Декрети Бенеша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поняття «Декрети Бенеша» використовується для позначення ряду правових ухвал, виданих з 1940 по 1945 рр. Президент Едвард Бенеш в цілому видав 143 декрети.

Президент країни мав право видавати декрети, що мали силу закону, у зв'язку з тим, що в період окупації Чехословаччини в країні не існував легітимний парламент. Особливі повноваження президента закінчилися 28 жовтня 1945 р., коли законодавча влада зосередилася в руках Тимчасових національних зборів.

Основна частина декретів відносилася до положення німців в Чехії. Згідно з іншим, націоналізовувалися банки, страхові компанії, шахти, великі промислові підприємства тощо.

Юридичну силу декретів Бенеша в 1946 році підтвердили Тимчасові національні збори, визнавши, що вони мають силу закону.

У наш час термін «Декрети Бенеша» використовується головним чином відносно його частин, що стосуються виселення судето-німецького населення з Чехословаччини.

Вигнання німців[ред.ред. код]

Перші масові розправи над німецьким населенням почалися вже в травні 1945 року. Між 5 і 9 травня в Празі було убито щонайменше 855 німецьких цивільних осіб, багато зґвалтовані і покалічені. Між 9 і 11 травня чехословацькими підрозділами було убито близько 10 тисяч вже роззброєних німецьких солдатів (дані судето-німецького товариства). У звільненому від німецької армії Попраді Бенеш вимовив: «Біда, біда німцям, тричі біда! За свої злочини гірко поплатяться! Ліквідовуйте їх! Біда їм! Ліквідовуйте їх!». 12 травня 1945 президент Едвард Бенеш проголосив, що «німецьку проблему в республіці ми повинні остаточно ліквідовувати». У 1945—1946 рр. з Чехословаччини було вигнано більше 3 мільйонів чоловік. Ті, хто залишився в Чехословаччині, були піддані репресіям:

  • Громадяни німецької національності були позбавлені чехословацького громадянства
  • Повинні були постійно підтверджувати свою присутність в поліції і не залишати місце проживання
  • Повинні були носити нашивку «N» — «Німець» або пов'язку зі свастикою
  • Не могли використовувати публічний транспорт, відвідувати публічні місця
  • Конфіскувалися автомобілі, мотоцикли і велосипеди
  • Не могли ходити тротуарами
  • Не могли мати радіо, телефон і використовувати їх
  • Відвідувати магазини тільки в певний час
  • Було заборонено розмовляти в публічних місцях німецькою мовою

тощо.

Під час вигнання загинуло 18816 німців, з них 5596 убито, 3411 вчинили самогубство (за твердженням офіційних джерел), 6615 померло в концентраційних таборах, 1481 загинули при транспортуванні, 705 відразу після транспортування, 629 під час втечі і 379 з невідомих причин. Багато було покалічені в результаті знущань або зґвалтовані.

Посилання[ред.ред. код]