Гора Маат
 Вид на тривимірне зображення гори Маат, що базується на рідолокаціний данних з космічного апарату Магеллан. | |
| Тип | гора (за планетарною номенклатурою) щитовий вулкан |
|---|---|
| Діаметр | 395 km |
| Епонім | Маат |
Гора Маат (лат. Maat Mons) — найвищий венеріанський вулкан і друга за висотою гора планети. Вулкан названий на честь давньоєгипетської богині правди і справедливості Маат. Розташований в області Атли, межує з горою Уззиних і горою Онгвуті; координати центру — 0°30′ пн. ш. 194°36′ сх. д. / 0.5° пн. ш. 194.6° сх. д.[1]
Опис[ред. | ред. код]
Гора Маат височить майже на 5 км над навколишньою місцевістю[2] і на ∼9 км над середнім рівнем поверхні Венери.[3] Це робить її другою за висотою височиною Венери після гір Максвелла (які перевищують її більш ніж на кілометр),[4] і найвищим на планеті вулканом. Атмосферний тиск на вершині гори Маат на 40 % нижче, ніж на середньому рівні поверхні, і становить 55 бар.[5]
Гора Маат — це щитовий вулкан діаметром в сотні кілометрів з дуже пологими (в середньому 1,25°) схилами. Ці схили вкриті потоками застиглої лави довжиною до 400 км.[5] На вершині гори знаходиться кальдера розміром 28 × 31 км, всередині якої є щонайменше п'ять вулканічних кратерів діаметром 5-10 км. Уздовж південно-східного схилу вулкана (на 40 км) спостерігається ряд дрібних (3-5 км) кратерів. Ймовірно, це результат не виверження, а обвалення: на радарних знімках космічного апарату «Магеллан» з розширенням 75 м/піксель навколо цих кратерів не видно ніяких підвищень.[6]
Більшість гір Венери на радарних знімках виглядають яскравіше околиць (що пояснюють, в першу чергу, утворенням при низьких температурах добре електропровідних речовин). Гора Маат — найпомітніший виняток: вона досить темна в порівнянні з іншими горами. Можливо, покриття з радіояскравих речовин недавно було залито лавою, засипано вулканічним попелом або не змогло утворитися через особливості хімічного складу самої поверхні.[7]
З горою Маат і сусідньою горою Уззиних пов'язана найбільша гравітаційна аномалія Венери: гравітаційне прискорення там підвищено на 0,27 Гал. Максимуму там досягає і висота венеріанського геоїда.[8]
Вулканічна активність[ред. | ред. код]
Теперішня активність у гори Маат не була зафіксована, але є ряд ознак того, що виверження було порівняно недавно. Це відсутність на її схилах метеоритних кратерів, винятково велика висота (що може означати наявність підтримуючого її мантійного плюму) і незвична для венеріанських гір відсутність радіояскравого покриття (можливо, воно не встигло утворитися з часів останнього виверження). Час, який потрібно для утворення такого покриття, невідомий; згідно з рядом припущень, потрібний час вимірюється десятками або сотнями мільйонів років.[5]
На схилах гори видно не тільки лавові потоки (з різкими межами і середньою яскравістю на радарних знімках): на північному схилі є великий темний потік з розмитими межами. Його інтерпретують як відкладення, залишене пірокластичним потоком при плінієвому виверженню гори.[5]
Є припущення, що саме виверження гори Маат стало причиною сильних коливань концентрації діоксиду сірки та метану в нижній і середній атмосфері Венери, що були виявлені зондами «Піонер-Венера-1» і «Піонер-Венера-2» у 1980-х роках.[5]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Planetary Names: Mons, montes: Maat Mons on Venus. planetarynames.wr.usgs.gov. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 1 жовтня 2020.
- ↑ Catalog Page for PIA00106. photojournal.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020.
- ↑ Mouginis-Mark, Peter J. (1 жовтня 2016). Geomorphology and volcanology of Maat Mons, Venus. Icarus (англ.). Т. 277. с. 433—441. doi:10.1016/j.icarus.2016.05.022. ISSN 0019-1035. Процитовано 1 жовтня 2020.
- ↑ Treiman, Allan H. (2013). Geochemistry of Venus' Surface: Current Limitations as Future Opportunities. Exploring Venus as a Terrestrial Planet (англ.). American Geophysical Union (AGU). с. 7—22. doi:10.1029/176gm03. ISBN 978-1-118-66622-7.
- ↑ а б в г д Robinson, Cordula A.; Thornhill, Gill D.; Parfitt, Elisabeth A. (1995). Large-scale volcanic activity at Maat Mons: Can this explain fluctuations in atmospheric chemistry observed by Pioneer Venus?. Journal of Geophysical Research: Planets (англ.). Т. 100, № E6. с. 11755—11763. doi:10.1029/95JE00147. ISSN 2156-2202. Процитовано 1 жовтня 2020.
- ↑ Mouginis-Mark P. J. Morphology of Venus Calderas: Sif and Maat Montes // Abstracts of the 25th Lunar and Planetary Science Conference, held in Houston, TX, 14-18 March 1994. — 1994. — С. 949. — Bibcode: 1994LPI....25..949M.
- ↑ Campbell B. A., Arvidson R. E., Shepard M. K., Brackett R. A. Remote Sensing of Surface Processes // Venus II: geology, Geophysics, Atmosphere, and Solar Wind Environment / S. W. Bougher, D. M. Hunten, R. J. Phillips. — University of Arizona Press, 1997. — P. 518-522. — 1362 p. — ISBN 0-8165-1830-0.
- ↑ Wieczorek, M. A. (1 січня 2007). Schubert, Gerald (ред.). 10.05 - Gravity and Topography of the Terrestrial Planets. Treatise on Geophysics (англ.). Amsterdam: Elsevier. с. 165—206. doi:10.1016/b978-044452748-6.00156-5. ISBN 978-0-444-52748-6. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 1 жовтня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Карта квадранта V-26 на сайті Gazetteer of Planetary Nomenclature (1,8 Мб) [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Карта квадранта V-38 на сайті Gazetteer of Planetary Nomenclature (1,8 Мб) [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Детальніше про знімок гори Маат [Архівовано 23 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- Venus — 3D Perspective View of Maat Mons [Архівовано 17 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)