Гутницька
| село Гутницька | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Кіровоградська область |
| Район | Кропивницький район |
| Громада | Олександрівська селищна громада |
| Облікова картка | Облікова картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1756 |
| Населення | 191 |
| Поштовий індекс | 27326 |
| Телефонний код | +380 5242 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°53′44″ пн. ш. 32°33′10″ сх. д. / 48.89556° пн. ш. 32.55278° сх. д.Координати: 48°53′44″ пн. ш. 32°33′10″ сх. д. / 48.89556° пн. ш. 32.55278° сх. д. |
| Відстань до обласного центру |
44 (фізична) 66 (автошляхами) км |
| Відстань до центру громади/сільради |
24 (фізична) 27 (автошляхами) км |
| Найближча залізнична станція | Фундукліївка |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Гутницька | |
 Гутницька | |
| Мапа | |
| |
Гу́тницька — село в Україні, в Олександрівській селищній громаді Кропивницького району Кіровоградській області.
Історичні відомості[ред. | ред. код]
Засноване близько 1756 року як слобода при скляному заводі майора Діца, про що є згадка у праці академіка Петербурзької Академії наук Йогана Антона Гільденштедта «Reisen durch Russland und im Caucasischen Gebirge». Село оточене з трьох боків лісом Чутою, частиною Чорноліського лісового масиву, відомим здавна як місце перебування запорозьких козаків та гайдамаків — «Славна Чута товстими дубами, Ще славніша Чута низом, козаками».
На початку 19-го сторіччя Гутницька була заселена козаками відновленого Бузького козацького війська. В 20-х роках 20-го сторіччя селище стало одним з осередків Холодноярського повстанського руху. Під час Другої Світової війни в 1943—1944 роках в Чорному Лісі діяв радянський партизанській загін імені Ворошилова, до складу якого входили і мешканці Гутницької.
У Гутницькій розташоване Чутянське лісництво Чорноліського лісгоспу. Поруч з селищем, у лісі, проходить траса газогіну «Союз» (Оренбург-Західний кордон СРСР), побудованого в 70-х роках минулого сторіччя спільно країнами РЕВ.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 237 осіб, з яких 96 чоловіків та 141 жінка.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 191 особа.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,48 % |
| російська | 0,52 % |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Путешествие Елисаветградской провинцией (рос.) [Архівовано 13 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Бузьке козацьке військо 1785—1817 рр. [Архівовано 13 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Вечірня газета. Історія отамана Пилипа Хмари, частина друга [Архівовано 9 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |