Саксонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саксо́нія
Прапор Герб
Прапор Герб
Берлін Бремен Бремен Гамбург Нижня Саксонія Баварія Саарланд Шлезвіг-Гольштейн Бранденбург Саксонія Тюрінгія Саксонія-Ангальт Мекленбург — Передня Померанія Баден-Вюртемберг Гессен Північний Рейн-Вестфалія Рейнланд-Пфальц Швейцарія Боденське озеро Австрія Люксембург Франція Бельгія Чехія Польща Нідерланди Данія Данія Щецинська затока Шлезвіг-Гольштейн Північне море Балтійське мореKarte
Опис зображення
Країна Німеччина
Столиця Дрезден
Площа 18.415,51 км²
Населення 4,047 млн (31 жовтня 2013)[1]
Утворена 3 жовтня 1990
ВВП 94.99 млрд (2010)
Голова Станіслав Тілліх (ХДС)
Уряд ХДС і ВДП
ISO 3166-2 DE-SN
Сайт www.sachsen.de

Саксо́нія (нім. Freistaat Sachsen) — земля Федеративної Республіки Німеччина. Розташована в східній частині країни. Столиця — місто Дрезден. Сусідами землі є Бранденбург, Саксонія-Ангальт, Тюрингія, Баварія, а також Чехія і Польща. Утворена 3 жовтня 1990 року. Площа — 18.415,51 км². Населення — 4,047 млн (31 жовтня 2013)[1]. На теренах землі розмовляють німецькою і верхньолужицькою. ХДС і ВДП очолюють земельний уряд. Голова уряду — Станіслав Тілліх (ХДС). За результами виборів до ландтагу, що відбулися 30 серпня 2009 року, в ньому представлені такі партії: ХДС (58 депутатів), Ліві (29), СДПН (14), ВДП (14), Зелені (9), НДПН (8). Має 4 депутатів у Бундесраті, верхній палаті парламенту Німеччини. Валовий внутрішній продукт землі складає 94.99 млрд (2010). Борг землі становить 7,918 млрд € (31 грудня 2013)[2]. Рівень безробіття — 10,1 % (лютий 2014)[3]. Міжнародний код — DE-SN.

Назва[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Саксонія — найсхідніша федеральна земля Німеччини. Має спільні кордони із чотирьма іншими федеральними землями Німеччини:

Довжина кордону - близько 1 190 км.

Прикордонними пунктами є:

Найбільші міста — Лейпциг (510 тис. мешканців), Дрезден (480 тис. мешканців) та Хемніц (250 тис. мешканців).

Найважливіші гори — Рудні гори, Лужицькі гори і Саксонська Швейцарія. Гора Фіхтельберґ в Рудних горах є найвищою точкою Саксонії (1 215 м). Важливі ріки — Мульде, Вейсеріц, Чопау, Вайсе-Ельстер і Шпре, які течуть на північ та належать до річкової системи Ельби, що перетинає Саксонію з південного сходу на північний захід. На сході Саксонія обмежується річкою Нейсе, яка впадає в річку Одру.

Історія[ред.ред. код]

Назва «Саксонія» щодо федеральної землі Саксонія з'являється з XV столітті, коли маркграф Майсена Фрідріх I (13811428) у 1423 році одержав титул курфюрста Саксонського. Корінна ж Саксонія завойована Карлом Великим 792 року, стала могутнім німецьким герцогством, але розпалась у XII столітті на різні феодальні володіння. Маркграфство Мейсен (згодом Саксонія) виникло в X столітті на землях полабських слов'ян — лужицьких сербів. У XI столітті воно перейшло до роду Веттінів, які і правили тут до 1918 року. Правителі Саксонії були також королями Польщі у 16971763 роках.

Була частиною Східної Німеччини в 19451990 роках.

Державний устрій[ред.ред. код]

Законодавчий орган — Саксонський Ландтаг (Саксонський Земський Сейм).

