Волошка несправжньоблідолускова
| Волошка несправжньоблідолускова | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Волошка (Centaurea) |
| Вид: | †Волошка несправжньоблідолускова (C. pseudoleucolepis)
|
| Біноміальна назва | |
| †Centaurea pseudoleucolepis | |
| Синоніми | |
|
Centaurea margaritacea subsp. pseudoleucolepis (Kleopow) Dostál | |
Волошка несправжньоблідолускова (Centaurea pseudoleucolepis) — рослина родини айстрових. Один з 550 видів роду волошка, та 65 видів роду, що зростають в Україні.
Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Життєва форма — гемікриптофіт. Дворічна трав'яниста рослина до 50 см заввишки. Стебло прямостояче, вище середини дуже розгалужене. Листки пірчасто- або двічіпірчасторозсічені, з вузьколінійними частками, нижні — довгочерешкові, середні та верхні — сидячі. Стебло і листки трохи павутинисті. Кошики дрібні, поодинокі на кінцях улиснених гілок, утворюють волотисте суцвіття. Обгортка яйцеподібна, 8-10 мм завдовжки, має жовтувато-зелені листочки, по краю плівчасті, внутрішні — ланцетні з яйцеподібноланцетним плівчастим придатком, решта — округлі, опуклі, на верхівці з коротким вістрям. Квітки блідо-рожеві, до білуватих. Сім'янка темно-бура, з білуватими реберцями. Цвіте у липні-серпні (в особливо посушливі роки розвиток рослин затримується, цвітіння нерясне). Плодоносить у серпні-вересні. Розмножується тільки насінням.
Екологія[ред. | ред. код]
Ксерофіт, силікофіт. Зростає на гранітних відшаруваннях з бідними, супіщаними, кислими ґрунтами, в тріщинах скель.
Поширення[ред. | ред. код]
Локальний ендемік приазовської височини. Зростає лише у межах відділення «Кам'яні Могили» Українського степового природного заповіднику (Донецька область).
Чисельність[ред. | ред. код]
Популяція повночленна, становить близько 150 тис. особин, займає площу близько 5 га, екологічна щільність 2,96 ± 2,8 особин/м2. Рослини зростають поодинці, подекуди групами. Максимум припадає на рослини генеративної стадії. Чисельність популяції знижується через вузьку еколого-ценотичну амплітуду, пошкодження насінних зачатків комахами.
Заходи охорони[ред. | ред. код]
Занесений до Червоного списку МСОП, додатку Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі. Занесений до Червоної книги України, природоохоронний статус: «рідкісні». Охороняється в Українському степовому природного заповіднику (відділення «Кам'яні Могили»).
Вирощують у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України та Донецькому ботанічному саду НАН України.
Червоний список МСОП[ред. | ред. код]
У Червоному списку МСОП Centaurea pseudoleucolepis класифікується як вимерлий вид. Там зазначено, що цей вид востаннє бачили в 1930 році і з тих пір він так і не був знайдений, незважаючи на великі дослідження. Припускається також, що цей вид був гібридним, а не окремим видом.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Melnyk, V. (2011) Centaurea pseudoleucolepis: інформація на сайті МСОП (версія 2011.1) (англ.) 21 червня 2010
Джерела[ред. | ред. код]
- Червона книга Донецької області: рослинний світ (рослини, що підлягають охороні в Донецькій області) / Під загальною ред. В. М. Остапка — Донецьк: Вид-во «Новая печать», 2009. — 432 с., стор. 69
- Волошка несправжньо-блідолускова в Червоній книзі України, видання 2009 року [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- http://www.tropicos.org/Name/2729378 [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Centaurea pseudoleucolepis на сайті «Плантариум» [Архівовано 15 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
|