Джанго Рейнхардт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан Батист Рейнхардт
Jean Reinhardt
фотографія
Основна інформація
Дата народження 23 січня 1910(1910-01-23)
Місце народження Понт-а-Сель, провінція Ено (Бельгія)
Дата смерті 16 травня 1953(1953-05-16) (43 роки)
Місце смерті Самуа-сюр-Сен, Франція
Роки активності 1928–1953
Країна Бельгія Бельгія
Професія музикант
композитор
Інструменти гітара
Жанр Gypsy jazz
Continental jazz
циганський джаз
Romani music
Псевдоніми «Джанго»

Жан Батист «Джанго» Рейнхардт (фр. Jean-Baptiste ‘Django’ Reinhardt, 23 січня 1910, Понт-а-Сель — 16 травня 1953, Самуа-сюр-Сен) — французький гітарист циганського походження. Перший європейський джазовий виконавець, який справив потужний вплив на американських музикантів (перш за все гітаристів).

Техніка гри[ред.ред. код]

Він вражав не тільки технічною досконалістю, але й винахідливим обіграванням гармонійних послідовностей. Разом з блюзовими нотами використовував хроматичні пасажі, рух мелодії в октаву — всі ці прийоми надалі використовували Уес Монтгомері, Ел Дімеола, Джон Маклафлін, Джордж Бенсон та ін.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в кибитці циганського табору, який з 1916 року розташувався на околиці Парижа. У 12 років навчився грати на шестиструнному банджо і почав виступати на вулицях і в танцювальних залах. У 17 років перейшов на гітару, але під час пожежі в кибитці пошкодив ліву руку (два пальці — четвертий і п'ятий — виявилися паралізованими), через що йому довелося розробити систему гри трьома пальцями. У 20 років (1930) почав грати джаз у барах, ресторанах, акомпанував популярному вокалістові Жану Савлону, у 1932 році познайомився зі скрипалем Стефаном Граппеллі, і через півтора року виник квінтет «Quintette Du Hot Club De France», до якого увійшли ще два гітаристи, — Пиці Шапу, Йозеф Рейнхардт — і контрабасист Луї Вола. Великий успіх принесли записи Dinah; Lady, Be Good; Tiger Rag. У другій половині 30-х років з квінтетом виступали Коулмен Хокінс, Барні Бігард, Діккі Уеллс, Рекс Стюарт, Бені Картер та ін.

Квінтет розпався, коли почалася війна в Європі (1939). Стефан Граппеллі виїхав до Лондона, а Рейнхардт збирав нові групи, виступав в окупованих німцями країнах і у Північній Африці, намагався ствердити себе у професії композитора (краще, що він створив, — звукова доріжка до кінофільму «Село гніву», 1946, і джазова балада Nuages, 1940). Новий сплеск активності припав на кінець 1940-х років: він отримав запрошення від Дюка Еллінгтона (1947), грав з Діззі Гіллеспі, трохи пізніше — з Марсіалем Солалем. На початку 1950-х років виник новий квінтет із Стефаном Граппеллі.

Література[ред.ред. код]