Самарканд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Самарканд
Samarqand
Основні дані
Країна Узбекистан Узбекистан
Регіон Самаркандська область
Засноване 700 до Р.Х.
Населення 509 000 (2014) [1]
Поштові індекси 1401XX
Телефонний код 998 66
Географічні координати 39°39′00″ пн. ш. 66°57′00″ сх. д. / 39.65000° пн. ш. 66.95000° сх. д. / 39.65000; 66.95000Координати: 39°39′00″ пн. ш. 66°57′00″ сх. д. / 39.65000° пн. ш. 66.95000° сх. д. / 39.65000; 66.95000
Висота над рівнем моря 702 м
Міська влада
Веб-сторінка samshahar.uz
e-samarkand.narod.ru
Самарканд (Узбекистан)
Самарканд
Самарканд
Самарканд - перехрестя культурa
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Країна Узбекистан Узбекистан
Тип Культурний
Критерії i, ii, iv
Ідентифікатор 603
Регіонb Азійсько-Тихоокеанський

Історія реєстрації

Зареєстроване: 2001
25th сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Ансамбль мавзолеїв Шахі-Зинда
Мавзолей Гур-Емір

Самарканд (узб. Samarqand; тадж. Самарқанд; перс. سمرقند‎) — друге за величиною, після Ташкента, місто в Узбекистані, центр Самаркандського вілояту (області). Це місто — найбільше за значенням у центральній частині Шовкового шляху. Самарканд був визначним ісламським центром наукових досліджень. Мечеть Бібі Ханум — найвідоміша пам'ятка міста. Регістан — стародавній центр міста — у 2001 році, на честь 2750-річчя міста, було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Етимологія[ред.ред. код]

Є декілька теорій щодо походження назви «Самарканд». Деякі джерела виводять її від давньоперського «асмара», що означає камінь або скелю, і согдіанського слова «канд» — форт або місто. Назва може також походити від перських слів: «самар» (двір) та «канд» (шматочки цукру).[2]

Історія[ред.ред. код]

Самарканд є одним з найдавніших існуючих досі міст у світі. Своїм процвітанням місто завдячує розташуванню на торговому шляху між Китаєм і Середземномор'ям (Шовковий шлях). Деякий час Самарканд був одним з найбільших міст Центральної Азії. Заснований близько 700 р. до Р. Х. персами, Самарканд був столицею Согдіанського сатрапа Ахеменідської династії під владою Персії, коли Олександр Македонський завоював його в 329 р. до Р. Х. (див. Афрасіаб, Согдіана). Самарканд був одним з головних центрів Перської цивілізації від її початку.

Незважаючи на перську мову регіону, він не був політично об'єднаним з Іраном між часів Олександра і до арабських завоювань. Греки називали Самарканд, Мараканда[3] . У 6-му столітті він був у складі Тюркського каганату.[4]

На початку 8-го століття Самарканд потрапив під арабський контроль. Під владою Аббасидів, згідно з легендою[5], було отримано секрет виробництва паперу від двох китайських ув'язнених під час Таласької битви в 751, завдяки цьому перші виробництва паперу в ісламському світі, засновані були в Самарканді. Винахід потім поширився на іншу частину ісламського світу, а звідти до Європи.

З 6-го до 13-го століття він був більший розміром і мав більшу кількість населення, ніж сучасний Самарканд і контролювався Західно-Тюркським каганатом, арабами, перськими Саманідами, Караханідською державою, турками-сельджуками, Каракитаями і державою Хорезмшахів що була потім захоплена монголами на чолі з Чингісханом в 1220. Невелика частина населення вижила, але Самарканд було зруйновано. Місто багато десятиліть не могло оправитися від цієї руйнації.

У 1365 відбулось сербедарське повстання проти монголів на чолі з Маулана-заде, Абу Бекр Келеві і Хурдак Бухарі.[4]

1370 року Тимур кульгавий, або Тамерлан, вирішив зробити Самарканд столицею своєї імперії, яка простяглася від Індії до Туреччини. Протягом наступних 35 років він збудував нове місто і заселив його ремісниками і майстрами з усіх місць, що він завоював. Тимур здобув популярність як будівничий і Самарканд став центром регіону Мавераннахр. У цей час місто мало населення близько 150 000 осіб.[3]

У 16-му столітті Шейбаніди перенесли свою столицю в Бухару, і Самарканд зазнав занепад. Після нападу перського правителя Надир Шаха, місто було спустошено в 1720.[4]

З 1784 Самарканд перебував під владою бухарського еміра.[6]

Місто перейшло під російську владу після захоплення цитаделі військами під командуванням полковника Олександра Абрамова у 1868. Незабаром після цього невеликий російський гарнізон з 500 солдатів було оточено. Наступ, на чолі з Абдул Малік Туром, ворохобників старшого сина бухарського еміра і Шахрисабзького бека, було відбито з важкими втратами. Абрамов став першим губернатором Військового округу, який був створений росіянами вздовж річки Зеравшан, з Самаркандом у якості адміністративного центру. Російська частина міста була побудована після цього на захід від старого міста.

Самарканд пізніше став столицею Самаркандської області Російського Туркестану, і його значення зросло ще більше, коли Закаспійська (Середньоазійська) залізниця досягла міста в 1888. З 1925 Самарканд став столицею Узбецької РСР. У 1930 столицю перенесено в Ташкент.

На 1939 рік Самарканд мав населення 134 346 осіб.[6]

Головні пам'ятки[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Зміна чисельності населення
1370 1897 [7] 1939 [7] 1979 [7] 1989 [7] 2008 2013 [8] 2014 [1]
150 000 55 100 136 000 367 000 373 400 436 300 504 423 509 000

Основний національний склад: узбеки, таджики, росіяни, українці, перси.

Відомі люди[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Статистичний буклет «Про населення мовою цифр» (рос.)
  2. Room, Adrian (2006). Placenames of the World: Origins and Meanings of the Names for 6,600 Countries, Cities, Territories, Natural Features and Historic Sites (вид. 2nd edition). London: McFarland. с. 330. ISBN 0786422483. «Samarkand. City, southeastern Uzbekistan. The city derives its name from that of the former Greek city here of Marakanda, captured by Alexander the Great in 329 B.C.. Its own name derives from the Old Persian asmara, "stone", "rock", and Sogdian kand, "fort", "town".» 
  3. а б Columbia-Lippincott Gazeteer (New York: Comubia University Press, 1972 reprint) p. 1657
  4. а б в Encyclopedia Britannica (Chicago: University of Chicago Press, 1984) Vol. 16, p. 204
  5. S. Quraishi, «A survey of the development of papermaking in Islamic Countries», Bookbinder, 1989 (3): 29-36.
  6. а б Columbia-Lippincott Gazeteer. p. 1657
  7. а б в г Population Statistics — Населення міст Узбекистану
  8. Офіційний сайт

Посилання[ред.ред. код]


Узбекистан Це незавершена стаття з географії Узбекистану.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.