Добре темперований клавір
Добре темперо́ваний клаві́р (нім. Das wohltemperierte Klavier), BWV 846—893, — цикл творів Й. С. Баха, що складається із двох зошитів, в кожному з яких зібрано 24 прелюдії і фуги у 24 тональностях (12 мажорних і 12 мінорних). Повна назва збірки
-
«Добре темперований клавір, або прелюдії й фуги у всіх тонах і півтонах, що стосуються як терцій мажорних, так і терцій мінорних. Для користі й використання охочого до навчання музичного юнацтва, як і для особливого займання тих, хто вже досяг успіхів у цьому навчанні; складене й виготовлене Йоганном Себастьяном Бахом — у цей час капельмейстером і директором камерної музики великого князя Анхальт-Кетенського».
В наш час цикл нерідко називають абревіатурою — ДТК. Перша частина була написана Бахом 1722 року, друга — значно пізніше, 1744. Повна назва, наведена вище, була написана на титульному аркуші автографа першої частини; друга частина була озаглавлена просто як «24 прелюдії й фуги».
Зміст |
Історія створення циклу [ред.]
Спроби написати збірник творів у різних тональностях робилися і до Баха. Зокрема відома збірка «Ariadne musica» органіста Йоганна Фішера, опублікована в 1702 р. і перевидана в 1715 р. — вона являє собою набір з 20 прелюдій і фуг в 10 мажорні й 9 мінорних тональностях й однієї тональності фригійського ладу, плюс 5 хоральних ричеркарів. Пізніше Бах запозичив звідси тему для фуги мі мажор із другого тому ДТК. Збірник «Exemplarische Organisten-Probe» (1719 р.) Йоганна Маттесона також включав вправи в усіх тональностях. Бах також міг знати про «Фантазії» з «Музичного лабіринту» Фрідріха Суппіга, що в якісному порівнянні далекі від роботи Баха.
Перша частина була складена під час перебування Баха в Кетені, а друга — коли Бах служив у Лейпцизі. Існує легенда, за якою перша частина була створена дуже швидко, «одним махом», перебуваючи в якімсь місці, де інструмент був йому недоступний і де він дуже від цього нудьгував.
Деякі з творів у збірнику є переробленими версіями вже написаного Бахом: так, наприклад, теми перших 12 прелюдій, крім прелюдії мі-бемоль мажор, зустрічаються вже в збірнику п'єс, написаних Бахом для свого сина Вільгельма Фридемана в 1720 р. Прелюдія до-дієз мінор спочатку писалася в до мажорі, але потім Бах змінив її тональність, просто дописавши до ключа сім дієзів і виправивши відповідні знаки альтерації в тексті твору.
Подальша доля ДТК [ред.]
Обидві частини були широко поширені в рукописному виді, але типографським способом збірник був виданий тільки в 1801 р. Причина цього в тому, що стиль, у якому писав Бах, вийшов з моди по смерті композитора, і більшість його творів було забуто. В епоху класицизму поліфонічне письмо поступається гомофонно-гармонічному, отже поліфонічна творчість Баха не представляла інтересу. Однак вже наприкінці XVIII століття творчість Баха стає об'єктом інтересу композиторів, зокрема В.А. Моцарта (в пізній період) і Л. ван Бетховена, що назвав ДТК «музичною Біблією».
1801 року ДТК був виданий одночасно у Лейпцизі, Бонні та Цюриху. [1] Пізніше Р.Шуман писав: «Грай ретельно фуги більших майстрів, і насамперед Й. С. Баха; „добре темперований клавір“ повинен стати твоїм хлібом насущним».
Перший аудіозапис циклу здійснив швейцарський піаніст Едвін Фішер у 1933-36 роках. Пізніше на фортепіано ДТК записували Г.Гульд (1962-65) С.Ріхтер (1970-72), А.Шифф (1984) та інші піаністи. На клавесині ДТК вперше записала Ванда Ландовська на початку 1950-х років.
Виноски [ред.]
- ↑ http://findarticles.com/p/articles/mi_qa3870/is_200607/ai_n16522881] Broderip, Wilkinson and the first English edition of the '48'
Посилання [ред.]
 |
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
