Словацька мова
| Словацька мова slovenčina, slovenský jazyk |
|
|---|---|
 Поширення словацької мови: Мова більшості
Мова меншості
|
|
| Поширена в: | Словаччина, Чехія, Воєводина (Сербія) |
| Регіон: | Центральна Європа |
| Носії: | 5 млн (2001) |
| Класифікація: | Індо-Європейська Слов'янські мови |
| Офіційний статус | |
| Державна: |  Словаччина |
| Офіційна: |  Європейський Союз |
| Регулює: | Міністерство культури Словаччини |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | sk |
| ISO 639-2 | slo (B) skl (T) |
 |
Подивіться словацька мова у Вікісловнику, вільному словнику. |
Словацька мова (словац. slovenčina) — слов'янська мова, належить до групи західних слов'янських мов. Поширена у Словаччині, а також у Чехії (350 000 / 183 749), Угорщині (110 000 / 17 693), Румунії (18 000 / 17 199), Україні (17 000 / 6 397), Польщі (47 000 / 2 000), Канаді (100 000 / 50 860) та США (1 200 000 / 821 325). Всього кількість осіб словацького походження за кордоном 2001 оцінюється словацькими вченими у 2 016 000. Офіційна мова Словаччини.
Зміст |
Абетка [ред.]
В словацькій абетці використовуються латинські букви (великі та малі), деякі з діакритичними знаками.
a á ä b c č d ď dz dž e é f g h ch i í j k l ĺ ľ m n ň o ó ô p q r ŕ s š t ť u ú v w x y ý z ž
| Латинська буква |
Назва букви | Латинська буква |
Назва букви | |
|---|---|---|---|---|
| A a | а коротке | M m | ем | |
| Á á | а довге | N n | ен | |
| Ä ä | а | Ň ň | нь | |
| B b | бе | O o | о коротке | |
| C c | це | Ó ó | о довге | |
| Č č | че | Ô ô | о | |
| D d | де тверде | P p | пе | |
| Ď ď | дь м'яке | Q q | кве | |
| Dz dz | дз | R r | ер коротке | |
| Dž dž | дж | Ŕ ŕ | ер довге | |
| E e | е коротке | S s | ес | |
| É é | е довге | Š š | еш | |
| F f | еф | T t | те тверде | |
| G g | ґе | Ť ť | ть м'яке | |
| H h | га | U u | у коротке | |
| Ch ch | ха | Ú ú | у довге | |
| I i | і м'яке коротке | V v | ве | |
| Í í | і м'яке довге | W w | ве подвійне | |
| J j | й | X x | ікс | |
| K k | ка | Y y | и тверде коротке | |
| L l | ел тверде | Ý ý | и тверде довге | |
| Ĺ ĺ | ел довге | Z z | зет | |
| Ľ ľ | ль м'яке | Ž ž | жет |
Особливості [ред.]
Словацьку мову відрізняють від близьких до неї мов такі риси:
- наявність ритмічного закону — у двох або більше складах, що слідують одне за одним, не можуть стояти довгі голосні або дифтонги
- вживання поруч із короткими голосними довгих голосних та дифтонгів ie, ô [uo], iu, ia, що утворюють довгий склад (žena — žien «жінка — жінок», koza — kôz [kuos] «коза — кіз», päť — piaty «п'ять — п'ятий»)
- специфічний словацький звук ä (mäso «м'ясо», pamäť «пам'ять»)
- довгота та короткість складотворчих сонантів r та l: zrno — zŕn «зерно — зерен», slza — sĺz «сльоза — сліз»
- наявність тільки твердого r, навіть перед голосними переднього піднесення: veriť «вірити», repa «буряк»
- наявність двох типів l: м'якого ľ та середнього l (liť «лити», ľudia «люди», але láska «кохання», plot «пліт, паркан»)
- перевага серед приголосних твердих непарних, що не мають м'якого відповідника
- закінчення -m у всіх дієслів теперішнього часу (nesiem, pijem, volám, prosím «несу, п'ю, кличу, прошу»)
- закінчення -ovia називного відмінку множини істот чоловічого роду (synovia, otcovia, druhovia «сини, батьки, друзі»)
Діалектологія [ред.]
В сучасній словацькій мові виділяють три групи діалектів:
- західно-словацькі діалекти поширені на терені Братиславського, Трнавського, Нітранського та частини Тренчинського краю
- середньо-словацькі діалекти охоплюють Жилінський край та Банськобистрицький край
- східно-словацькі діалекти поширені на території Кошицького та Пряшівського країв
Історія [ред.]
Пам'ятки власне словацької писемності відносяться до XV—XVI століть, але словацькі риси зустрічаються й раніше у пам'ятках, написаних чеською, латинською та німецькою мовою. До XVIII століття на території Словаччини як літературна мова вживалася чеська. Засновником літературної словацької мови на ґрунті середньо-словацького діалекту є просвітитель, депутат Угорського парламенту Людовіт Штур. Писемність на базі латинської графіки.
Приклад [ред.]
«Заповіт» Т.Шевченка словацькою мовою (переклав Юліус Кокавець)
|
(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
Посилання [ред.]
Ресурси інтернету [ред.]
- он-лайн словник словацької мови
- правила правопису словацької мови
- он-лайн лінгвістичні джерела словацької мови на офіційному веб-сайті Мовознавчого інституту ім. Людовіта Штура Словацької Академії Наук (Jazykovedný ústav Ľudovíta Štúra Slovenskej Akadémie Vied)
- он-лайн словацько-іншомовні словники
- Буква закону // Український тиждень, №51 (112), 18 грудня 2009
Джерела [ред.]
Тлумачні словники словацької мови [ред.]
- Kačala Ján, Doruľa Ján, Pisárčiková Mária: Krátky slovník slovenského jazyka, 4., doplnené a upravené vyd. Bratislava, Veda, 2003. 988 s. он-лайн версія:
- Red. K. Buzássyová, A. Jarošová: Slovník súčasného slovenského jazyka (A — G), Bratislava, Veda, 2006.
- Peciar Štefan: Slovník slovenského jazyka (1.- 6. zväzok), Vydavateľstvo Slovenskej akadémie vied, Bratislava, 1959—1968
Словацько-іншомовні словники [ред.]
- Bunganič Peter: Slovensko- ukrajinský slovník, Slovenské pedagogické nakladateľstvo, Bratislava, 1985
- Popeľ Ivan: Ukrajinsko- slovenský slovník, Slovenské pedagogické nakladateľstvo, Bratislava, 1960
- Kolektív autorov Lingea: Ukrajinčina. Konverzácia so slovníkom a gramatikou, Lingea, 2010
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||
