Гіпотермія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіпотермія
МКХ-10 T68
DiseasesDB 6542
eMedicine med/1144
MeSH D007035

Гіпотермі́я (грец. ὑπο — під-, грец. θέρμη — тепло, 1886), переохолодження — стан організму, при якому температура тіла падає нижче необхідної для підтримки нормального обміну речовин і функцій організму. У випадку переохолодження людини ця температура становить +35,0°C (+95,0°F) та нижче. У теплокровних тварин, у тому числі, людини, температура тіла підтримується приблизно на постійному рівні завдяки біологічному гомеостазу. Але, під впливом холоду, внутрішні механізми організму можуть виявитися не в змозі поповнювати втрати тепла.

При гіпотермії швидкість обміну речовин в організмі знижується, що призводить до зменшення потреби в кисні. Ця обставина використовується в медичній практиці, коли застосовують штучну місцеву або загальну гіпотермію. До місцевої гіпотермії вдаються для лікування кровотеч, травм і запалень. Загальну гіпотермію організму застосовують при операціях на серці, при лікуванні черепно-мозкової травми, внутрішньочерепних крововиливах.[1].

Стан гіпотермії є протилежністю гіпертермії, яка призводить до теплового удару.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]