Білозерський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білозерський район
Bilozerskyi rayon gerb.png Bilozerskyi rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Херсонська область Херсонська область
Код КОАТУУ: 6520300000
Утворений: 1939
Населення: 66 988 (на 1.08.2013)
Площа: 1700 км²
Густота: 39.5 осіб/км²
Тел. код: +380-5547
Поштові індекси: 75000—75053
Населені пункти та ради
Районний центр: Білозерка
Селищні ради: 1
Сільські ради: 21
Смт: 1
Села: 38
Селища: 16
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 75000, Херсонська область, смт. Білозерка, вул. Карла Маркса, 87, 3-40-20
Голова РДА: Романов Віктор Миколайович
Голова ради: Донець Андрій Олександрович

Білозе́рський райо́н розташований у західно-південній частині Херсонщини. Його розділяє на дві частини обласний центр — південну і північну. З півдня і сходу його омивають води Дніпровсько-Бузького лиману і Дніпра, на північному сході Інгульця, що впадає тут же в Дніпро. На заході простягається степ.

Вигідне географічне положення дає йому зручний вихід водними і сухопутними шляхами до обласних центрів Миколаєва, Одеси й інших міст України та зовнішній світ.

На території району більше двадцяти древніх городищ, поселень, поховань, розташованих уздовж правого берега Дніпра.

Історія[ред.ред. код]

Давня і героїчна історія Херсонщини. На її землі, у пониззі Дніпра — Славутича, тривалий час точилася жорстока боротьба запорізьких козаків та російських військ проти турецько-татарських загарбників. Остаточне визволення краю від ворожого панування, що відбулося наприкінці ХУІІІ ст., дало змогу цим споконвіку слов'янським землям назавжди возз'єднатися з українською землею.

Сучасна Херсонська область розташована на землях, які увійшли до складу Російської імперії у 1774 — 1783 роках, відвойованих у Оттоманської Порти та Кримського ханства, частина земель Херсонщини протягом ХУІІ-ХУІІІ століть входила до складу Кам'янської та Олешківської Січей.

Розпочалося інтенсивне заселення безмежних степів краю шляхом народної, поміщицької та державної колонізації. Переселенці, у переважній своїй більшості, складались з українців. Уряд намагався різними пільгами привабити сюди іноземців, в результаті чого з'являються німецькі та шведські колонії.

Після неодноразових адміністративно—територіальних перетворень 15 травня 1803 року була утворена Херсонська губернія, яка фактично охоплювала територію сучасної Одеської, Кіровоградської, Миколаївської та частину Запорізької областей. Центром губернії став Херсон, заснований 18 червня 1778 року, у ті часи — головний військовий та морський центр на Чорному морі.

Херсонська область складалася в основному з колишніх Херсонського, Дніпровського, Мелітопольського та Генічеського повітів, Новоросійської губернії.

Указом Сенату від 8 жовтня 1802 року Новоросійська губернія була поділена на Катеринославську, Миколаївську і Таврійську губернії. Херсонський повіт увійшов до складу Миколаївської губернії. А вже 15 травня 1803 року губернське управління з Миколаїва було переведено в Херсон і губернія стала іменуватись Херсонською, яка складалася з чотирьох повітів: Єлисаветградського, Ольвіопольського, Тираспільського і Херсонського, з 18 містами, у тому числі Одеса і Миколаїв. Білозерка виникла у 1780 році як маєток генерала—поручика Івана Абрамовича Ганнібала — одного із засновників Херсону.

Першими мешканцями Білозерки були колишні запорожці з поселення біля кургана Кебиха, що на території сучасної південно-західної частини села.

Після лютневих революційних подій 1917 року на територію Херсонської губернії поширювалась юрисдикція Центральної Ради. Перше встановлення радянської влади на території краю відбулося на початку 1918 року — у січні в Білозерці був створений сільський ревком. Вже у квітні 1918 року радянські війська були витіснені з Півдня України. Встановилася, хоча й ненадовго, адміністрація Української Держави, у той же час у селі перебували німецько-австрійські війська. З грудня 1918 року край знаходився під владою Директорії. Білогвардійці заволоділи Білозеркою у серпні 1919 року. Війська денікінців були вибиті радянськими частинами з села у січні 1920 року.

