Гусине (Градизький район)
| село Гусине | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район/міськрада | Градизький район |
| Рада | Гусинська сільська Рада |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1740 р. |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°19′10″ пн. ш. 32°37′45″ сх. д. / 49.31944° пн. ш. 32.62917° сх. д.Координати: 49°19′10″ пн. ш. 32°37′45″ сх. д. / 49.31944° пн. ш. 32.62917° сх. д. |
| Карта | |
.svg)  Гусине | |
 Гусине | |
Гусине — колишнє село на Полтавщині, зняте з обліку на початку 1960-х років у зв'язку із затопленням водами Кременчуцького водосховища.
З історії[ред. | ред. код]
За козаччини входило до Чигирин-Дібровської та пізніше Жовнинської сотні Лубенського полку.
З 1763 року у селі Михайлівська церква.[1][2]
Зі скасуванням полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні Гусине перейшло до Городиського повіту Київського намісництва.
За описом 1787 року в селі проживало 263 душ. Було у володінні військового товариша Ільяшенка Кириловича.[3]
Село є на мапі 1800 року.[4]
Від початку ХІХ ст. Гусине у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії. Пізніше також у Лялинській волості цього повіту.
У радянський період в 1920-х роках Гусине входило до Вереміївського району Золотоніського округу Полтавської губернії та пізніше до Жовнинського району Кременчуцького округу.[5]
Станом на 1946 рік Гусине мало власну сільську Раду у складі Градизького району Полтавської області[6].
За постановою Ради Міністрів УРСР ЦК КПУ від 31 грудня 1955 р., працівники колгоспу «Червоний лан» с. Гусине Градизького р-ну, Полтавської області переселялися до колгоспу ім. XVII партз'їзду с. Копані Білозерського району, Херсонської області. Це мало бути показове переселення у межах програми заселення південних областей України. Закінчилось доволі типово: через слабку організацію і забезпечення, селяни і керівництво району не бажали відправляти людей у південні області.[7]
Усе більш виразними стають контури греблі, яку намиває земснаряд, і насипу залізничної колії. Від села до села простяглися лінії майбутніх електропередач. До невпізнання змінився пейзаж і в заплаві Дніпра, де через роки котитиме свої хвилі Кременчуцьке море. У межах майбутнього моря розташовані 38 населених пунктів Градизького району. Усі вони переносяться на нові місця. Жителі села Гусиного вже поселилися в Херсонській області. Туди ж переїздять колгоспники села Галицького. Та більшість сіл переселяються в межах свого району. Такі великі села, як Вереміївка, Тимченки, Жовнине, Кліщинці, виносяться на гору – на високий берег майбутнього моря. У нових селах рівні широкі вулиці, просторі світлі будинки, як правило, на фундаментах під шиферною покрівлею…. споруджуються водопроводи, підводяться лінії електропередач, радіо. В цілому вже справили новосілля 418 сімей.…}}— Там, де буде Кременчуцьке море. Нові села» / газета «Соціалістична Градижчина», 17 листопада 1957 року[8]
На початку 1960-х років Гусине нетривалий час було у складі Глобинського району у якому і було зняте з обліку.
Відомі уродженці Гусиного[ред. | ред. код]
- Куліш Микола Юхимович — академік АН ВШ України, доктор економічних наук (1989), професор (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (1994).
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 563 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 142, 246
- ↑ Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини 1648—2012 років. Довідник з історії Адміністративно-територіального поділу Полтавська обласна рада, Державний архів Полтавської області. - Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012 .— 400 с.— ISBN 978-966-182-203-9. Стор. 118, 158, 244, 258, 283, 292, 378
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. «Українське видавництво політичної літератури». 1947 . стор. — 400
- ↑ Гуржіївські історичні читання. Випуск 7 — 2014. Н. В. Горло Переселення в південні області України доби спорудження дніпровського гідрокаскаду (50-70 роки ХХ ст.)
- ↑ Стаття «Створити село наново» на сайті Інтернет-видання «Нова Доба»