Довгопол Наталія Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Довгопол.
Наталія Довгопол
Народилася 28 лютого 1987(1987-02-28) (37 років)
Бровари, Київська область, Українська РСР, СРСР[1]
Країна  Україна
Діяльність письменниця, засновниця
Сфера роботи белетристика[2] і дитяча та підліткова літератураd[2]
Alma mater Державний університет «Київський авіаційний інститут» і НАКККіМ
Мова творів українська
Роки активності 2009 — тепер. час
Жанр белетристика[2], підліткова література[2], історичне фентезі, пригоди[d], історична белетристика і романтика[d]
Нагороди

Ната́лія Олекса́ндрівна Довгопо́л (нар. 28 лютого 1987, Бровари, Київська область, Україна) — сучасна українська письменниця, авторка романів «Шпигунки з притулку „Артеміда“», «Прокляте небо», «Мандрівний цирк сріблястої пані» та інших.

Життєпис[ред. | ред. код]

Наталія Довгопол народилася у Броварах Київської області[3], зростала в Києві на Троєщині[4]. У одинадцятому класі їздила на навчання до США за програмою міжнародних обмінів FLEX[5]. Отримала червоний диплом за фахом «Туризм» Національного авіаційного університету, потім вивчала «Теорію та історію мистецтв» в аспірантурі НАКККіМ[4].

Тривалий час займалася історичною реконструкцією та театром. Є співзасновницею Театру історичного танцю «Al'entrada» (Київ), де була артисткою, організаторкою заходів і викладачкою в студії танцю[6]. Разом із театром створювала танцювальні програми в стилістиці різних епох (від середньовіччя до українського модерну), співпрацювала з українськими музеями та відвідала з гастролями низку країн[7]. Також працювала з дітьми та молоддю: викладала англійську мову, організовувала табори, вела краєзнавчі гуртки в Київському Палаці дітей та юнацтва[5].

Із 2018 року мешкає з чоловіком-греком у Афінах[7], де окрім написання книг займається громадською роботою[8]. Зокрема, є активною членкинею Товариства підтримки та розвитку культурної спадщини «Трембіта»[9], працює в Інфоцентрі Об'єднаної української діаспори в Греції[10][11].

Наталія Довгопол є співвавторкою спільноти «Фантастичні talk(s)», що об'єднує п'ятьох українських письменниць-фантасток[12].

Творчість[ред. | ред. код]

Наталія Довгопол почала писати в дошкільному віці, перші публікації творів з'явилися в середній школі[5][13]. У 2003 році її повість було відзначено спецвідзнакою Міжнародного конкурсу-фестивалю дитячої та юнацької журналістики «Прес-Весна на Дніпрових схилах»[14]. Кілька повістей було видано в електронному форматі, опубліковано у журналах «Планета легенд» та «Дніпро».

Свій перший виданий друком роман «Шпигунки з притулку „Артеміда“» письменниця написала за один місяць та подала на конкурс «Коронація слова — 2019»[14]. Твір отримав ІІ премію у категорії «Романи», у 2019 вийшов у видавництві «Vivat» та здобув низку літературних відзнак.

Наталія Довгопол пише книги для дорослих, а також старших (young adult) та молодших підлітків.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Наталія Довгопол є лауреаткою Державної премії імені М. В. Гоголя та відзнак конкурсів «Коронація слова», «Еспресо. Вибір читачів», «Топ БараБуки». Її роман «Шпигунки з притулку „Артеміда“» увійшов до короткого списку премії «Навиворіт 2019»[15] та короткого списку премії «Топ БараБуки 2020»[16], повість «Привиди готелю „Едельвейс“» — до довгого списку премії «Топ БараБуки 2022»[17], роман «Знайти країну амазонок» — до довгих списків премії «Книга року BBC — 2022»[18].

Вибрані відзнаки та нагороди:

Бібліографія[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • 2019 — Шпигунки з притулку «Артеміда»
  • 2019 — Прокляте небо
  • 2021 — Мандрівний цирк сріблястої пані
  • 2021 — Шпигунки з притулку «Артеміда». Колапс старого світу
  • 2022 — Знайти країну амазонок
  • 2023 — Витязь і Вірлиця

Повісті[ред. | ред. код]

  • 2018 — Три хрестики Аліє
  • 2018 — Дарована весна, або Відьма за чужим призначенням
  • 2018 — Карпатська казка, або За десять днів до Купала
  • 2021 — Куба-якої-не-було
  • 2021 — Привиди готелю «Едельвейс»

Дитяча література[ред. | ред. код]

  • 2023 — Стешка, дочка винахідника

Оповідання[ред. | ред. код]