Виконавчий орган — Саксонський Державний Уряд, що складається із саксонського прем'єр-міністра та державних міністрів (штатсміністров). До 1934 виконавчим органом Саксонії було Загальне Міністерство (Gesamtministerium), що складалося з Голови Спільного Міністерства (Vorsitzende des Gesamtministeriums) (з 1919 -Міністр-Президент) та членів Загального Міністерства (Mitglieder des Gesamtministeriums).


Ландтаг[ред.ред. код]

Станіслав Тілліх, голова земельного уряду з 2013 року.

Розподіл місць у Саксонському ландтазі за результатами виборів 30 серпня 2009 року. Уряд очолює коаліція ХДС і ВДП.

58
14
29
14
9
8
58 14 29 14 

Розподіл 132 місць:

   Християнсько-демократичний союз (ХДС): 58
   Вільна демократична партія (ВДП): 14
   Ліві: 29
   Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН): 14
   Союз 90/Зелені (Зелені): 9
   Національно-демократична партія Німеччини (НДПН): 8


Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Landkreise Sachsen.svg

Саксонія поділяється на три округи:

Які в свою чергу поділяються на 10 районів:

  1. Баутцен (BZ)
  2. Рудні Гори (ERZ)
  3. Герліц (GR)
  4. Лейпциг (L)
  5. Майсен (MEI)
  6. Середня Саксонія (DL)
  7. Північна Саксонія (TDO)
  8. Саксонська Швейцарія — Східні Рудні Гори (PIR)
  9. Фогтланд (V)
  10. Цвіккау (Z)

Окрім цього, є міста, що не належать до жодного району:

  1. Хемніц (C)
  2. Дрезден (DD)
  3. Лейпциг (L)
Міста з кількістю мешканців понад 20 тисяч
станом на 31 грудня 2011
Дрезден 517,8 Грімма 29,1
Лейпциг 510,0 Майсен 27,1
Хемніц 240,5 Циттау 26,5
Цвіккау 92,8 Делич 25,2
Плауен 64,3 Лімбах-Оберфрона 24,6
Герліц 54,3 Марклеберг 23,8
Баутцен 40,1 Глаухау 23,4
Фрайберг 40,0 Вердау 21,5
Фрайталь 38,4 Дебельн 20,9
Пірна 37,6 Аннаберг-Буххольц 20,9
Гойерсверда 35,7 Косвіг 20,7
Радебойль 33,3 Торгау 20,5
Різа 32,3

Регіони[ред.ред. код]

Регіони в Саксонії — Sächsisches Elbland, Leipziger Tieflandsbucht, Рудні гори, Саксонська Швейцарія, Фогтланд та Верхня Лужиця.

Адміністративна реформа[ред.ред. код]

З 1 серпня 2008 число районів у Саксонії скоротилося з 22 до 10 і число міст, прирівняних до районів, з 7 до 3.[4]

Економіка[ред.ред. код]

Має давні індустріальні традиції. Виробляється електроніка, текстиль, транспортні засоби, хімікати, буре вугілля.

Туризм[ред.ред. код]

Саксонія пропонує безліч пишних палаців та майстерно оформлених парків. Крім дрезденського Цвінґера, туристів запрошують палаци Морицбург, Раменау, замок Клаффенабах, оточений ровами з водою, палац і парк Пільніц та садово-парковий ансамбль Гайденау-Гросзедліц.

Наука[ред.ред. код]

Університети існують у Лейпцигу, Фрайберзі, Дрездені та Хемніці.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Statistische Ämter des Bundes und der Länder. Stand: 18. März 2014, abgerufen am 19. März 2014.
  2. [1]
  3. «Arbeitslosenquoten im Februar 2014 – Länder und Kreise». statistik.arbeitsagentur.de. Statistik der Bundesagentur für Arbeit. Процитовано 2014-02-27. 
  4. Sächsisches Kreisgebietsneugliederungsgesetz (PDF, 1,1 MB)

Джерела[ред.ред. код]

  • Факти про Німеччину / ред. Жанет Шаян, Сабіне Гіле; пер. Володимир Шелест. — Франкфурт-на-Майні: Зоцієтетс-Ферлаґ, 2010. ISBN 978-3-7973-1211-2

Посилання[ред.ред. код]