Граф Монте-Крісто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Граф Монте-Крісто
Louis Français-Dantès sur son rocher.jpg
Оригінал Le Comte de Monte-Cristo
Жанр роман, пригодницький роман
Автор Олександр Дюма (батько), Огюст Маке
Мова французька
Написаний 1844-1845

Граф Монте-Крісто (фр. Le Comte de Monte-Cristo) — пригодницький роман Александра Дюма (батька), виданий 1844 року. Основним мотивом роману є помста, а основною ідеєю є те, що вона не приносить ні задоволення, ні щастя.

Роман розповідає історію юнака Едмона Дантеса, несправедливо звинуваченого й запротореного у в'язницю в замку Іф, де він провів 14 років. Дантесу щастить неймовірним способом утекти й відшукати скарб, про який йому розповів інший в'язень. Маючи засоби, Дантес відшукує своїх кривдників, які на той час вже здійснили кар'єру й займають високе положення в суспільстві, й руйнує їхнє життя, але врешті-решт, після здійсненої помсти, залишається із пусткою в душі.

Історія створення[ред.ред. код]

В 1843 р. Дюма підписав контракт з видавницями Бетюном і Полоном на книгу про подорожні враження від Парижу, схожу книгу письменник вже писав про Швейцарію. Але враховуючи останні тенденції в французькій літературі, замовлення було змінено і тепер була потрібний авантюрно-соціальний роман, дії якого відбуваються на фоні столиці.

Історію для твору Дюма взяв із архівів паризької поліції, що відбулася в 1807 р. Все почалося з того, що молодий чоботар Франсуа Піко, родом із Німа, закохався в дівчину Маргариту Вігору, за яку давали велике придане. Незадовго до весілля, хлопець пішов провідати свого друга – шинкаря Лупіана, де зустрів крім нього ще трьох своїх земляків, з якими поділився своїм щастям. Після уходу Піко, Луініан запропонував іншим парі, що він зуміє затримати свадьбу: для цього треба зробити донос, в якому назвати чоботора англійським шпигуном, але після допиту його випустять, при цьому свадьба буде відкладена. Але події склалися так, що Піко потрапив до тюрми на сім років, після виходу із якої, він став слугою італійського священика із Мілана, з яким познайомився під час ув’язнення. Священик відносився до нього як до сина і зробив його своїм спадкоємцем. Крім того, Піко отримав у спадок секрет кладів схованих в Італії,Нідерландах і Англії. Після смерті священика він віднайшов скарби та відправився мститися до Парижа, де він дізнається, що його наречена, через два роки після початку його заточення, одружилася з Лупіана. Дізнавшись про долю інших учасників зустрічі у шинкаря, Піко їде в Нім, де проживає один із них – Антуан Аллю, який за дорогий алмаз розповідає історію зради. Дізнавшись всю правду Піко почав реалізовувати свою помсту. Першим помер Шобану, якого знайшли заколотим на мосту Мистецтв, на його похоронах був отруєний другий – Соларі. Третім стає Ліпіан, якого Франсуа вбиває, після того як організовує підпал його шинку, одруження дочки на біглому каторжнику та арешт сина. Але після цього Піко знаходить і викрадає Аллю, який мордує голодом і за їжу отримує всі його багатства, та врешті решт вбиває.

Персонажі[ред.ред. код]

Едмон Дантес – головний герой твору, молодий моряк, що був незаконно засуджений та запроторений до замку Іф. Після втечі взяв ім’я граф Монте-Крісто. Також називає себе: Сіндбад-мореходець, абат Бузоні, лорд Уілмор.
Абат Фарія – в’язень замку Іф, духовний наставник Дантеса, який відкрив йогу тайну остову Монте-Крісто.
Мерседес Еррера – наречена Дантеса, яка вважаючи його мертвим вийшла за Фернана.
Фернан Мондего – бідний рибак, закоханий в свою кузину – Мерседес, який доставив донос на Едмона. Пізніше став графом де Монсер, генерал-лейтенант та пером Франції.
Альберт де Монсервіконт, син Мерседес і Фернана.
Данглар – бухгалтер на «Фараоні», кораблі на якому плавав Едмон, який написав донос на Едмона. Пізніше став міліонером, відомим банкіром і бароном.
Ерміна Данглар – дружина Данглара, яка полюбляла грати на біржі. В минулому коханка де Вільфора. Мати Бенедетто.
Ежені Данглар – дочка Ерміни та Данглара, яка мріє стати актрисою.
Жерар де Вільфор – помічник прокурора Марселя, який посади Едмона до в’язниці. Пізніше став королівським прокурором. Батько Бенедетто.
Рене де Сен-Меран – перша дружина де Вільфора, мати Валентини. Дочка маркіза і маркізи Сен-Меран.
Валентина де Вільфор – дочка Рене і де Вільфора, отримує дуже великий спадок він батьків матері та діда, якого доглядає. Кохана Максиміліана Морреля.
Елоїза де Вільфор – друга дружина де Вільфора, що готова на все заради сина Едуарда.
Нуартьє де Вільфор – старий якобінець, батько Жерара де Вільфора. На старості років прикований паралічем до крісла. Обожнює внучку Валентину.
Едуард де Вільфор – син де Вільфор та Елоїзи, дуже розбалуваний хлопчик.
Гаспар Кадрусс – сусід Дантеса. Швець, який пізніше став шинкарем.
П'єр Морелль – марсельський торговець, володар «Фараона», який чудово відносився до Дантеса.
Максиміліан Моррель – син П'єра Морелля, капітан спаги, закоханий у Валентину де Вільфор.
Жюлі Моррель – дочка П'єра Морелля.
Еммануель Ербо – працівник фірми П'єра Морелля, чоловік Жюлі.
Гайде – невольниця графа Монте-Крісто, дочка янинського паші Алі-Тебеліна.
Батистенкамердинер графа Монте-Крісто.
Аліраб графа Монте-Крісто, нубієць із відрізаним язиком.
Джованні Бертуччо – керуючий справами графа Монте-Крісто, в минулому корсиканський контрабандист. Приємний батько Бенедетто.
Бенедетто – незаконний син Ерміни Данглар і прокурора де Вільфора. Злочинець який засуджений до каторги, з якої втік і з’явився в Парижі під ім’ям віконт Андреа Кавальканті.
доктор д'Авріньї – сімейний лікар сім’ї де Вільфор.
Франц д'Епіне – друг Альберта де Монсера, наречений Валентини де Вільфор.
Люсьєн Дебре – секретар міністра зовнішніх справ Франції, коханець і партнер по іграм на біржі Ерміни Данглар, друг Альберта де Монсера.
Бошан – друг Альберта де Монсера, редактор опозиційної газети.
Рауль де Шато-Рено – родовитий аристократ, друг Альберта де Монсера та Максиміліана Морреля.
Луїджі Вампа – пастух, що став главою банди розбійників, що орудують навколо Риму.
Пеппіно – один із розбійників Вампи, якого Монте-Крісто спас від смертної кари.

Персонажі роману

Посилання[ред.ред. код]


книги Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.