Вікіпедія:Іменування статей/Хімічна номенклатура
Ця сторінка є офіційним правилом української Вікіпедії. Її зміст узгоджено дописувачами й ухвалено як стандарт, якого мають дотримуватись усі користувачі.
Увага: перш ніж редагувати цю сторінку, будь ласка, переконайтесь, що ваші зміни відображають консенсус. Якщо ви не певні щодо ваших дій, обговоріть їх заздалегідь на сторінці обговорення. |
|
В українській науковій спільноті наразі немає однозначної й чіткої хімічної термінології. Ця проблема, що може здаватись несуттєвою для фахівців, є великою перепоною для школярів і студентів, що тільки вивчають основи цієї науки; взаємонепорозуміння на такому фундаментальному рівні викликає зайвий стрес і заважає концентруватися на науці як такій. Тому дуже важливо, щоб хімічна термінологія була однакова в будь-яких друкованих джерелах, а також була конформною з міжнародним стандартом — рекомендаціями ІЮПАК. Ба більше, логіка побудови назв хімічних сполук повинна не просто враховувати мовні особливості української мови, а також бути унітарною для будь-якої хімічної галузі.
Наразі скасований ДСТУ 2439-94[1] був першою офіційною спробою врегулювати назви елементів і простих речовин в Україні. Однак цей стандарт зазнав критики[2][3] через копіювання іноземних термінів і невідповідність рекомендаціям ІЮПАК. Тому, з 01.10.2019 дійсним є ДСТУ 2439:2018[4], що повертає звичайні для української мови назви елементів і простих речовин. Тим не менш, цей стандарт досі має ряд несумісностей з Українським правописом, а офіційно затвердженої хімічної номенклатури в Україні досі не існує.
Прийняті за результатами обговорення спільнотою учасників проєкту «Хімія», нижченаведені правила враховують нормативи, встановлені ДСТУ 2439:2018, а також такі фактори, як уживаність в українському науково-освітньому середовищі, відповідність Українському правопису й конформність із рекомендаціями ІЮПАК. Ці правила можуть бути змінені шляхом нового обговорення.
Елементи і прості речовини[ред. код]
Назви елементів та простих речовин пишуться згідно з ДСТУ 2439:2018. Тобто, переважним є використання термінів типу «водень», «кисень» як у випадку елементів, так і простих речовин. Однак, терміни типу «гідроген», «оксиген» слід обов'язково зазначити в статтях про ці елементи, бо терміни «гідрид», «гідрогенування», «оксид» походять саме з останніх варіантів і українських аналогів не мають. Від уживання літери «ґ» в усіх назвах елементів і простих речовин слід категорично відмовитись із наступних причин:
1) Надмірне вживання літери «ґ» не передбачено Українським правописом 2019 року (§5 і §6, також приклади у § 82.2.1.2.4);
2) Варіанти на кшталт «Гідроґен», «Манґан» і «Маґній» були прописані ще в ДСТУ 2439-94, але літера «ґ» в назвах хімічних елементів не зустрічається в жодному з хімічних друкованих видань.
Літеру «ґ» дозволено вживати з метою розрізнення двох фонетично схожих назв (як-от ґаліт CuGaS2 (англ. gallite) і галіт (англ. halite)),[5] однак доцільність такого рішення може підлягати окремій дискусії.
Сторінка про відповідний елемент/речовину, окрім прийнятого тут варіанту написання, має обов'язково містити варіант написання згідно з ДСТУ 2439:2018 з указанням останнього в якості джерела, а також варіант згідно з ДСТУ 2439-94 з позначкою «застарілий».
Приклад:
«Вóдень (гідроге́н, гідроґе́н[4], заст. Гідроген[1]; хімічний символ — H, лат. Hydrogenium) — хімічний елемент з атомним номером 1...»
Неорганічні сполуки[ред. код]
Ступінь окиснення[ред. код]
Ступінь окиснення пишеться згідно з номенклатурою Штока: в круглих дужках одразу після елементу, до якого відноситься (без пропуску перед відкривальною дужкою), і тільки якщо це потрібно.
Приклади: залізо(II), манган(IV), але не залізо (II) або натрій(I).
Кислоти та аніони кислот[ред. код]
Кожна неорганічна кислота отримує назву, що походить від її аніону. Деякі неорганічні кислоти мають широко уживані тривіальні назви, однак дозволено вживати тільки систематичні назви; регулювання тривіальних назв прописане нижче.
Приклади:
Англійська | Німецька | Російська | Українська
(систематична назва) |
Українська
(тривіальна назва) |
---|---|---|---|---|
Hydrochloric acid | Salzsäure | Соляная кислота | Хлоридна кислота | Соляна кислота |
Sulfuric acid | Schwefelsäure | Серная кислота | Сульфатна кислота | Сірчана кислота |
Sulfinic acid | Schweflige Säure | Сернистая кислота | Сульфітна кислота | Сірчиста кислота |
Nitric acid | Salpetersäure | Азотная кислота | Нітратна кислота | Азотна кислота |
Nitrous acid | Salpetrige Säure | Азотистая кислота | Нітритна кислота | Азотиста кислота |
Phosphoric acid | Phosphatsäure | (Орто)фосфорная кислота | Ортофосфатна кислота | (Орто)фосфорна кислота |
Carbonic acid | Kohlensäure | Угольная кислота | Карбонатна кислота | Вугільна кислота |
Відповідні газоподібні форми галогеноводневих кислот мають назви: фтороводень, хлороводень, бромоводень, йодоводень.
Солі, гідриди, оксиди й гідроксиди[ред. код]
Назви «звичайних» неорганічних сполук будуються таким чином: спочатку йде аніон, потім катіон (у родовому відмінку). Це завжди є два слова.