Білозерський район в сучасних кордонах до 1917 року складався із 3-х волостей: Станіславської, Посад-Покровської, Білозерської. Після Жовтневої революції старий адміністративно — територіальний поділ Херсонщини, як і всієї України, був ліквідований.

28 січня 1920 року Всеукрревком прийняв постанову про розділ Херсонської губернії на Херсонську і Одеську. Центром Херсонської губернії став Миколаїв, губернія перейменована в Миколаївську, а Херсон став повітовим центром Миколаївської губернії.

У липні 1920 року ряд населених пунктів, зокрема, Білозерка, був охоплений антирадянським повстанням, для ефективнішої боротьби з яким було розпущено сільську раду та на певний час організовано революційний комітет. Повстання було придушене завдяки морякам Усть-Дніпровської флотилії.

З укріпленням нової влади змінювалися форми господарювання на селі. Місцевою радою та новоствореним комітетом незаможних селян проводився перерозподіл землі шляхом вилучення її з поміщицького володіння. Проводилися вилучення хлібу у куркулів. На початку 20-х років організовано декілька артілей, товариств з обробки землі, згодом почали створюватися колгоспи та радгоспи. Суцільна колективізація розгорнулася з кінця 20-х років.

У 1922 році Одеська і Миколаївська губернії були об'єднані в Одеську губернію, до складу якого увійшов Херсонський повіт. У 1923 році була проведена перша реформа адміністративно—територіального поділу УРСР за єдиним планом — був ліквідований поділ на повіти і волості при існуючих губерніях. Одеська губернія була розділена на 6 округів, в тому числі Херсонський округ з центром у м. Херсоні.

Херсонський округ складався з 12 районів, 167 сільських рад і 3-х заштатних міст: Каховки, Олешок (з 1928 р. — Цюрупинськ), Берислава. До Херсонського району відносилися Музиківська, Білозерська, Станіславська волості.

Для зміцнення районів, як основної ланки соціалістичної перебудови села, в 1930 році була проведена нова адміністративно—територіальна реформа, ліквідовані округи, в Україні встановлена двоступенева система управління: район—область. У 1932 році в Україні створено 5 областей: Вінницька Дніпропетровська, Київська, Одеська і Харківська. До складу Одеської області входив Херсон, як місто обласного підпорядкування і 9 районів.

У 1932–1933 роках район, як і вся радянська Україна, зазнав Голодомору. Документи Херсонського міського комітету КП(б)У, контрольної комісії робітничо-селянської інспекції зберегли відомості про звинувачення у приховуванні хлібу, «саботаж» виконання плану хлібозаготівель. Не обминула район і хвиля репресій у 30-40-і роки. Мешканців села було засуджено під приводом участі у контрреволюційній організації, антирадянської діяльності, звинувачено у зраді Батьківщині. Збереглися відомості про засудження за часів Голодомору, мешканців Білозерки, за невиконання плану здачі хліба, «безгосподарність».

22 вересня 1937 року з Одеської області була виділена Миколаївська, до складу якої увійшли Херсон та 12 районів, територія яких входить до складу Херсонської області.

У 1939 році після чергової реформи Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 79 С № 32/7 від 1 квітня 1939 року з Херсонської міської ради виділена сільська територія і утворений сільський район з центром у селі Білозерка: "Присвоїти району найменування — Білозерський. Включити до складу Білозерського сільського району Посад-Покровську, Киселівську, Чорнобаївську, Арнаутську, Білозерську, Кизій-Міську, Широкобалківську, Царево-Дарську, Станіславську, Надеждинську, Олександрівську та Лупарівську сільські ради Миколаївської міськради.

Значних збитків зазнала херсонська земля під час німецько-радянської війни та фашистської окупації. З 17 серпня 1941 року Білозерка була окупована німецькими військами. Понад 800 білозерців брали участь у бойових діях. Молодшому лейтенантові Семену Андрійовичу Харченку (1915–1944), який проявив відважність під час форсування Дніпра та прикрив собою амбразуру німецького дзоту, було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У повоєнні роки у Білозерському районі було споруджено пам'ятник, меморіали, встановлені стели загиблим воїнам, а іменами загиблих героїв названо провулки, вулиці та сквери району.

