Самарканд
| Самарканд Samarqand |
||||
|---|---|---|---|---|
|
|
||||
| Вид на Регістан | ||||
| Основні дані | ||||
| Країна | ||||
| Регіон | Самаркандська область | |||
| Засноване | 700 до Р.Х. | |||
| Населення | 596 000 (2007) | |||
| Поштові індекси | 1401XX | |||
| Телефонний код | 998 66 | |||
| Географічні координати | 39°39′00″ пн. ш. 66°57′00″ сх. д. / 39.65000° пн. ш. 66.95000° сх. д.Координати: 39°39′00″ пн. ш. 66°57′00″ сх. д. / 39.65000° пн. ш. 66.95000° сх. д. | |||
| Висота над рівнем моря | 702 м м | |||
| Міська влада | ||||
| Веб-сторінка | [1] | |||
| Самарканд - перехрестя культурa Світова спадщина ЮНЕСКО |
|
|---|---|
| Країна | |
| Тип | Культурний |
| Критерії | i, ii, iv |
| Ідентифікатор | 603 |
| Регіонb | Азійсько-Тихоокеанський |
|
Історія реєстрації |
|
| Зареєстроване: | 2001 25th сесія |
|
a Назва, як офіційно зазначено у списку |
|
Самарканд (узб. Samarqand; тадж. Самарқанд; перс. سمرقند) — третє за величиною місто в Узбекистані, центр Самаркандського вілояту (області). Це місто — найбільше за значенням у центральній частині Шовкового шляху. Самарканд був визначним ісламським центром наукових досліджень. Мечеть Бібі Ханум — найвідоміша пам'ятка міста. Регістан — стародавній центр міста — у 2001 році, на честь 2750-річчя міста, було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Зміст |
Етимологія [ред.]
Є декілька теорій щодо походження назви "Самарканд". Деякі джерела виводять її від давньоперського "асмара", що означає камінь або скелю, і согдіанського слова "канд" — форт або місто. Назва може також походити від перських слів: "самар" (двір) та "канд" (шматочки цукру).[1]
Історія [ред.]
Самарканд є одним з найдавніших існуючих наразі міст у світі. Своїм процвітанням місто завдячує розташуванню на торговому шляху між Китаєм і Середземномор'ям (Шовковий шлях). Деякий час Самарканд був одним з найбільших міст Центральної Азії. Заснований близько 700 р. до Р.Х. персами, Самарканд був столицею Согдіанського сатрапа Ахеменідської династії під владою Персії, коли Олександр Македонський завоював його в 329 р. до Р.Х. (див. Афрасіаб, Согдіана). Самарканд був одним з головних центрів Перської цивілізації від її початку.
Незважаючи на перську мову регіону, він не був політично об'єднаним з Іраном між часів Олександра і до арабських завоювань. Греки називали Самарканд, Мараканда[2] . У 6-му столітті він був у складі Тюркського каганату. [3]
На початку 8-го століття Самарканд потрапив під арабський контроль. Під владою Аббасидів, згідно з легендою[4], було отримано секрет виробництва паперу від двох китайських ув'язнених під час Таласької битви в 751, завдяки цьому перші виробництва паперу в ісламському світі, засновані були в Самарканді. Винахід потім поширився на іншу частину ісламського світу, а звідти до Європи.
З 6-го до 13-го століття він був більший розміром і мав більшу кількість населення, ніж сучасний Самарканд і контролювався Західно-Тюркським каганатом, арабами, перськими Саманідами, Караханідською державою, турками-сельджуками, Каракитаями і державою Хорезмшахів що була потім захоплена монголами на чолі з Чингісханом в 1220. Невелика частина населення вижило, але Самарканд було зруйновано. Місто багато десятиліть не могло оправитися від цієї руйнації.
