункти[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2005
Йошкар-Ола 253,4 Красногорський 7,0
Волзьк 58,0 Семйонівка 7,0 (2002)
Козьмодем'янськ 22,7 Новий Торьял 6,9
Мєдвєдєво 16,6 Оршанка 6,9
Звенігово 12,5 Параньга 6,7
Совєтський 10,6 Марі-Турек 6,0
Моркі 9,8 Куженер 5,9
Сернур 9,1

Адміністративно-територіальний поділ[ред.ред. код]

  • міст республіканського підпорядкування: 3
  • міст районного підпорядкування: 1
  • районів: 14
  • селищ міського типу: 16
  • сільських адміністрацій: 180
  • сільських населених пунктів: 1632

Економіка[ред.ред. код]

Інфраструктура[ред.ред. код]

На території республіки діє 1 аеропорт міжреспубліканського значення. У Марій Ел є залізничний вокзал і два автовокзали, 14 залізничні станції, 51 пасажирська автостанція, річковий порт у місті Козьмодем'янську на р. Волзі, чотири порти місцевого значення, пристосування для розвантаження барж. Судноплавство по Волзі й Ветлузі. Відстань від Йошкар-Оли до Києва — понад 1600 км.

Промисловість[ред.ред. код]

Провідні галузі промисловості — машинобудування і металообробка (металорізальний інструмент, прилади, засоби автоматизації, технологічне устаткування для лісозаготівель і лісосплаву, підприємств торгівлі і громадського харчування, машини й устаткування для тваринництва і кормовиробництва), лісова, деревообробна і целюлюзно-паперова, легка і харчова (м'ясомолочна).

Сільське господарство[ред.ред. код]

Провідна галузь сільського господарства — тваринництво (молочне і м'ясо-молочне скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво).

Вирощують зернові (ячмінь, овес, жито, пшениця) і кормові культури, льон-довгунець, хміль, овочі, картоплю.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]