Барвінкове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Барвінкове
Герб Барвенково.png Barven1.png
Герб Барвінкового Прапор Барвінкового
Вид на засніжене Барвінкове (з щогли ретранслятора) в сутінки (наприкінці листопада)
Вид на засніжене Барвінкове (з щогли ретранслятора) в сутінки (наприкінці листопада)
Барвінкове
Розташування міста Барвінкове
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область Харківська область
Район/міськрада Барвінківський район
Рада Барвінківська міська рада
Код КОАТУУ 6320410100
Засноване 1653
Статус міста з 1938 року
Населення 10 205 (01.01.2011)[1]
Площа 22,1 км²
Густота населення 462 осіб/км²
Поштові індекси 64700-64703
Телефонний код +380-5757
Координати 48°54′36″ пн. ш. 37°01′23″ сх. д. / 48.91000° пн. ш. 37.02306° сх. д. / 48.91000; 37.02306Координати: 48°54′36″ пн. ш. 37°01′23″ сх. д. / 48.91000° пн. ш. 37.02306° сх. д. / 48.91000; 37.02306
Висота над рівнем моря 98 м
Водойма р.Сухий Торець
День міста друга субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Барвінкове
До обл./респ. центру
 - залізницею 211 км
 - автошляхами 169 км
До Києва
 - залізницею 593 км
 - автошляхами 576 км
Міська влада
Адреса 64701, Харківська обл., Барвінківський р-н, м. Барвінкове, вул. Леніна, 3
Веб-сторінка Барвінківська міськрада
Міський голова Бало Олександр Олексійович

Барві́нкове — місто районного значення у Харківській області, центр Барвінківського району. 10 205 мешканців (2011). Розташоване на річці Сухий Торець. Відстань до облцентру становить 169 км і проходить автошляхом E40, із яким збігається М03 та переходить у Т 2122.

Історія[ред.ред. код]

Засновник міста — соратник Богдана Хмельницького Іван Барвінок
Плита на місці поховання І. Барвінка

Слобода Барвінкова Стінка була заснована 1651-53 козаками на чолі з отаманом Іваном Барвінком.[2] Підтвердження цього — суфікс присвійності -ове.

Барвінкове виникло завдяки великої хвилі переселення з Правобережної України до Лівобережної. Причиною цього була війна за незалежність під проводом Богдана Хмельницького. Козак Барвінок прийшов із ватагою та родинами з Запорізької Січі, з метою заселення вільних земель.

На початку свого існування Барвінкове було зимівником, отримавши статус слободи у 18 столітті. На Чумацькій горі козаки розташували дерев'яну фортецю, з якої оглядалися всі підходи до міста. У 1680 та 1690 у місті була епідемія чуми.

Внаслідок агресивної політики Росії до українців у 17081709 роках, барвінківчани брали активну участь у повстанні під проводом Кіндрата Булавіна. Повстання виявилося невдалим, хоча російські війська зазнали значних втрат. Зокрема, був вбитий російський командир князь Долгорукий. Серед відомих героїв повстання був барвінківчанин отаман Семен Драний. У 1708 року місто відвідав цар Петро І, намагаючись вмовити барвінківчан не воювати проти нього, але попри це місцеві козаки підтримали Мазепу і брали активну участь у війні за незалежність. Після поразки російські війська знищили Барвінкове, разом із багатьма іншими козацькими поселеннями.

Існує альтернативна версія походження назви поселення. За переказами, поблизу садиб перших поселенців Шпака і Незолі була розташована балка, у якій росло багато барвінку. Так і виникла назва поселення — Барвінкова Балка, Барвінкова Стінка (стінка — схил), Барвінкове.

У часи Нової Січі Барвінкова Стінка - адміністративний центр Барвіностінківської паланки. Останній полковник Іван Гараджа залив сала за шкуру не одному слобідському пану, на що Харківський губернатор Щербинін скаржився Потьомкіну. Так, Гараджа 1774 року після участі барвінківців у козацькому повстанні Омеляна Пугачьова роззброїв карателів, а їхнього командира полковника Долгорукого окунув у діжку з дьогтем, виваляв у пір'ї, посадив задом наперед на шкапу, і в такому вигляді доправив до Ізюмського полку. Також І.Гараджа за наказом кошового отамана Петра Калнишевського нищив поселення слобідських козаків Грушуваху та Велику Камишеваху, які самовільно були збудовані на землі запорізького війська.

Незважаючи на указ Катерини ІІ про вічну волю козакам Барвінківської Стінки після ліквідації Запорізької Січі в 1775 році, значна частина барвінківців переселились на Кубань, де заснували свою станицю. Переселення очолив нащадок роду Івана Барвінка. А після відвідування козацької церкви Катериною ІІ в 1787 році проїздом з Криму, в яку жінкам вхід був заборонений, ще й спалили свою святиню, поскільки лярва Катька її осквернила. Слобода Барвінкова Стінка отримала статус військового поселення і до 1924 року замість вулиць мала сотенне розселення, яких було 12, входила до складу Ізюмського гусарського (драгунського) полку. Барвінківці-козаки відзначились під час Російсько-турецької війни 1877–1878 років. На честь їхнього подвигу був збудований 1884 року храм Успіння Пресвятої Богородиці — «храм на крові», пам'ятник визволителям Болгарії.

Барвінкове перетворюється в торгове волосне містечко, в якому щорічно проходить шість ярмарків та існує безліч магазинів, вітряків та млинів.

У часи громадянської війни Барвінкове - один із районів, де діяли загони Нестора Махно. Під час Другої світової війни в 19411943 роках Барвінкове зазнало великої руйнації, коли місто шість разів переходив фронт. Ізюмо-Барвінківська наступальна операція була другою наступальною операцією Червоної Армії. Особливе значення мала катастрофа радянських військ у Харківській операції в травні 1942 року в так званому Барвінківському котлі.

Відомі люди[ред.ред. код]

Тут народився український художник Степан Яровий.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

{{{alt}}} Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.