Кислі або основні солі пишуться з гідро- або гідрокси-, відповідно. Назви типу «бікарбонат» є застарілими, їх слід уникати.
При іменуванні комплексних солей застосовуються множники (ди-(ді-), три-(трі-), тетра-, пента- тощо), а аніони перелічуються в абетковому порядку (без урахування множників). Множники ди-(ді-), три-(трі-) пишуться згідно з правилом дев'ятки. При більш ніж одному катіоні всі катіони пишуться через дефіс.
Приклади: хлорид міді(I), бромід калію, сульфат заліза(II), гідроксид натрію, оксид заліза(II,III), гідрид калію, дигідрофосфат амонію, дихромат калію, дигідроксикарбонат кальцію, гідроксипентафосфат кальцію, сульфат калію-натрію, йодид талію(III) (TlI3) — але трийодид талію(I) (Tl[I3]).
Кристалогідрати[ред. код]
В назвах кристалогідратів слід уживати стандартні множники ди-(ді-), три-(трі-), тетра- тощо. У більш складних випадках відношення сіль:вода вказуєтьтся в дужках:[6]
CuSO4·5H2O | сульфат міді пентагідрат, |
MgSO4·7H2O | сульфат магнію гептагідрат, |
3CdSO4·8H2O | сульфат кадмію гідрат (3/8) |
Комплексні сполуки[ред. код]
Логіка іменування комплексних сполук має бути ідентичною до логіки іменування неорганічних солей. Отже, назви лігандів завжди пишутьтся згідно з відповідною номенклатурою комплексних сполук, що прописано в Red Book[6]. Порядок написання назви комплексу такий же, як і у випадку «звичайної» солі — спочатку аніон, потім катіон.
Приклади:
Варіант 1 | Тривіальні назви | |
---|---|---|
NaAlH4 | тетрагідридоалюмінат натрію | алюмогідрид натрію |
NaBH4 | тетрагідридоборат натрію | тетраборогідрид натрію |
K3{Fe[CN]6} | гексаціаноферат(III) калію | |
H2[PtCl6] | гексахлоридопаладатна кислота | |
[Cu(H2O)6]2+ Cl-2 | хлорид гексаакваміді(II) | |
Fe(CO)5 | пентакарбонілзалізо(0) | |
[Fe2(CO)4(Cp)2] | тетракарбонілдициклопентадієнілдизалізо(I) |
(Напів)тривіальні назви[ред. код]
Якщо хімічна сполука має широко вживану (або колись широко вживану) (напів)тривіальну назву, остання має обов'язково надаватись у дужках у першому реченні відповідної статті; однак, стаття має називатись відповідно систематичній назві сполуки, а для (напів)тривіальної назви має бути створена сторінка перенаправлення.
Це правило не дійсне лише в тих випадках, коли практичне вживання (напів)тривіальної назви витіснило вживання систематичної назви (як-от діоксид вуглецю, малахіт). Тоді сторінка має отримати (напів)тривіальну назву; вживанням систематичної назви можна знехтувати, але слід завжди вказувати її в дужках в першому реченні статті.
Сполуки, для яких відсутні українські варіанти назв[ред. код]
У випадках сполук, чиї назви не мають повноцінних українських аналогів, слід керуватися рекомендаціями з Червоної книги[6] (як-от боран, фосфан, алюман тощо).
Органічні сполуки[ред. код]
Номенклатура органічних сполук, що є загальноприйнятою (на прикладі затвердженого МОН підручником В. Чирви й С. Ярмолюка),[7] майже не має суттєвих розбіжностей з Синьою книгою.[8] Правила номенклатури органічних сполук описані в конкретних статтях, що належать до категорії «Номенклатура органічних сполук».
Примітки[ред. код]
- ↑ а б Державний стандарт України ДСТУ 2439—94 «Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та визначення основних понять. Умовні позначення» / Розробники: М. Ю. Корнілов, О. А. Голуб, В. І. Замковий, А. О. Капшук, Л. Т. Хабалашвілі. — [Чинний від 01.01.1995. Скасований від 01.10.2019.] — К. : Держстандарт України, 1994. — III, 17 с.
- ↑ Никипанчук М. До питання про стандартування назв хімічних елементів в Україні / Михайло Никипанчук // Проблеми української термінології: міжнар. наук. конф., 4—6 жовт. 2018 р. : зб. наук. пр. ‒ Львів, 2018. ‒ С. 25‒28.
- ↑ Дубей І. Я. Змінювати чи зберігати? Погляд на реформу української хімічної термінології // Ukr. Bioorg. Acta. — 2008. — Т. 6, № 2. — С. 76-78.
- ↑ а б Національний стандарт України ДСТУ 2439:2018 «Хімічні елементи та прості речовини. Терміни та визначення основних понять, назви й символи». — [Чинний від 01.10.2019.] — К. : ДП «УкрНДНЦ», 2019. — 12 с.
- ↑ Кульчицька, Г.; Черниш, Д. (2012). Проблеми української мінералогічної термінології. Мінералогічний журнал. № 34, № 4. с. 78—82. ISSN 0204-3548.
- ↑ а б в Connelly, N. G. (2005). Nomenclature of inorganic chemistry : IUPAC recommendations 2005. RSC Pub. OCLC 402257143.
- ↑ Чирва В.Я., Ярмолюк С. М., Толкачова Н. В., Земляков О. Є. (2009). Органічна хімія. Львів: ОТАВА. ISBN 966-7065-87-4
- ↑ Favre, Henri A., compiler. Powell, Warren H., 1934- compiler. (2014). Nomenclature of Organic Chemistry : IUPAC Recommendations and Preferred Names 2013. Royal Society of Chemistry. ISBN 978-1-84973-306-9. OCLC 865143943.