Хлороводень
| Хлороводень | |
|---|---|
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 7647-01-0 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | HCl |
| Молярна маса | 36,5 г/моль |
| Зовнішній вигляд | безбарвний газ |
| Густина | 1,477 г/л |
| Тпл | −114,22 |
| Ткип | -85 |
| Розчинність (вода) | добра |
| Кислотність (pKa) | –7,0 |
| Небезпеки | |
| Індекс ЄС | 017-002-00-2 |
| Класифікація ЄС | |
| Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Хлорово́день (HCl) — безбарвний задушливий газ з різким запахом, димить на повітрі. Легко розчиняється у воді (500 об'ємів газу у 1 об'ємі води) з утворенням соляної кислоти. Іноді хлороводнем помилково називають соляну кислоту.
Зміст |
[ред.] Історія
Алхіміки середньовіччя знали про «Acidum Calic» (так вони називали соляну кислоту), та газ який з неї утворюється, який називали «Солоне повітря». В 17 сторіччі, Йоганн Рудольф Глаубер використовуючи сіль (хлорид натрію) та сірчану кислоту для виробництва сульфату натрію виділив хлороводень. Карл Вільгельм Шеєле також згадує цю реакцію в 1772 році, відкриття хлороводню приписується йому. У тому ж році Джозеф Прістлі і Гемфрі Деві виявили, що хлороводень складається з водню і хлору.
Під час промислової революції, попит на лужні речовини, такі як карбонат натрію (Na2CO3), збільшився, в 1791 році Ніколя Леблан розробив новий виробничий процес виробництва кальцинованої соди. У цьому методі кухонна сіль перетворюється в карбонат натрію, сірчану кислоту, вапняк та вуглекислий газ і хлороводень як побічний продукт. До 1863 року, хлористий водень викидався в повітря, але згодом за допомогою рослинної золи хлороводень розчиняли у воді, виробляючи соляну кислоту в промислових масштабах. На початку 20 століття, метод Леблана замінив «методу Сольве», в якому хлороводень не виділявся. Тим не менш, виробництво хлороводню продовжувалось, оскільки соляна кислота активно використовувалась.
У 20-му столітті, хлороводень почали використовувати для виробництва хлоропену, вінілхлориду і т.д
[ред.] Фізичні властивості
Хлористий водень складається з двоатомних молекул, кожна з яких складається з Гідрогену і Хлору. Молекула пов'язана ковалентним зв'язком. Так як атом Хлору набагато більш електронегативний, ніж атом Гідрогену, ковалентний зв'язок між двома атомами абсолютно полярний. Отже, молекула має великий дипольний момент з негативним частковим зарядом δ− на атом хлору і позитивний частковий заряд δ+ в атомі водню. Частково через високу полярність, HCl дуже розчинний у воді (і в інших полярних розчинниках). При контакті, H2O і HCl в сукупності утворюють катіон гідроксонію, Н3O+ та хлорид аніон Cl− через оборотну хімічну реакцію:
Отриманий розчин — соляна кислота. Процес розчинення сильно екзотермічний. Константа дисоціації або константа іонізації,Ka, велика, що означає, HCl дисоціює і іонізується практично повністю у воді. Навіть за відсутності води, хлористий водень все ще може виступати як кислота. Наприклад, хлористий водень може розчинятися в деяких інших розчинниках, таких як метанол. Через свій кислий характер, хлористий водень відноситься до корозійних матеріалів, особливо в присутності вологи.
З водою HCl утворює азеотропну суміш, що містить 20,24% HCl.
[ред.] Структура і властивості
|
Структура DCl, визначена нейтронною дифракцією DCl в порошкоподібному стані при температурі -196,15 С°. DCl був використаний замість соляної кислоти, оскільки ядро Дейтерію легше виявити, ніж ядро водню. "Нескінченний" ланцюг DCl позначений пунктирними лініями.
|
||
Природний хлор складається з двох ізотопів, 35Cl і 37Cl, у співвідношенні приблизно 3:1. За нормальних умов, хлороводень — це безбарвний газ, який на повітрі димить, взаємодіючи з атмосферною вологою. У рідкому вигляді — безбарвна легко рухома рідина. Кристалізується в кубічну ґратку, нижче −174,15 С ° з утворенням ромбічної модифікації.
[ред.] Хімічні властивості
- Соляна кислота є сильною одноосновною кислотою, вона енергійно взаємодіє з усіма металами, що стоять в ряду напруг лівіше водню, з основними та амфотерними оксидами, основами і солями, утворюючи солі — хлориди:
Хлориди надзвичайно поширені і мають дуже широке застосування (галіт, сильвін). Більшість з них добре розчиняється у воді і повністю дисоціює на іони. Слаборозчинними є хлорид свинцю (PbCl2), хлорид срібла (AgCl), хлорид ртуті (I) (Hg2Cl2 ,каломель) і хлорид міді (I) (CuCl), що використовується в аналітичній хімії для якісного виявлення хлоридів.
- При дії сильних окисників або при електролізі хлороводень проявляє відновні властивості:
- При нагріванні хлороводень окислюється киснем (каталізатор — хлорид міді (II) CuCl2):
- Проте, концентрована соляна кислота реагує з міддю, при цьому утворюється комплекс одновалентного Купруму:
- Суміш 3 об'ємних частин концентрованої соляної і 1 об'ємної частки концентрованої азотної кислот називається «Царська вода» (також «Царська водка», «Царська горілка»). Царська вода здатна розчиняти навіть золото та платину. Висока окисна активність царської горілки обумовлена присутністю в ній хлористого нітрозилу та хлору, що знаходяться в рівновазі з вихідними речовинами:
Завдяки високій концентрації хлорид-іонів в розчині метал зв'язується в хлоридний комплекс, що сприяє його розчинення:
- Для хлороводню також характерні реакції приєднання до кратних зв'язків (електрофільне приєднання):
- Приєднується до сірчаного ангідриду, утворюючи хлорсульфонову кислоту HSO3Cl:
[ред.] Отримання
У лабораторних умовах хлороводень одержують при дії концентрованої сульфатної кислоти на хлорид натрію при сильному нагріванні:
У промисловості його добувають зазвичай спалюванням водню в атмосфері хлору у спеціальних пальниках:

- HCl також можна отримати гідролізом ковалентних галогенідів, таких як хлористий фосфорит, тіонілхлорид (SOCl2), і гідролізом хлорангідридів карбонових кислот:
Соляну кислоту отримують розчиненням газоподібного хлороводню у воді. Цілком сухий HCl не проводить електричного струму і майже не взаємодіє з металами.
[ред.] Безпека
Вдихання хлороводню може призвести до кашлю, задухи, запалення носу, горла, і верхніх дихальних шляхів, а у важких випадках, набряк легенів, порушення роботі кровоносної системи, і навіть смерть. Контактуючи зі шкірою може викликати почервоніння, біль, і важкі опіки. Хлористий водень може викликати серйозні опіки очей і незворотне пошкодження очей.
[ред.] Див. також
[ред.] Примітки
- ↑ А. А. Дроздов, В. П. Зломанов, Ф. М. Спиридонов. Неорганічна хімія (у 3 т.). Т.2. — М.: Видавничий центр «Академія», 2004.
[ред.] Джерела
- Ф. А. Деркач «Хімія» Л. 1968
Розчинність кислот, основ і солей у воді
|





![\mathrm{2Cu+4HCl\longrightarrow\ 2H[CuCl_2] + 2H_2\uparrow}](http://upload.wikimedia.org/math/8/4/4/84434558bc1f2d617b08a8de378df1ac.png)

![\mathrm{3Pt +4HNO_3 + 18HCl\longrightarrow\ 3H_2[PtCl_6] + 4NO\uparrow\ + 8H_2O}](http://upload.wikimedia.org/math/d/e/b/deb9d7a4ddb8109292ddd3aacdc7f521.png)






