Гідроксид магнію

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гідроксид магнію
Ідентифікатори
Номер CAS 1309-42-8
Номер EINECS 215-170-3
DrugBank 09104
KEGG C07876 і D06425
Назва MeSH D01.045.250.575, D01.248.497.158.459.388 і D01.524.485
ChEBI 6637
RTECS OM3570000
Код ATC G04BX01 і A02AA04
SMILES [OH-].[OH-].[Mg+2][1]
InChI InChI=1S/Mg.2H2O/h;2*1H2/q+2;;/p-2
Номер Бельштейна 11342935
Номер Гмеліна 485572
Властивості
Молекулярна формула Mg(OH)2
Молярна маса 58,320 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвні кристали
Густина 2,37 г/см³[2]
Тпл 350 °C[2]
Розчинність (вода) 0,00069 г/100 г H2O[3][2]
Структура
Кристалічна структура гексагональна
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
–924,7 кДж/моль
Ст. ентропія So
298
63,18 Дж·моль–1·К-1
Теплоємність, co
p
77,11 Дж·моль–1·К-1
Пов'язані речовини
Інші аніони оксид магнію, хлорид магнію
Інші катіони гідроксид кальцію
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гідрокси́д ма́гнію, ма́гній гідрокси́д — неорганічна сполука складу Mg(OH)2. Білі кристали, які погано розчиняються у воді. Сполука проявляє слабкі осно́вні властивості.

Застосовується як препарат для зниження кислотності шлункового соку та як антидот при отруєннях арсеном. Проміжна сполука у синтезі металевого магнію.

Поширення у природі[ред. | ред. код]

Мінерал брусит

Мінерали, до складу яких входить гідроксид магнію, є доволі малопоширеними. Серед таких мінералів найбільше значення має брусит. Окрім основної сполуки, Mg(OH)2, в ньому можуть знаходитися домішки MnO, FeO, Fe2O3.[4] Брусит утворюється в результаті гідролізу розчинних у лугах природних сполук магнію.

Також Mg(OH)2 зустрічається у складі мінералу гідромагнезиту, який за складом наближений до суміші гідроксиду та карбонату магнію, — 4MgCO3·Mg(OH)2·2H2O.[5]

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Гідроксид магнію є білими кристалами, які погано розчиняються у воді й не проводять струм. Активно осушує повітря шляхом поглинання води і вуглекислого газу. Добре розчиняється в солях амонію.

Отримання[ред. | ред. код]

З огляду на малу поширеність гідроксиду магнію у мінеральних покладах, його добувають в інший спосіб. Для потреб промисловості Mg(OH)2 отримують преципітацією морської води та розсолів. Вперше добування гідроксиду з морської води застосували у 1865 році на узбережжі французького Середземномор'я.

В лабораторних у мовах гідроксид магнію можна синтезувати спаленням металевого магнію у парі води:

Також застосовується осадження малорозчинного гідроксиду при взаємодії солей магнію з лугами і гідроксидом амонію.

Однак, осадження за допомогою гідроксиду амонію відбувається неповністю через постійне зменшення іонів OH-.

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

Гідроксид магнію розкладається при нагріванні понад 350 °C вакуумі і при 800 °C — на повітрі:

Сполука є слабкою основою, взаємодіє з кислотами, солями амонію та кислотними оксидами (активно поглинає з повітря вуглекислий газ):

При нагріванні реагує з деякими неметалами, які в результаті утворюють відповідні гідриди:

Комплексоутворення з неорганічними лігандами для катіону Mg2+ нехарактерне (нестійкі комплекси з оксигеновмісними молекулами відомі для галогенідів магнію[6]), тож в лугах Mg(OH)2 нерозчинний.

Застосування[ред. | ред. код]

Препарати «Маалокс» та «Альмагель»

Гідроксид магнію застосовується як проміжна сполука в синтезі металевого магнію. Застосовується для очистки цукру, води у котельнях, у виготовленні зубних паст.

У медицині[ред. | ред. код]

Гідроксид магнію широко використовується як антацидний засіб при підвищеній кислотності шлункового соку (при гастритах, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки). Входить до складу препарату «Маалокс» (акронім від «магній алюміній оксид»), а також його аналогу «Альмагелю», які знижують кислотність.

Нейтралізуючи хлоридну кислоту, що міститься у шлунку, перетворюється на хлорид магнію, який має послаблюючу дію. Застосовується при отруєнні кислотами та сполуками арсену.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 1309-42-8
  2. а б в За тиску 101,3 кПа
  3. При 20 °C
  4. Mineralogical Society of America — Brucite [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. Mineralogical Society of America — Hydromagnesite [Архівовано 9 серпня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. Коттон Ф., Уилкинсон Дж. Современная неорганическая химия. Ч.2. Химия непереходных элементов / Пер. с англ. под ред. Астахова К.В. — М. : Мир, 1969. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — P. ?. — ISBN 0-8493-0486-5.
  • Seeger M. Magnesium compounds // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 23. — DOI:10.1002/14356007.a15_595.pub2.
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1971. — Т. 1. — С. ?.
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — С. ?.
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — С. ?. — ISBN 5-7245-1163-0.
  • Фармацевтична хімія : [арх. 11 березня 2021] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9. (С.?)
  • Магния гидроксид // Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энцикл., 1990. — Т. 2 : Даффа реакция — Меди сульфат. — Стб. 1246. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-035-5.(рос.)