  • Повернення ясночолого бога // Дніпро. — 2009. — № 5. — С. 67-81.
  • Шовковиця, або Щоденник інститутки на вакаціях // Звіяні вітром бездержавності. — Темпора, 2019. — С. 39-64. — ISBN 978-617-569-420-6.
  • Ніна // Як тебе не любити... Коротка проза про сучасний Київ та киян. — Саміт-книга, 2019. — 166 с. — ISBN 978-966-986-106-1.
  • Книжкова магія, потоковість сюжету та інтуїція // Анатомія письменниці. Як творити живі тексти. — Київ : Creative Women Publishing, 2021. — С. 62-79. — ISBN 978-617-95104-2-7.
  • 2001. Справа про божевільну зі Старовокзальної // Агенція «Незалежність». — Навчальна книга — Богдан, 2021. — С. 116-126. — ISBN 978-966-10-6644-0.
  • Damsel in distress, або Аліса в біді // Хроніки незвіданих земель. — Жорж, 2022. — С. 95-145. — ISBN 978-617-802-332-4.
  • Голос у моїй голові // Легендарій дивних міст. — Ранок, 2023. — С. 58-104. — ISBN 978-617-098-105-9.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://web.archive.org/web/20211220065016/https://alivewriters.com.ua/wp-content/uploads/2021/11/Ukr_Writers-1.pdf
  2. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  3. ↑ Живі письменники. Хто вони? // Каталог сучасних українських письменників. — 2021. — С. 24. Архівовано з джерела 20 грудня 2021. Процитовано 2022-10-03.
  4. ↑ а б Довгопол Наталія. barabooka.com.ua. BaraBooka. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 16.05.2023.
  5. ↑ а б в Біографія Наталії Довгопол. nashformat.ua. Наш Формат. Процитовано 16.05.2023.
  6. ↑ Віра Мельничук (17 лютого 2017). Пазл доби бароко: хто і для чого відтворює стародавні танці. life.pravda.com.ua. Українська правда. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 16.05.2023.
  7. ↑ а б Олена Удвуд (26 листопада 2019). До Козятина приїхала письменниця з Греції. kazatin.com. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 16.05.2023.
  8. ↑ Ольга Мацо (16 грудня 2018). Наталія Довгопол: "Щастя – коли світ навколо тебе змінюється на краще". narodua.com. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 16.05.2023.
  9. ↑ У Греції відбулася зустріч з українською письменницею, що мешкає в Афінах. ukrinform.ua. Укрінформ. 28.09.2021. Процитовано 16.05.2023.
  10. ↑ Нашi автори. Довгопол Наталія. vivat-book.com.ua. Vivat. Процитовано 01.06.2023.
  11. ↑ Наталія Довгопол: я зрозуміла, що усе недаремно. womo.ua. Процитовано 01.06.2023.
  12. ↑ Дарія Піскозуб (17.01.2023). «Фантастичні Talk(s)»: розмова про жанр добре контрольованого експерименту. chytomo.com. Читомо. Процитовано 16.05.2023.
  13. ↑ Як це було вперше: Літературні дебюти українських письменників. blog.yakaboo.ua. Yakaboo.ua. 3 березня 2020. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 18.05.2023.
  14. ↑ а б Літературні конкурси та як до них підступитися. projects.weekend.today. Процитовано 18.05.2023.
  15. ↑ Віртуальна церемонія «Навиворіт» 2019. navyvorit.tilda.ws. Майстерня історій. Процитовано 23 травня 2023.
  16. ↑ «Топ БараБуки 2020»: короткий список. www.barabooka.com.ua. БараБука. Процитовано 23 травня 2023.
  17. ↑ Топ БараБуки: довгий список найкращих родинних видань 2022 року. www.barabooka.com.ua. БараБука. Процитовано 23 травня 2023.
  18. ↑ Довгі списки Книги року ВВС-2022. www.bbc.com. BBC. 29 жовтня 2022. Процитовано 23 травня 2023.
  19. ↑ Переможці конкурсу «Коронація слова – 2019». koronatsiya.com. 07.06.2019. Архів оригіналу за 2 січня 2021. Процитовано 18.05.2023.
  20. ↑ Оргкомітет книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2020» оголосив переможців у номінаціях «Література для дітей» та «Література для підлітків». espreso.tv. Еспресо TV. 24 грудня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 18.05.2023.
  21. ↑ «Топ БараБуки»: найкращі родинні видання 2021 року. www.barabooka.com.ua. БараБука. Процитовано 23 травня 2023.
  22. ↑ Переможці міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова – 2021» у номінації «Романи». koronatsiya.com. 20.08.2021. Процитовано 18.05.2023.
  23. ↑ Визначено лауреата премії імені Миколи Гоголя у 2022 році. arts.gov.ua. Держмистецтв. 14.06.2022. Процитовано 23 травня 2023.

Посилання та джерела[ред. | ред. код]

Література та бібліографія
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Довгопол_Наталія_Олександрівна&oldid=41646016