Гибаниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гибаниця або гібаніца (серб. гібаніца/gibanica) - традиційна сербська випічка, популярна в усьому балканському регіоні. В якості начинки зазвичай використовуються яйця і білий сир. Залежно від рецепту, страва може виходити солодкою або солоною і варіюватися за своєю структурою від простої до складної, в тому числі може бути багатошаровим пирогом[1].

Назва страви походить від сербського дієслова «гібаті», що означає «рухати»; вперше воно було згадано в «Сербському словнику» («Српски рјечнік») Вуки Караджича в 1818 році.

Гибаниця
Шматок гибаниці
Тип Випічка
Походження Сербія
Необхідні компоненти яйце і Філло

Гибаниця традиційно подається на сніданок разом з кефіром або йогуртом. За межами Балкан гибаницю можна зустріти в ресторанах всього світу, де подаються страви сербської кухні[2]; вона вважається одним з найпопулярніших і відомих балканських кулінарних виробів і подається як на урочистих заходах, так і на скромних сімейних трапезах.

Назва[ред. | ред. код]

У словнику Югославської академії, а також в етимологічному словнику слов'янських мов слово «гібаніца» визначається як похідне від сербського дієслова «гібаті», що означає як «рухати» так і «згинати», «розгойдувати», «ворушити». У сербсько-хорватській мові є також похідне слово «гібанічар», що позначає того, хто готує гибаницю або любить її їсти, а також іноді того, хто нав'язується іншим людям і любить поїсти за чужий рахунок[3].

Історія[ред. | ред. код]

Слово «гібаніца» вперше згадується в балканських джерелах XVII століття в якості імені, прізвища або прізвиська. Сербське слово «гібаніца» було включено в «Сербський словник», виданий в 1818 році сербським лінгвістом Вукою Стефановичем Караджичем. Караджич багато подорожував по Балканах і записував різні цікаві факти, пов'язані з сербськими традиціями і звичаями. У словнику він визначав гибаницю як «пиріг з м'яким сиром між шарами тіста, приготованого за допомогою каймака, молока і яєць»[2].

Під час Другої світової війни партизани-четники, ховаючись від німецько-нацистських військ в лісах Югославії, харчувалися так званою «четніцькою гібаніцею», що готувалась з інгредієнтів, одержуваних від селян. Під час зустрічі командувача партизанів-комуністів Йосипа Броз Тіто і лідера четників Драголюба Михайловича в Равна-Горі в 1941 році, спеціально для них подавалися гибаниця і картопля в саче (різновид сковороди)[4].

У 2007 році гибаниця офіційно стала експортним брендом Сербії. На ярмарку брендів в Белграді харчова компанія «Олександрія» представила заморожену гибаницю, призначену для поставок на міжнародний ринок[5].

Приготування[ред. | ред. код]

Рецепт гибаниці передбачає її приготування з традиційного домашнього листкового тіста Філло і домашнього сиру з коров'ячого молока. Може використовуватися як сир фета, так і сирене (сербський білий сир). Гибаниця часто робиться у формі так званої «гужвари» ( «зморщеного пирога»), щоб тісто мало в середині складки для заповнення їх начинкою. Крім сиру, для приготування використовуються яйця, молоко, каймак, сало, сіль і вода. Начинка також може включати шпинат, м'ясо, кропиву, картоплю і цибулю. Для прискорення приготування іноді використовують покупне магазинне тісто, а замість свинячого сала - соняшникову або оливкову олію[1].

Гибаниця випікається круглої форми і з хрусткою золотисто-коричневої скоринкою. Всередині вона має кілька шарів з невеликими шматочками сиру між кожною їх парою. Зазвичай гибаниця подається як гарячий сніданок разом з йогуртом[1].

Регіональні варіації[ред. | ред. код]

Прекмурска гибаниця - словенський варіант страви
Медімурська гибаниця - хорватський варіант страви

На Балканах поширені численні різновиди гибаниці та подібних їй страв: гибаниця є стравою національних кухонь Боснії і Герцеговини, Хорватії, Республіки Македонії, Сербії, Словенії, а також італійського регіону Фріулі - Венеція-Джулія, де відома під назвою «гібаніцца»(італійською - ghibanizza)[6]. У Греції і Болгарії цю страву найчастіше називають баніца[3].

