Гюнтер Беніш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гюнтер Беніш
нім. Günter Behnisch
Народився 12 червня 1922(1922-06-12)[1][2][…]
Дрезден, Саксонія[5] або Lockwitzd, Дрезден, Саксонія[6]
Помер 12 липня 2010(2010-07-12)[1][2][…] (88 років)
Штутгарт, Німеччина[1][6]
Країна  Німеччина
 Третій Рейх[5]
Національність Німеччина Німеччина
Діяльність архітектор
Галузь архітектура
Відомий завдяки
Alma mater Штутгартський університет
Знання мов німецька[7][5]
Заклад Дармштадтський технічний університет
Учасник Друга світова війна[5]
Членство Саксонська академія мистецтвd і Баварська академія витончених мистецтв
Magnum opus Glaspalast Sindelfingend і Олімпійський стадіон
Військове звання Оберлейтенант-цур-зее[5]
Нагороди
Сайт behnisch.com

Гюнтер Беніш (нім. Günter Behnisch, * 12 червня 1922 у Дрездені — † 12 липня 2010, Штуттгарт) — німецький архітектор, професор. Всесвітню відомість отримав за будівництво олімпійського стадіону в Мюнхені (1967–1972).

Біографія[ред. | ред. код]

Гюнтер Беніш народився і проживав разом із сім'єю у Дрездені. У 1934 році сім'я перебирається у Хемніц.

1 грудня 1939 року вступив на флот. З 27 вересня 1943 по 26 березня 1944 року пройшов курс підводника. З 1 квітня по 12 липня 1944 року — 1-й вахтовий офіцер на підводному човні U-952, на якому взяв участь у п'яти походах. З 16 липня по 31 серпня 1944 року пройшов курс командира човна. 1 вересня 1944 року направлений на будівництво U-2337. З 4 жовтня 1944 року — командир U-2337. 9 травня 1945 року здався британським військам в Крістіансанні. В березні 1947 року звільнений.

Militärischer Werdegang

З 1947 по 1951 роки вивчав архітектуру у Технічному інституті Штутгарта. Після отримання диплому про вищу освіту з 1951 року працював в архітектурному бюро Рольфа Ґутброта у Штуттгарті.

Олімпійський стадіон (Мюнхен)

У 1952 році Гюнтер Беніш заснорвує своє власне бюро, яким управляє спільно з Бруно Ламбартом. У 1966 році заснованує архітектурне бюро «Behnisch & Partner». Він веде справи у бюро з різними партнерами. У 1989 році його син Стефан Беніш засновує друге бюро, яке з іменем Behnisch Architekten проводить проекти по всьому світі. З 1967 по 1987 роки Гюнтер Беніш був ординарним професором і викладав індустрійне будівництво, ескізи та проектування будівель у Технічному університеті Дармштадта а також директором інституту нормування від університету. У 1982 році Гюнтер Беніш стає членом Берлінської академії мистецтв і у 1984 році почесним доктором Штутгартського університету. У 1996 році стає засновником Саксонської академії мистецтв та керує її архітектурним відділенням до 2000 року.

Був одружений, мав двох дочок і сина. Помер у віці 88 років у Штуттгарті.

Роботи[ред. | ред. код]

Ґюнтер Беніш є одною з ключових фігур сучасної архітектури Німеччини та признаний «прихильник демократичного будівництва без статусу і влади символіки» і визнаний як «Архітектор демократії». У створені ним споруди він вкладає свободу у скляні форми сформували образ Німеччини в світі. До цього образу значно доклав здійснення проекту бюро Behnisch & Partner Олімпійського парку у Мюнхені для олімпійських ігор 1972 року, що тривало з 1967 по 1972 роки. Спільною роботою з іншим німецьким архітектором Фрай Отто над олімпійським стадіоном Гюнтер Беніш стає всесвітньо відомим[8]. Всесвітньо відома також інша робота його бюро — Пленарний зал Німецького бундестагу у Бонні.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]