У 1365, відбулось сербедарське повстання проти монголів на чолі з Маулана-заде, Абу Бекр Келеві і Хурдак Бухарі.[3]
У 1370, Тимур кульгавий, або Тамерлан, вирішив зробити Самарканд столицею своєї імперії, яка простяглася від Індії до Туреччини. Протягом наступних 35 років він збудував нове місто і заселив його ремісниками і майстрами з усіх місць, що він завоював. Тимур здобув популярність як будівничий і Самарканд став центром регіону Мавераннахр. За цей час місто мало населення близько 150 000 осіб.[2]
У 16-му столітті, Шейбаніди перенесли свою столицю в Бухару і Самарканд зазнав занепад. Після нападу перського царя, Надир Шаха, місто було спустошено в 1720.[3]
З 1784 Самарканд, був під владою бухарського еміра.[5]
Місто переходить під російську владу після захоплення цитаделі під командуванням полковника Олександра Абрамова у 1868. Незабаром після цього невеликий російський гарнізон з 500 чоловік, було оточено. Наступ, на чолі з Абдул Малік Туром, ворохобників старшого сина бухарського еміра і Шахрисабзького бека, було відбито з важкими втратами. Абрамов став першим губернатором Військового округу, який був створений росіянами вздовж річки Зеравшан, з центром в Самарканді в якості адміністративного центру. Російська частина місто була побудована після цього на захід від старого міста.
Місто пізніше стало столицею Самаркандської області в Російського Туркестану і його значення зросло ще більше, коли Закаспійська (Середньоазійська) залізниця досягла міста в 1888. З 1925, став столицею Узбецької РСР. У 1930, столицю перенесено в Ташкент.
На 1939 рік, Самарканд мав населення 134 346 осіб.[5]
Головні пам'ятки [ред.]
- Регістан («піщане місце» Регістан — одноймена пустеля на терені Ірану) — одне з найвідоміших місць Самарканду. В середні віки був центральним майданом міста. Наразі є архітектурно оформлений ансамбль з трьох масивних споруд — медресе:
- Медресе Улугбека — західна будівля 1417. У ньому навчалося близько 100 студентів.
- Медресе Тилля-Карі (перс. «позолочене»)— центральна будову з однойменної мечеттю на території, 1660
- Медресе Шердор (перс. «з тиграми на дверях») — східна будівля, 1636 р.
- городище Афросіаб
- залишки Обсерваторії Улугбека
- Мавзолей Гур Емір
- Мечеть Бібі Ханум
- Ансамбль Мавзолеїв Шохі Зинда
- Музей виникнення Самарканду (Афросіаб)
- Мечеть Хазрат Хізр
- Мавзолей Ходжа Доніер (пророк Даніїл)
- Обсерваторія і меморіальний музей Улугбека
- Мечеть Ходжа Зіемурод
- Мавзолей Бібі Ханум
- Мечеть Кук
- Давній діловий центр Чорсу
- Мавзолей Абу Мансур Матридій
- Мавзолей Рукхобод
- Мавзолей Аксарай
- Мечеть Ходжа Нісбатдор
- Мавзолей Ходжа Абду Дарун
- Ішратхона
- Мечеть Намазгох, Самарканд
- Руїни Куксарай (колишній палац Тимура)
Відомі люди [ред.]
- Полюхов Микола Іванович — український і молдавський кінознавець.
Галерея [ред.]
Посилання [ред.]
- ↑ Room, Adrian (2006). Placenames of the World: Origins and Meanings of the Names for 6,600 Countries, Cities, Territories, Natural Features and Historic Sites (вид. 2nd edition). London: McFarland. с. 330. ISBN 0786422483. «Samarkand. City, southeastern Uzbekistan. The city derives its name from that of the former Greek city here of Marakanda, captured by Alexander the Great in 329 B.C.. Its own name derives from the Old Persian asmara, "stone", "rock", and Sogdian kand, "fort", "town".»
- ↑ а б Columbia-Lippincott Gazeteer (New York: Comubia University Press, 1972 reprint) p. 1657
- ↑ а б в Encyclopedia Britannica (Chicago: University of Chicago Press, 1984) Vol. 16, p. 204
- ↑ S. Quraishi, "A survey of the development of papermaking in Islamic Countries", Bookbinder, 1989 (3): 29-36.
- ↑ а б Columbia-Lippincott Gazeteer. p. 1657
Ресурси Інтернету [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Samarkand |
- The Golden Journey ('Road') to Samarkand
- Samarkand - Silk Road Seattle Project / Walter Chapin Simpson Center for the Humanities at the University of Washington
- Photos of Samarkand and Uzbekistan
- Murder in Samarkand by Craig Murray
- The history of Samarkand, according to Columbia University's Encyclopedia Iranica
- Bukharian Jewish Global Portal -- Jews from Samarkand
- Pictures of historical monuments in Samarkand
- FallingRain Map - elevation = 702m (Red dots are railways)
|
||||||||
| Це незавершена стаття з географії Узбекистану. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
