Бєлгород

місто Бєлгород
Белгород
Герб міста	Прапор міста
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Бєлгородська область
Муніципальний район	Бєлгородська міськрада
Код ЗКАТУ:	14401
Основні дані
Час заснування:	XI ст.
Статус міста	з 1596 року
Поділ міста	2 округи
Населення	▲ 373 528 (01.01.2013)
Площа	153,1 км²
Густота населення	2440 осіб/км²
Поштові індекси	308000
Телефонний код	+7-4722
Географічні координати:	50°36′ пн. ш. 36°36′ сх. д. / 50.600° пн. ш. 36.600° сх. д.Координати: 50°36′ пн. ш. 36°36′ сх. д. / 50.600° пн. ш. 36.600° сх. д.
Часовий пояс	+3 (влітку +4)
Висота над рівнем моря	130 м
Водойма	річка Сіверський Донець
Міста-побратими	Харків, Херне, Ополе, Ніш, Вейкфілд, Елджин, Чанчунь
День міста	5 серпня
Найближча залізнична станція	Бєлгород
	Відстань
До Москви (км):; - фізична:; - залізницею:; - автошляхами:	; 695; ;
	Схема міста
	Схема міста
	Влада
Веб-сторінка	http://www.beladm.ru/
Голова адміністрації	Потрясаєв Василь Миколаєвич
	Карта
	; Бєлгород

Запит «Білгород» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Бє́лгород, або Бі́лгород (рос. Белгород) — місто обласного підпорядкування в Росії, адміністративний центр Бєлгородської області. Розташоване на південній окраїні Середньоруської височини, переважно на правому березі Сіверського Дінця (притока Дону), за 695 км на південь від Москви. В українській літературі іноді називається як Білгород.^[2]^[3]^[4]

Сьогодні Бєлгород є одним із найкрасивіших^{[Джерело?]} міст півдня Росії. Неодноразово посідав перше місце за чистотою і благоустроєм серед міст Росії.^{[Джерело?]} Чисельність населення міста з кожним роком помітно росте завдяки приїжджим із півночі. Бєлгород відрізняє вигідне географічне положення. До українського кордону 40 кілометрів, а до Харкова — 70 км. Це робить життя в місті порівняно недорогим і досить комфортабельним.

Населення [ред.]

1801 — 3 462 особи
1890 — 22 940 осіб
1939 — 34 тис. осіб
1959 — 72 тис. осіб
1970 — 151 тис. осіб
2002 — 337 030 осіб (згідно з переписом)
2006 — 344,2 тис. осіб
2008 — 353 043 особи

Історія [ред.]

Місто засноване у XIII столітті як фортеця Бєлгород на історичній території Слобідської України, а тому серед місцевого населення було відоме також як Білгород^{[Джерело?]}. Ця фортеця неодноразово спалювалася при набігах татаро-монголів, і через це за указом царя Федора Івановича вона була відбудована заново, причому цього разу будівельним матеріалом був камінь^{[Джерело?]} (Див.: Білокам'яне будівництво). Із цього часу Бєлгород став головним містом 800-кілометрової оборонної лінії, яка захищала Російську державу від набігів кримських татар. На початку XVIII століття, після приєднання України, була побудована нова оборонна лінія і стратегічне значення Бєлгорода значно зменшилося. Незабаром після завоювання Криму в 1785 році місто було виключене з числа діючих фортець.

18 (29) грудня 1708 року місто стало центром Бєлгородської провінції Київської губернії. 1 (12) березня 1727 року Бєлгород став центром губернії, до якої входили також міста Орел і Харків. Після скасування губернії 23 травня (3 червня) 1779 року Бєлгород стає повітовим містом Курської губернії.

У XIX столітті основою промисловості в місті був видобуток крейди, вовномийні та переробка воску. Бєлгородські свічки дуже славилися по всій країні. До середини XIX століття місто було одним із головних центрів торгівлі салом і напоями, які містили алкоголь (горілкою). Наприкінці XIX століття в місті було 15 церков і 2 собори, чоловічий і жіночий монастирі, чоловіча класична гімназія, жіноча восьмикласна гімназія, учительські інститут та семінарія, духовне початкове училище, повітове і парафіяльне училища. Заводів було 41, з них: 7 салотопних, 3 миловарних, 7 шкіряних, 2 восково-свічкових, 2 сально-свічкових, 6 цегельних, 4 кахельних, 4 вапняних і 6 гончарних.

Радянську владу в місті встановлено 26 жовтня (8 листопада) 1917 року. 14 травня 1928 року ліквідовано Бєлгородський повіт і Курську губернію. Бєлгород стає центром Бєлгородсього округу Центрально-Чорноземної області, яка була ліквідована 1934 року. 13 червня 1934 року Бєлгород стає центром Бєлгородського району Курської області.

Під час Німецько-радянської війни в околицях Бєлгорода йшли кровопролитні бої. На честь звільнення міста і Орла від фашистів 5 серпня 1943 року був даний салют у Москві. Із того часу Бєлгород називають містом першого салюту, а 5 серпня святкується День міста. 6 січня 1954 року місто стало центром Бєлгородської області.

Розвиток герба міста:

Герб 1730
Герб 1893
Герб 1970
Герб 1994

Адміністративний поділ [ред.]

В адміністративно-територіальному відношенні місто поділяється на 2 адміністративних округи:

Західний — 195 321 особа (2002)
Східний — 141 709 осіб (2002)

Культура й освіта [ред.]

1912

Місто має низку вищих навчальних закладів:

Бєлгородський державний університет
Бєлгородський державний технологічний університет імені В. Г. Шухова
Бєлгородський університет споживчої кооперації
Бєлгородський юридичний інститут МВС Росії
Бєлгородська державна сільськогосподарська академія
Духовна семінарія місіонерського спрямування

Також є краєзнавчий музей, драматичний театр імені М. С. Щепкіна, музей-діорама «Курська битва. Бєлгородський напрямок», ляльковий театр.

Економіка [ред.]

Сьогодні одним із пріоритетних напрямків у економіці Бєлгорода є видобуток і експорт крейди. Крейда, яка видобувається на території області, не має аналогів у світі. Окрім цього, на території Бєлгородської області видобувають залізну руду (Курська магнітна аномалія)

Транспорт [ред.]

Докладніше: Бєлгородський тролейбус та Бєлгород (аеропорт)

Повітряне сполучення з містом здійснюються через міжнародний аеропорт «Бєлгород».

У місті знаходяться два залізничні вокзали - «Бєлгород» і «Сумський», діє автовокзал «Бєлгород», діє внутрішньоміське автобусне і тролейбусне сполучення. Довжина контактної мережі тролейбусних ліній 86 км. Тролейбусний парк міста складається з 88 одиниць техніки, в основному це тролейбуси російського виробництва ЗіУ-682В, 2 одиниці ЗіУ-683, експлуатуються з 1990 року, і 3 одиниці ЗіУ-6205, а також є один тролейбус Skoda-ВМЗ-14Tr, запущений в експлуатацію в 1996 році. У 2002 році адміністрацією міста було закуплено 15 нових тролейбусів ЗіУ-682Г, а в 2005 році було куплено ще 20 нових тролейбусів ЗіУ-682Г. У майбутньому планується будівництво швидкісного трамвая і фунікулера, а також підвісної канатної дороги від міського пляжу до спальних районів Харківської гори.