На основі оригінального рецепту виникло безліч регіональних варіантів. Наприклад, в Словенії, в області Прекмур'є, готується багатошарова, солодка прекмурська гибаниця, зазвичай подається як десерт на святкових заходах[7].

У сусідньому хорватському регіоні Меджимурі готується меджимурська гибаниця, схожа на сербський варіант, але є більш простою і «неформальною» стравою, що має чотири шари начинки: сир, насіння маку, яблука та волоські горіхи[8].

Ще один варіант гибаниці, прлекська гибаниця, поширений в області Прлекія, що знаходиться на захід від річки Мура[9].

Основна ідея гибаниці - торт або пиріг з багатошарового тіста з сирною начинкою, в поєднанні з іншими варіантами начинок часто зустрічається в кухнях Балкан, Анатолії та Східного Середземномор'я. Наприклад, подібна страва, відома як Шабіят (Ш'абіят, Шаабіят), є частиною кухні Сирії та Лівану[10]. Гибаницю також можна вважати схожою на тип сирного штруделя, з яким вона, ймовірно, поділяє спільне походження з кондитерських страв регіону та кухонь Візантійської та Османської імперій.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

"Якби у мене були сир та олія, моя мати знала б, як приготувати гибаницю"

Старе сербське прислів'я

Гибаниця є одним з найбільш популярних і відомих балканських страв. У Сербії страва часто вживається під час традиційних свят, таких як Різдво, Великдень і Слава (день сімейного святого). За даними сербських ЗМІ, найбільша гибаниця з коли-небудь приготованих була випечена в містечку Міорица в 2007 році; вона важила більше тонни і була занесена в Книгу Рекордів Гіннесса. Для приготування цієї гібаніци було використано 330 кг листкового тіста, 330 кг сиру, 30 л рослинної олії, 110 л мінеральної води, 50 кг свинячого сала і 500 пакетиків з розпушувачем[11].

У Сербії та сусідніх країнах проводяться свята, присвячені цьому пирогу. Один з них, відомий як фестиваль гибаниці або «Дні Баніци», проводиться починаючи з 2005 року щорічно в місті Бела-Паланка[12].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в Gibanica, a pie like no other - http://www.serbia.com/gibanica-a-pie-like-no-other/ [Архівовано 14 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  2. а б Gibanica i prebranac na Menhetnu - Amerikanci oduševljeni srpskim specijalitetim [Архівовано 2 вересня 2016 у Wayback Machine.] (Сербською мовою)
  3. а б Zirojević, Olga. Gibanica (Сербська) . republika.co.rs. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 20.04.2020.
  4. Miladinović (19.06.2017). ŠOKANTNA ISTINA O SUKOBU ČETNIKA I PARTIZANA: Tito zavrnuo Dražu za milijarde iz trezora Narodne banke u Užicu. kurir.rs (Сербська) . kurir.rs. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 01/05/2020.
  5. Srpska gibanica kao brend kompanije "Aleksandija" [Архівовано 3 січня 2018 у Wayback Machine.] 2007 рік
  6. Bonetti, Marzia; Fabbro, Claudio; Filiputti, Walter (2000). Enovagando: Friuli-Venezia Giulia : economia, turismo e cultura. Gorizia: Digi Press. p. 89.
  7. Prekmurska gibanica [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.], slovenia.info. Дата обращения 20.04.2020.
  8. Međimurska gibanica [Архівовано 24 квітня 2012 у Wayback Machine.] (Croatian), medjimurski-dvori.hr. Архівовано 24 квітня 2012 р.
  9. Haloze layer cake (gibanica). www.slovenia.info. Архів оригіналу за 16 квітня 2020. Процитовано 02.05.2020.
  10. Shaabiyat. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 02.05.2020.
  11. Gibanica teška tonu - Mioničani konkurišu za ulazak u Ginisovu knjigu rekorda. ekapija.com. Процитовано 02.05.2020.
  12. DANI BANICE - Takmičenje u pripremanju pita. 11.08.2017. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 02.05.2020.