Метеоритний кратер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Структура метеоритних кратерів:
ударних (угорі)
вибухових (унизу)
Метеоритний кратер Тихо на Місяці. Фото НАСА.
Кратер Гершель на Мімасі, супутник Сатурна, фото NASA.

Метеоритний кратер — западина круглої або овальної форми, яка утворилася на місці падіння метеориту.

Головною деталлю усіх кратерів є кільцевий вал навколо заглибини. Розрізняють кратери ударні й вибухові. Останні утворюються внаслідок падіння великих метеоритів. Діаметр кратера може досягати декількох десятків кілометрів. Для великих кратерів типовим є центральне підвищення.

Загальний опис[ред.ред. код]

Метеоритні кратери виявлено практично на всіх твердих тілах Сонячної системи. На багатьох із них кратери є головною особливістю ландшафтів (зокрема, на Місяці, Меркурії, Каллісто, Ганімеді, більшості малих супутників планет та на астероїдах). На планетах і супутниках, де відбуваються більш-менш активні поверхневі процеси (наприклад, на Землі, Венері, Марсі, Європі, Іо й Титані) видимих метеоритних кратерів менше, бо з плином часу вони руйнуються або приховуються ерозією.

Кратери на Меркурії, Місяці та південному високогір'ї Марса збереглися з ранніх часів інтенсивного бомбардування (близько 3,9 млрд. років тому). Відтоді швидкість утворення кратерів значно знизилася, однак, залишається помітною. У внутрішній Сонячної системи вона залежить здебільшого від зіткнень у поясі астероїдів, що створюють сім'ї уламків, які потрапляють всередину Сонячної системи. Вважається, що утворена внаслідок зіткнення близько 160 мільйонів років тому сім'я астероїдів Baptistina, викликала значний сплеск кратероутворення. Одним з можливих наслідків є утворення кратера Чіксулуб. Швидкість утворення кратерів у зовнішній частині Сонячної системи може бути іншою[1].

Метеоритні кратери на Землі[ред.ред. код]

Докладніше: Астроблеми

Метеоритні кратери на Землі називають астроблемами[2]. У тих випадках, коли більшу частину початкової топографії кратера зруйновано, частіше вживають термін «ударна (імпактна) структура». До того, як метеоритне походження таких структур на Землі отримало загальне визнання, їх здебільшого вважали вулканічними утвореннями. За станом на кінець 2012 року на планеті налічувалось близько двохсот утворень, метеоритне походження яких вважається підтвердженим[3][4]. Одними з найбільш відомих є:

За мільйон років Земля зазнає від одного до трьох зіткнень (у середньому), які утворюють кратери діаметром 20 чи більше кілометрів[5][6]. Це означає, що порівняно молодих кратерів на нашій планеті має бути не набагато більше, ніж виявлено досі.

Метеоритні кратери на території України:[ред.ред. код]

В Україні відомо сім структур, які більшість дослідників класифікують як астроблеми. Практично всі вони поховані під товщею осадових порід і їх вивчення здійснювалося за кернами свердловин. Найбільші серед них:

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. K. Zahnle et al. «Cratering rates in the outer Solar System». Icarus (163, 263 year=2003). 
  2. Кратер // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 242. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  3. А. В. Михеева. «Полный каталог импактных структур Земли». ИВМиМГ СО РАН. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-23. (рос.)
  4. «Earth Impact Database». The Planetary and Space Science Centre (PASSC), University of New Brunswick. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-23. (англ.)
  5. Carr, M.H. (2006). The surface of Mars. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 23. 
  6. Grieve R.A.; Shoemaker, E.M. (1994). У T. Gehrels. The Record of Past Impacts on Earth in Hazards due to Comets and Asteroids,. Tucson, AZ: University of Arizona Press. с. 417-464. 

Література[ред.ред. код]