Радянські війська до райцентру вступили 14 березня 1944 року — 1038 полк 295-ї стрілецької дивізії форсував Дніпро в районі села Кузьминки, оволодів Білозеркою і просувався далі на Надеждівку. Білозерський район зазнав значних руйнувань — у постанові райвиконкому та райкому КП(б)У від 12 січня 1945 року зазначено, що більшість районних установ розташовані в будинках колгоспів і колгоспників, у селі відсутні середня школа, лікарня, аптека, приміщення для клубу та кінотеатру. У зв'язку з цим у постанові було ухвалено «просити» Херсонську обласну раду та обком компартії санкціонувати передислокацію райцентру з Білозерки до села Станіслав та вийти з відповідним клопотанням до Верховної Ради УРСР та ЦК КП(б)У. Проте ідея залишилась нереалізованою.

30 березня 1944 року Указом Президії Верховної ради СРСР було утворено Херсонська область з частини земель Запорізької та Миколаївської областей з центром у Херсоні. До складу Херсонської області увійшов і Білозерський район.

Після війни почалося відновлювання економіки та інфраструктури району. В 1949 році колгоспи району досягли довоєнного рівня розвитку економіки. В адміністративному відношенні з 1956 року Білозерка набула статусу селища міського типу. Чисельність населення в ній станом на 01 січня 1956 року становила 3759 осіб, з них 1690 колгоспників, 2069 робітників і службовців. Білозерській селищній раді підпорядковувались селища Дніпровське та Янтарне, аж поки у 1982 році було утворено Дніпровську сільську раду.

3 січня 1963 року згідно з Указом Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року територія Білозерського району збільшилась у зв'язку з ліквідацією Херсонського сільського району.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Білозерський район розташований у західно-південній частині Херсонщини у межах Причорноморської низовини. З півдня і сходу його омивають води Дніпровського-Бузького лиману і Дніпра, на північному сході — Інгульця, що зливається з миколаївськими просторами. Вигідне географічне положення дає зручний вихід водними і сухопутними шляхами до обласних центрів Миколаїва, Одеси та інших міст України.

Територію району перетинає автомагістраль Ростов—Рені, яка з'єднує обласний центр м. Херсон з іншими містами нашої держави.

Площа району — 1.7 тис. км². Автомобільних шляхів — 352 км, зокрема з твердим покриттям — 316 км. Сільськогосподарських угідь — 153.4 га. Районний центр — смт. Білозерка. Сільських населених пунктів — 55. Селищна рада — 1. Сільська рада — 21.

Економіка[ред.ред. код]

Білозерський район належить до дуже посушливої, помірно жаркої агрокліматичної зони. Рел'єф рівнинний з численними породами.

Переважають чорноземні та темно-каштанові грунти (69,7 % площі району). Корисні копалини: камінь, щебінь, пісок — розроблені давно, розробка щебню в Іванівському кар'єрі.

Важливе місце в житті району, його економіці, належить сільському господарству. Унікальні умови прилиманної зони дають можливість для вирощування винограду та плодів.

Всього земель −153.4 тис. га, у тому числі: сільгоспугідь −108.3 тис. га із них: ріллі −99.2тис.га зрошувальних земель −29 тис. га лісовкриті площі — 4384,5 га пасовищ — 6088,7га багаторічні −3879 га сіножаті — 134,4 га

Відстань від районного центру смт. Білозерка до м. Херсону — 12 км, до найближчої залізничної станції м. Херсону- 18 км.

Сільське господарство району багатогалузеве. Основною галуззю є рільництво, овочівництво та тваринництво. Провідними культурами є пшениця, ячмінь, кукурудза, а з технічних культур — соняшник, цукровий буряк, рецина, з овочів — помідори, перець, капуста тощо.

Діючі сільськогосподарські підприємства : ПОК «Зоря», ПСП «Прибій», ТОВ «Весна», ПОСП «Маяк», СК «Радянська земля», ПП «Криниця», Агрофірма-радгосп «Білозерський», ТОВ «Мрія», СВК «Дружба», ДП «Копані», ЗАТ «Чорнобаївське», РКПП «Славутич», ТОВ «Дніпро», СТОВ «Колос», СВК «Обрій», ПСП «Степ», ПСП «Промінь».

Соціальна сфера[ред.ред. код]

В районі діє мережа загальноосвітніх шкіл, дошкільних закладів, лікарень, лікарських амбулаторій, поліклініка, аптек, клубів та будинків культури. Працює народний музей та 2 музеї історії сіл Дніпровського та Чорнобаївки, Центр дитячої та юнацької творчості, Станція юних натуралістів, ДЮКФП, три музичні дитячі школи. Є дві зони відпочинку : Кізомис та Токарівка, 2 стадіони, 22 футбольних поля, 20 культових споруд, 40 релігійних громад.

Відомі художні колективи : самодіяльні народні хори з с. Чорнобаївки, с. Станіслава, с. Олександрівка, самодіяльний ансамбль народної пісні «Ольвія».

Пам'ятки[ред.ред. код]

У Білозерському районі Херсонської області управління культури обласної державної адміністрації перебуває 57 пам'яток археології. Пам'ятки архітектури: Білозерське городище (с. Дніпровське), Понятівське гордище (с. Понятівка) побудовані 5 тис. років тому; Репринське городище (с. Микільське — 4 тис. років тому); городище «Золотий Мис» (с. Широка Балка — 4 тис. років); городище «Скелька» (с. Олександрівка — 3 тис.років тому); городище «Станіславське» (с. Станіслав); поселення «Глибока Пристань» (с. Софіївка); поселення «Олександрівське» та «Бубликова Балка» (с. Олександрівка — 2,5 тис. років тому).

Відомі своїм історичним походженням пам'ятки археології — поселення «Садиба Литвиненка» (с. Станіслав); «Кошове поселення» (с. Янтарне); «Широкобалківський могильник», Кургани зі скіфськими похованнями у Станіславі, Олександрівці, Широкій Балці, Дар'ївці, Чорнобаївці; кургани із сармацькими похованнями поблизу Білозерки і Дар'ївки; «кам'яні баби» (поблизу Білозерки, Понятівки, Токарівки) — побудовані 2,5 тис. років тому.

Персоналії[ред.ред. код]

Відомий Білозерський район своїми видатними уродженцями:

  • професор Московського державного університету С.Скадовський (смт. Білозерка);
  • український художник М.Скадовський (смт. Білозерка);
  • народна артистка України, солістка Одеського академічного оперного театру, Л.Ширіна (смт. Білозерка);
  • письменник І.Гайдай (с. Широка Балка, 1923 р.н.);
  • заслужена артистка України З.Дігтяр (с. Кізомис);
  • генерал — лейтенант І.Гаркуша (с. Станіслав, 1921 — 2001 рр.);
  • генерал — майор Г.Атаманенко (с. Станіслав);
  • український поет В. Друзяка (с. Станіслав, 1940 р.н.);
  • лауреат Державної премії СРСР О.Корчинський (с. Інгулець, 1939 р.н.);
  • актриса П.Куманченко (с. Музиківка, 1910 — 1992рр);
  • видатний актор та режисер С.Бондарчук (с. Білозерка, 1920 — 1994рр);
  • доктор філологічних наук, професор, директор Інституту іноземної філології Херсонського державного університету Л.Руденко (смт Білозерка);
  • кандидат психологічних наук О.Скороходова (с. Білозерка, 1914 — 1982рр);
  • Герої Радянського Союзу Д.та О.Плахотніки (с. Ул'янівка, 1910 — 1994 рр., та 1907 — 1997рр), І.Собко (с. Кізомис, 1919 — 1978рр), П.Чепінога (с. Іванівка, 1912 — 1968рр);
  • Герої Соціалістичної Праці Г.Воронова (с. Інгулець),О.Даник (с. Чорнобаївка), П.Михайлівський (смт Білозерка), В.Івановський (с. Микільське), В.Стеценко (с. Інгулець), Є.Шпак (Шевченко) (смт Білозерка), Г.Чабанов (с. Кірове).

