Банджо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Банджо
4-струнне банджо
4-струнне банджо
Класифікація Струнні музичні інструменти, Хордофон
Діапазон
Подібні інструменти Гітара, Лютня


Ба́нджо (англ. banjo) — струнний щипковий інструмент негритянського населення США. Споріднений з гітарою. Має корпус, схожий на бубон зі шкіряною мембраною, 4-9 струн. Різкий, гострий звук видобувають за допомогою медіатора. Використовується у джазі для акомпоніменту чи ритмічного супроводу. Традиційно банджо робили з дерева, тепер — з металу.

5-ти струнне банджо

Банджо — родич загальновідомої європейської мандоліни, прямий нащадок африканської лютні. Але між мандоліною і банджо є різка відмінність в звуці — банджо має звук дзвінкіший і різкіший. У деяких країнах Африки банджо вважається священним інструментом, торкатися до якого можуть тільки вищі жерці або правителі. Мембрана надає банджо чистоту і силу звуку, які дозволяють йому виділятися серед інших інструментів. Тому воно отримало місце в джазових групах Нового Орлеана, де виконувало одночасно ритмічний і гармонійний акомпанемент. Його чотири струни налагоджено як у скрипки (соль-ре-ля-мі) або як у альта (до-соль-ре-ля).

Приклад гри на банджо

У народній американській музиці найчастіше використовується п'ятиструнне банджо. П'ята струна зафіксована на колковій коробці на самому грифові. На цьому банджо виконують акорди правою рукою за допомогою плектра (у тому числі великим пальцем для басів). Таке банджо фігурує в групах традиційної американської музики разом з скрипкою, плоскою мандоліною та гітарою

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]