Григорівка (Ізюмський район)
| село Григорівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Ізюмський район |
| Громада | Барвінківська міська громада |
| Облікова картка | Григорівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1923 |
| Населення | 573 |
| Площа | 1,37 км² |
| Густота населення | 418,25 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64751 |
| Телефонний код | +380 5757 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°52′23″ пн. ш. 36°54′28″ сх. д. / 48.87306° пн. ш. 36.90778° сх. д.Координати: 48°52′23″ пн. ш. 36°54′28″ сх. д. / 48.87306° пн. ш. 36.90778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
175 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64701, Харківська обл., Ізюмський р-н, м.Барвінкове, вул. Центральна, буд.8 |
| Карта | |
  Григорівка | |
 Григорівка | |
| Мапа | |
| |
Григорі́вка — село в Україні, у Барвінківській міській громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 573 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Григорівська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Село Григорівка знаходиться за 6 км від м Барвінкове. За 1,5 км залізнична станція Григорівка, на заході за 1 км село Петрівка. Автомобільна дорога Т 2113.
Історія[ред. | ред. код]
Село засноване 1889 року великою групою меннонітів. У селі була "дорфшуле" - сільська школа, вітряк, а згодом -паровий млин.
У квітні 1918 року в залізничній катастрофі (диверсія) загинули 37 і поранені 150 німецькиих вояків. Загиблі були поховані на місцевому кладовищі. Нині на могилі звалена надгродна стела.
17 липня 1924 року майже усі григорівчани виїхали спеціальним поїздом до Москви, звідти - до Риги, а далі океанським лайнером до Канади. Село було заново населене російським та українським населенням.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Барвінківської міської громади.[1]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Барвінківського району, село увійшло до складу Ізюмського району[2].
Сьогодення[ред. | ред. код]
В селі працює сільський Будинок культури, бібліотека, загальноосвітня школа, де навчається 112 учнів, трудиться 12 вчителів, фельдшерсько-акушерський пункт.
На навколишніх землях господарює агрофілія „Григорівська" ДП „Шахтар", яка нещодавно збудувала в с. Малолітки сучасний молочнотоварний комплекс, який поки що є взірцем у районі серед подібних підприємств.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Джерела[ред. | ред. код]
- T.Friesen, E.Dyck (Peters), G, Bergen. – Memories of Grigorievka. – CMBC. Publications. – Winnipeg. – Manitoba. – 1996.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Григорівка [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Менноніти і Барвінківщина. Частина І. Григорівка
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