Білозерський район — багатий край, і найбільше його багатство — працьовиті люди і родючі землі. Двічі Герой Соціалістичної Праці, герой України Моторний Дмитро Костянтинович очолює одне з найбільших сільськогосподарських підприємств ПОК «Зоря».

Герой України Сілецький Віктор Петрович є директором агрофірми «Білозерський», вино якої неодноразово було нагороджено золотими, срібними та бронзовими медалями на всеукраїнських і міжнародних спеціалізованих виставках.

У 2005 році після реконструкції відновила свою роботу птахофабрика ЗАТ «Чорнобаївське». На місцевому рівні вирішуються питання вдосконалення підприємницької діяльності. У різних галузях економіки здійснюють свою діяльність малі та приватні підприємства. Проводиться робота щодо залучення інвестицій в економіку району.

Пам'ятки археології, вдале географічне розташування, корисні копалини, талановиті люди, родючі лани, прозорі ріки, південий степ, сади — багатство нашого краю.

Дати заснування населених пунктів Білозерського району[ред.ред. код]

  • Село Дар'ївка — засноване 8 червня 1780 року як маєток графа Комстадіуса.
  • Село Дніпровське — засноване у 1931 році.
  • Село Загорянівка (колишні хутори Шкуринові і Загорянові) — 1859 рік заснування.
  • Село Іванівка — засноване у XIX столітті.
  • Село Інгулець (колишній хутір Полудених) — засноване у 1880 році.
  • Село Кізомис (колишній Кізий Мис — Дівочий мис) — засноване 26 липня 1783 року.
  • Село Кірове — засноване як хутір на початку XX століття.
  • Село Киселівка — засноване у 1856 році.
  • Село Музиківка (колишні Музикини хутори) — 1856 рік заснування.
  • Село Надеждівка — засноване 1830 року.
  • Село Микільське (колишня паралельна назва Репринка) — засноване у 1783 році.
  • Село Новотягинка — засноване у 1863 року.
  • Село Олександрівка (колишня паралельна назва Мілорадовіча, Штихова) — засноване у 1781 році.
  • Село Петрівське — 1920 року заснування.
  • Село Понятівка — засноване 1 вересня 1780 року як маєток князя Станіслава Понятівського.
  • Село Посад — Покровське (колишня назва Покровське, Копані) — засноване як адміралтейське поселення у 1789 році.
  • Село Правдине (колишній Цареводар) — засноване у 1846 році.
  • Село Радянське (колишні Чеховичі) — засноване на початку XX століття.
  • Село Садове (колишня Фалеївка) — засноване 8 червня 1780 року.
  • Село Софіївка — засноване 1789 року.
  • Село Станіслав — засноване у 1774 році запорожцями.
  • Село Східне (колишній хутір Багненка) — засноване в кінці XIX століття.
  • Село Токарівка — засноване 27 червня 1780 року як маєток бувшого хорунжого польової служби Антона Токарівського.
  • Село Томина Балка (колишні хутори Томиної Балки) — засноване у 1840 році молдованином — чабаном.
  • Село Ул'янівка — засноване у 1805 році.
  • Село Федорівка — засноване у 1845 році.
  • Село Чорнобаївка (колишні Чорнобаєві хутори) — засноване у 80-х роках ХУІІІ століття.
  • Село Широка Балка — засноване у 1856 році.
  • Село Ясна Поляна — засноване на початку XX століття.

Економіка[ред.ред. код]

Основною галуззю району є сільськогосподарська. В ньому переважають чорноземні і темно-каштанові ґрунти, які забезпечують високі врожаї екологічно чистих зернових, овочевих та інших культур. Провідною галуззю стає виноградарство і виноробство. У районі діє регіональна програма розвитку при-лиманного виноградарства.

Пріоритетного значення набирає переробна промисловість, зокрема томатів. Нині їх переробляє тут більше десяти цехів.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Виходить друком районна газета «Придніпровська зірка».[1]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.