Дяченко Ілля Олександрович
| Дяченко Ілля Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
2 серпня 1925 (98 років) Юшківці, Оратівський район, Уманська округа, Українська СРР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор |
| Вчителі | Головко Дмитро Федорович |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| У шлюбі з | Дяченко Валентина Олексіївна |
| Діти | Дяченко Олександр Ілліч і Дяченко-Цах Оксана Іллівна |
Ілля́ Олекса́ндрович Дяче́нко (нар. 2 серпня 1925, Юшківці) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1965 року. Чоловік скульпторки Валентини Дяченко, батько скульптора Олександра Дяченка та графіка Оксани Дяченко-Цах.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 2 серпня 1925 року в селі Юшківцях (нині Вінницький район Вінницької області, Україна). Протягом 1946—1951 років навчався у Київському училищі прикладного мистецтва, був учнем Ганни Малкової. Дипломна робота — дві тематичні вази (керівник Дмитро Головко).
Мешкав у Києві в будинку на вулиці Героїв Севастополя № 17 в, квартира № 69, потім в будинку на проспекті Космонавта Комарова № 12, квартира № 4[1].
Творчість[ред. | ред. код]
Працював в галузі станкової та декоративної скульптури. Автор погрудь, композицій на тему німецько-радянської війни, медалей, присвячених визначним місцям Києва. Серед робіт:
- «Рекрут» (1963—1964, гіпс тонований; у співавторстві з Валентиною Дяченко);
- «Рік 1944» (1964, склобетон; у співавторстві з Валентиною Дяченко; Донецький обласний художній музей);
- «Війна осиротила» (1965, Музей історії Корсунь-Шевченківської битви);
- «Юний скульптор» (1965—1967, дерево; Уманський краєзнавчий музей);
- «Портрет Героя Радянського Союзу Пилипа Яковича Бондарчука» (1966—1967, дерево; Тульчинський краєзнавчий музей);
- «Мати» (1968, бетон; у співавторстві з Валентиною Дяченко);
- «Господиня ланів» (1972, у співавторстві);
- «Вісті з фронту» (1972);
- погруддя Тараса Шевченка (1989, у співавторстві)
- медалі
- героям Великої Вітчизняної війни (1975);
- арсенальцям (1977);
- «Золоті ворота» (1980, гіпс);
- «Аскольдова могила» (1980, гіпс);
- жертвам села Кортеліс (1980).
Брав участь у республіканських виставках з 1964 року, всесоюзних — з 1965 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дяченко Ілля Олександрович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 47 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 5 травня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Дяченко Ілля Олександрович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 149.;
- Дяченко, Илья Александрович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1976. — Т. 3 (Георгадзе—Елгин). — С. 513. (рос.);
- Н. М. Дерегус-Лоренс. Дяченко Ілля Олександрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.
|
