Гаюїн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гаюїн
Гаюїн

Гаюїн (рос.гаюин, англ. haüyne, нім. Haüyne m) – мінерал, алюмосилікат натрію і кальцію з сульфіт-йоном, належить до групи содаліту, близький до лазуриту.

Загальний опис[ред.ред. код]

Склад: [(Na, Ca)4-8Si6O24(SO4, S)1-2].

Містить (%): Na2О – 16,6; CaO – 10; Al2О3 – 27,8; SO3 –14,2; SiO2 – 32.

Сингонія кубічна.

Додекаедричні і октаедричні кристали з двійниками, а також округлі вкраплені зерна з оплавленою поверхнею.

Чітка спайність за додекаедром.

Злам нерівний, крихкий.

Твердість 5,5-6.

Густина 2,4-2,5.

Блиск скляний до масного.

Колір яскраво-блакитний, зеленуватий до безбарвного, напівпрозорий.

Майже завжди ізотропний.

При дії HCl стає драглистим.

Зустрічається у вивержених породах – фонолітах, тефритах, гаюнофірах, нефелінових сієнітах та ін. породах, недонасичених кремнеземом.

Асоціює з нефеліном, лейцитом та ін. фельдшпатоїдами.

Широко представлений в лавах Везувію.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]