Дукаревич Майя Захарівна
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
| Майя Захарівна Дудкаревич | |
|---|---|
| Майя Захаровна Дудкаревич | |
| Народилася |
14 травня 1925 Москва, .svg){kind=small} РРФСР |
| Померла |
16 серпня 2001 (76 років) Москва,  Росія |
| Країна |
Росія |
| Діяльність | психологиня |
| Alma mater | Московський державний університет імені Ломоносова |
| Галузь | психодіагностика, проективна психодіагностика, характерологія |
| Відома завдяки: | розробці проективного тесту "Малюнок невідомої тварини" |
| Батько | Дукаревич Захар Ілліч |
Майя Захарівна Дукаревич (14 травня 1925, Москва — 16 серпня 2001, Москва) — практичний психолог, фахівець в роботі з проективними тестами, автор методики «Малюнок неіснуючої тварини».
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася у родині радянського чиновника і дворянки[1]. Батько, Дукаревич Захар Ілліч, походив з громади смоленських євреїв[2], працював начальником сектору матеріальних балансів та начальником будівництва у 17-му тресті Наркомату легкої промисловості[3]. Мати належала до збіднілого дворянського роду[2].
За дворянською традицією до третього класу дівчинка отримувала домашню освіту, займаючись з гувернантками. Дукаревич з дитинства володіла французькою і німецькою мовами, останньому також сприяв той факт, що її бонна була німкенею[4][2]. У 1938 році Захар Ілліч був заарештований за звинуваченням у контрреволюційній діяльності і в квітні наступного року страчений. Невдовзі померла і мати[4]. Дівчинка, що залишилася під опікою старшої сестри, вимушена була влаштуватися на фабрику, поєднуючи роботу з навчанням у вечірній школі[2].
Під час Великої Вітчизняної війни Майя Дукаревич з сестрою переїхали з Москви у Свердловськ, де жила їх тітка. Згодом туди були переведені деякі факультети МДУ ім. М.В. Ломоносова, евакуйовані до цього в Ашхабад[5], і Дукаревич вступила до романо-германського відділення філологічного факультету[2]. Довчившись до п'ятого курсу, була відрахована[1][4], що не завадило закінчити університет вже після війни[2].
За словами Віктора Аксючица, лишаючись більшість життя переконаною атеїсткою, під враженням від спілкування з одним із своїх пацієнтів Майя Захарівна все ж прийняла православне хрещення під іменем Марія[6]. Померла Майя Захарівна 16 серпня 2001 року в Москві.
Наукова діяльність у психології[ред. | ред. код]
Дукаревич, займаючись самоосвітою, знайшла своє покликання у психології. Вона працювала на посаді лаборанта в психологічній лабораторії ЦНДІ судової психіатрії ім. В. П. Сербського, в психологічній лабораторії МНДІ психіатрії МОЗ РРФСР, у генетичній лабораторії МНДІ психіатрії та суїцидологічному науковому центрі[4].
Незважаючи на відсутність формальноїпсихологічної освіти, наукових ступенів та звань, Дукаревич займалася викладацькою роботою. Її лекції з характерології проходили на факультетах підвищення кваліфікації психологічного факультету МДУ і Першого Московського медичного інституту[1].
У 1970-х рр. М. З. Дукаревич спільно з Ю. С. Савенко переклали та адаптували тест Роршаха і методику «Малюнок людини»[7]. Тоді ж була розроблена і методика «Малюнок неіснуючої тварини». Проте вперше під прізвищем автора вона була опублікована лише в 1990-тті рр.[8]
У Самарканді є Психологічна школа імені Майї Дукаревич [9].
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Дукаревич було ініційовано створення психореабілітаційного центру «Свіча» (рос. «Свеча») та служби «Телефон довіри». Будучи відкритою лесбійкою[2], в 1990-ті рр. вона займалася проблемами гомосексуальності і допомагала створенню об'єднання письменниць-лесбійок «МОЛЛІ» (рос. «МОЛЛИ»)[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Музыченко Г. Ф (2013). Проективная методика «Несуществующее животное». Руководство и результаты психодиагностического исследования взрослых пациентов с различными расстройствами эмоционально-личностной сферы (російська) . СПб: Речь. с. 6. ISBN 978-5-9268-1269-2.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка) - ↑ а б в г д е ж Разве любить женщину — это ужасно? Это — прекрасно! (Интервью с Майей Захаровной) // Остров: художественно-публицистический радкально-феминистский журнал. — М. : Редакция журнала "Остров", 2000. — № 3. — С. 4-10. Архівовано з джерела 27 березня 2016. Процитовано.
- ↑ Жертвы политического террора в СССР. Международное общество «Мемориал». Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 25 квітня 2013.
- ↑ а б в г Савенко Ю. С. Некролог. Майя Захаровна Дукаревич // Независимый психиатрический журнал. — М.: Фолиум, 2002. — № 4. — С. 92. — ISSN 1028-8554. Архівовано з джерела 23 жовтня 2016. Процитовано.
- ↑ Сахаров А. М., ред. (1975). Московский университет в Великой Отечественной войне (російською) . М.: Изд-во Московского университета. с. 42. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 3 грудня 2017.
- ↑ Аксючиц, Виктор (5 березня 2012). Путь к вере. Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 24 серпня 2013.
- ↑ Музыченко, 2013, с. 5.
- ↑ Музыченко, 2013, с. 22.
- ↑ Некоммерческая Психологическая школа имени Майи Дукаревич. 24 грудня 2016. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|5=(довідка) - ↑ Памяти Майи Дукаревич // РИСК: Альманах. — М.: АРГО-РИСК, 2002. — Вип. 4. — С. 191. — ISBN 5-900506-98-3. Архівовано з джерела 15 грудня 2017. Процитовано.
Література[ред. | ред. код]
- Башкирова Г. Б. Наедине с собой. — Издание второе. — М. : Молодая гвардия, 1975. — С. 132-134. — (Эврика)
- Дукаревич М.З. Лекции по характерологии. — М. : ЧеРо, МПСИ, 2006. — 174 с. — ISBN 5-88711-245-X.
- Музыченко Г. Ф. Проективная методика «Несуществующее животное». Руководство и результаты психодиагностического исследования взрослых пациентов с различными расстройствами эмоционально-личностной сферы. — СПб. : Речь, 2013. — 556 с. — ISBN 978-5-9268-1269-2.
- Цертлих Е. Памяти Майи Захаровны // Остров: художественно-публицистический радкально-феминистский журнал. — М. : Редакция журнала "Остров", 2001. — № 8. — С. 4—5. Архівовано з джерела 25 березня 2016. Процитовано 3 грудня 2017.