Гаврило Білаш
| Гаврило Білаш | |||
| |||
|---|---|---|---|
| грудень 1660 — травень 1661 | |||
| Попередник: | Павло Апостол | ||
| Наступник: | Павло Животовський | ||
| Народження: |
невідомо Білоусівка, Брацлавське воєводство, Річ Посполита | ||
| Смерть: | після 1662 | ||
| Країна: |
 Річ Посполита → Гетьманщина | ||
| Релігія: | православний | ||
Гаври́ло Оста́пович Білаш (Біляш, Булашка) (? — після 1662) — український військовик доби Гетьманщини. Миргородський (1660—1661), наказний гадяцький (1661—1662) полковник.
Походження та участь у Хмельниччині[ред. | ред. код]
За версією історика В. Заруби, походив із зем'янського шляхетського роду Білашів (Білашівських), що володіли містечком Білоусівкою у Брацлавському воєводстві. Гаврило Білаш згаданий у Реєстрі 1649 року як білоусівський городовий отаман у Красненській сотні Брацлавського полку. На Миргородщину він міг переселитися у 1651 після ліквідації Брацлавського полку за умовами Білоцерківського миру[1]. Аналогічну версію висуває дослідник С. Коваленко[2].
Історик В. Кривошея ототожнює майбутнього полковника з Гаврилом Біляченком, який зафіксований у Реєстрі 1649 у полковому товаристві Миргородського полку. На думку вченого, Гаврило Білаш-Біляченко за походженням був корінним миргородським козаком[3].
Полковництво[ред. | ред. код]
1659 належав до групи полкової старшини Миргородського полку, яка підтримала Юрія Хмельницького у боротьбі за булаву. Наприкінці 1659 призначений наказним полковником від Павла Апостола.
У січні 1660 обороняв рубежі полку від набігів кримських татар. 18 та 19 січня написав листи білгородському воєводі Гр. Ромодановському та сумському Умаю Шамордіну, у яких повідомляв про пересування ординців та закликав до пильності:
|
В тому будьте в пильній обережності, як до війни належить, по-рицарському треба бути готовими, аби нас, сонних, противник у дворах не ставав ... будем тим противникам хреста святого відсіч давати | 
|
— [4] | ||
Обраний повним полковником у грудні 1660 після того, як Павло Апостол потрапив у полон під Чудновом[1]. Зберіг вірність Хмельницькому, відмовившись підтримати наказного гетьмана Якима Сомка[2]. Боровся за вплив у полку з прихильником Сомка Павлом Животовським. У травні 1661 усунутий від полковництва в Миргороді[1]. Деякий час як наказний полковник очолював Гадяцький полк, що у той час формувався[3]. Після 1662 не згадується в історичних джерелах.
Нащадки[ред. | ред. код]
Ймовірні нащадки мешкали у Городиській сотні Миргородського полку, та у Лубенському полку[4]. Григорій Білаш — лубенський полковий канцелярист (1767)[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011
- ↑ а б Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького: Енциклопедія у 3 томах. — Т. 1 — Київ, 2007
- ↑ а б Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ, 2008. С. 166
- ↑ а б Розсоха Л. Гаврило Білаш, маловідомий козацький полковник // Миргородська старовина: Дослідження. Статті. Нариси. Розвідки. — Кобеляки, 2002