Войцеховський Богдан В'ячеславович

Войцеховський Богдан В'ячеславович
Народився	22 січня 1922(1922-01-22) Сорока, Липовецький повіт, Київська губернія, Українська СРР
Помер	21 серпня 1999(1999-08-21) (77 років) Графтон, Західна Вірджинія, США
Країна	СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ»
Заклад	Lavrentyev Institute of Hydrodynamics of the Russian Academy of Sciencesd
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Вчителі	Лаврентьєв Михайло Олексійович
Членство	Російська академія наук Академія наук СРСР
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди
Особ. сторінка	Страница учёного, проект «Научные школы ННЦ СО РАН», Отделение ГПНТБ СО РАН

Богдан В'ячеславович Войцеховський (нар. 22 січня 1922 року, село Сорока (нині Вінницька область), Українська Соціалістична Радянська Республіка — пом. 21 серпня 1999 року, Графтон, штат Західна Віргінія, США) — радянський вчений-механік, який працював у галузі гідродинаміки і газової динаміки. Автор 20 відкриттів, 200 статей, 4 монографій, 100 авторських свідоцтв і більше 50 іноземних патентів. Академік РАН (1991), член-кореспондент Академії наук СРСР (1964). Лауреат Ленінської премії.

Біографія

Народився 1922 року в сім'ї колишнього керуючого графським маєтком. Після смерті батька матері довелося відкрити невелике миловарне виробництво. Активно залучені до роботи старший брат-хімік і дядько — механік на борошномельної фабриці — можливо, вплинули на формування сфери інтересів майбутнього вченого. Закінчив середню школу в Києві в 1940 році. Школярем вже працював лаборантом в Індустріальному технікумі. У 1940 році був призваний до лав Червоної армії.

Після початку німецько-радянської війни пройшов короткострокову підготовку в училищі зв'язку і був направлений у діючу армію. Воював на Карельському і 4-му Українському фронтах як радист. Опанував за час війни іноземну мову. Демобілізувався зі збройних сил на Сахаліні навесні 1947 року.

У 1947 році Богдан Войцеховський вступив на фізико-технічний факультет (ФТФ) МДУ імені М. В. Ломоносова. Після перетворення ФТФ на Московський фізико-технічний інститут (МФТІ) було переведено до Московського механічного (пізніше — Інженерно-фізичного) інституту, який закінчив у 1953 році. У 1954 році захистив кандидатську дисертацію.

З 1951 року працював у наукових колективах під керівництвом академіка Михайла Лаврентьєва, який викокремив його ще студентом. У 1953 році почав працювати в Інституті точної механіки і обчислювальної техніки (м. Москва), старшим інженером. У 1954—1956 роках — у Всеросійському науково-дослідному інституті експериментальної фізики (м. Саров), старший інженер, після отримання наукового ступеня — старший науковий співробітник. У 1956—1958 роках Богдан Войцеховський працював завідувачем науково-дослідної лабораторії в МФТІ. Брав участь у дослідженнях з фізики вибуху.

Учасник організації Інституту гідродинаміки Сибірського відділення АН СРСР. З 1958 року — в Інституті гідродинаміки (Новосибірськ), завідувач лабораторією, завідувач відділом швидкоплинних процесів, заступник директора з 1965 по 1973 рік. Займався вирішенням завдань високошвидкісної гідродинаміки. Захистив докторську дисертацію на тему «Детонаційний спін і стаціонарна детонація» в 1961 році.

З 1959 року викладав у Новосибірському державному університеті, працював завідувачем кафедри фізики швидкопротікаючих процесів (1962—1973).

Залишаючись співробітником Інституту, в 1960-1970-х роках створив і очолив як науковий керівник і головний конструктор Спеціальне конструкторське бюро гідроімпульсної техніки, яке працювало на військову промисловість (завод «Маяк» та інші закриті підприємства).

З 1996 року Богдан Войцеховський проживав у США.

Дружина — Фаїна Федорівна, ветеран німецько-радянської війни.

Наукова діяльність

Отримав фундаментальні результати з дослідження структури фронту детонації в газах; зокрема, Богдану Войцеховському належить експериментальне виявлення існування поперечних детонаційних хвиль, що пояснюють явище спінової детонації. Ним було також уперше — здійснено безперервне спалювання горючої газової суміші в детонаційній хвилі. Ці роботи були відзначені Ленінською премією і двома дипломами на відкриття.

У Спеціальному конструкторському бюро під керівництвом Войцеховського були створені високошвидкісні струмені (до 4 км/с) водомети, гідро-прессмолоти унікальної потужності, центрифуги для очищення рідких металів, прохідницькі комбайни з гідроударниками для руйнування гірських порід, гідроударники для бурових робіт, насоси високого тиску, вібросейсмоджерела, аеродинамічні стенди та інше.

У 1960-ті роки Богдан Войцеховський розробляв спільно з НДІ Сталі) методи динамічного захисту танкової броні від кумулятивних снарядів, але з ряду причин вони не були впроваджені в СРСР.

Вирішив ряд важливих технічних завдань: створив спеціалізований агрегат різання, який в даний час є основою промислового технологічного циклу регенерації палива відпрацьованих ТВЕЛів реакторів атомних електростанцій. Розробив ураганостійкі конструкції вітроустановок.

Займався проблемами атмосферної електрики; йому першому вдалося відтворити в лабораторних умовах об'ємно-заряджені хмари і показати їх зв'язок з явищем «вогнів Святого Ельма». Ці дослідження стали основою створення нової моделі кульової блискавки.

Нагороди та премії

• Ленінська премія (1965)
• орден Леніна (1967)
• орден Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985)
• 2 ордени Трудового Червоного Прапора (1956; 21.01.1972)
• орден «Знак Пошани» (30.06.1982)
• медаль «За відвагу» (25.11.1944)
• інші медалі
• Золота медаль імені академіка М. А. Лаврентьєва РАН (1993)

Посилання

• Персональна сторінка Богдана Вячеславовича Войцеховского на офіційному сайті РАН (рос.)
• Дослідник таємниць гідродинаміки [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Вчений і конструктор. До 50-річчя Б. В. Войцеховського. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] «За науку в Сибіру». № 3 (534). 19 січня 1972.
• Офіційний сайт
• Дійсні члени СО РАН [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.]
• фоторяд [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.] на сайті фотоархів СО РАН