Гоц Абрам Рафаїлович
| Абрам Рафаїлович Гоц | |
|---|---|
| Абрам Рафаилович Гоц | |
 | |
| Народився |
1882 Москва |
| Помер |
4 серпня 1940 Краслаг, c. Нижній Інгаш, Красноярський край, РСФСР |
| Громадянство |
 Росія →  СРСР |
| Національність | Євреї |
| Діяльність | політик |
| Посада | Член Всеросійської ради[d] |
| Партія | Соціалісти-революціонери |
| Брати, сестри | Гоц Мойше (Міхаіл) Рафаїлович |
Абрам Рафаїлович Гоц ( 1882 , Москва — 4 серпня 1940, с. Нижній Інгаш, Красноярський край) — російський політичний діяч єврейського походження, один з головних діячів Партії соціаліст-революціонер та її Бойової організації, брат народовольця та есера Михаіла Рафаїловича Гоца (1866-1906).
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народився в єврейській родині Рафаїла Абрамовича Гоца та Фрейди Вульфівни Висоцької. Онук відомого московського чаєторгівця Вульфа Янкелевича Висоцького. Навчався у Берлінському університеті .
Член Партії есерів, з 1906 року — член її бойової організації. 1907 року був заарештований. За підготовку замаху на полковника Рімана засуджений до 8 років каторги. В 1915 переведений на поселення в село Усолля Іркутської губернії[1].
Революція та громадянська війна[ред. | ред. код]
Після Лютневої революції брав участь у Іркутську у створенні Комітету громадських організацій. У березні 1917 року переїхав до Петрограда, лідера есерівської фракції в Петрораді. На ІІІ з'їзді партії есерів обрано товаришем (тобто заступником) голови з'їзду, членом ЦК партії. Член Президії ВЦВК 1-го скликання був обраний його головою.
Після Жовтневої революції — голова Комітету порятунку Батьківщини та Революції. Під час Громадянської війни організовував озброєні загони Партії есерів і займався перекиданням їх на Волзький фронт для підтримки демократичного уряду в Самарі . Пізніше на партійній роботі в Одесі. 1920 року заарештований.
Процес 1922 року та подальша доля[ред. | ред. код]
24 лютого 1922 р. Президією ГПУ включено до списку есерів, яким висунуто звинувачення в антирадянській діяльності. За підсумками процесу 1922 р. засуджений до вищої міри покарання. Рішенням Президії ВЦВК від 11 січня 1924 р. вищий захід замінено 5 роками позбавлення волі. У травні 1925 р. засланий на 3 роки в Ульяновськ .
У липні 1925 р. заарештований, засуджений до 2 років ув'язнення. Після закінчення терміну відбував заслання в Ульяновську.
У 1937 р. заарештований, у 1939 р. засуджений до 25 років позбавлення волі. Помер у Краслазі, за відомостями, які потребують перевірки, у селі Нижній Інгаш Красноярського краю, 4 серпня 1940 року.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Абрам Гоц -
Абрам Гоц -
Абрам Гоц. Фото Бессі Бітті -
Абрам Гоц з родиною, 1920 -
Абрам Гоц, 1937
Родина[ред. | ред. код]
- Батько — Шлема-Рафаїл Абрамович Гоц (1844-?), З 20 грудня 1885 купець 1-ї гільдії, член правління Товариства чайної торгівлі «Висоцький В. і К °».
- Мати — Фрейда Вульфівна Гоц (1845—?), дочка Вульфа Висоцького, засновника чаєторгової фірми « В. Висоцький та К° ». З 1891 року вся родина постійно жила у Москві.
- Сестра — Розалія (Рейзе) Рафаїлівна Гоц (1880—?), була одружена з статським радником, адвокатом Матвієм Володимировичем (Мордухом Вульфовичем) Поузнером (1869—1916), членом Ради та директором Російського торгово-промислового банку, членом правління Товариства Грануліт», Донецько-Грушівського товариства кам'яновугільних та антрацитних копалень, товариства Сергінський-Уфалейських гірничих заводів. Його брат — журналіст і громадський діяч Соломон Володимирович Познер (1876-1946, батько письменника Володимира Познера[ru]); інший брат Матвія Володимировича Познера - Олександр Володимирович Познер (1875 - після 1941), засновник і співвласник товариства "Григорій Вейнберг та Олександр Познер, інженери" в Санкт-Петербурзі, дід телеведучого Володимира Познера і сходознавця Павла Познера . Сестра, Віра Вульфівна Поузнер (1871-1952), була одружена з адвокатом і громадським діячем Л. М. Брамсоном[ru] . У А. Р. Гоца були також сестри Соре (1873), Мере (1876), Бейле (1878), брат Маркус (1862) [2] .
- Дружина — Сара Миколаївна Рабінович, сестра есера, члена Установчих зборів Бориса Рабіновича[ru][3].
Кіновтілення[ред. | ред. код]
- Еміль Галь[ru] — Виборзька сторона, 1938
- Володимир Татосов — У дні Жовтня, 1958
- Дмитро Лагачов — Столипін ... Невивчені уроки[ru], 2006
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Shamanskiĭ, V. F. (Vasiliĭ Fedorovich). Usolʹe-Sibirskoe. — Irkutsk : Vostochno-Sibirskoe knizhnoe izd-vo, 1994. — 217 pages с. — ISBN 5742406355, 9785742406358.
- ↑ Ревизские сказки а 1890 год доступны на сайте еврейской генеалогии JewishGen.org.
- ↑ Рабинович Борис Николаевич // Хронос. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Зензінов В. М. Злочин: (Пам'яті Абрама Рафаїловича Гоца) // За свободу. - Нью-Йорк, 1947. - № 18. - С.124-130.
- Берзіна А. А. Н. Д. Авксентьєв, В. М. Зензінов, А. Р. Гоц та І. І. Фондамінський - від студентського гуртка до політичного керівництва в партії соціалістів - революціонерів // Російські ліберали: люди, події, епоха . - Орел, 2004. - С.177-200.
- Дванадцять смертників: Суд над соціалістами-революціонерами у Москві. - Берлін: Вид. закордон. делегації П. С. Р., 1922. - 127 с.
- Морозов К. Н. Доля Абрама Гоца // Історик та художник. Збірник спогадів та статей пам'яті Сергія Сергійовича Секиринського. М., 2013. С. 299-335.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія на сайті «Хронос»
- Абрам Гоц // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- [ldn-knigi.lib.ru/R/Tshernow.htm В. М. Чернов. У партії соціалістів-революціонерів. Спогади про вісім лідерів. Спб, 2007]
- Фото — Абрам Рафаїлович Гоц та Сара Миколаївна Гоц із сином Михайлом та дочкою (1920-і роки)