Батько

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
US Army 52696 Fall fun ripe for the picking.jpg

Батько, або Тато (англ. father, dad) — чоловік, який є одним з двох батьків нащадка, опікун дитини або декількох дітей, за яких він несе моральну, матеріальну і суспільну відповідальність та зобов'язання до досягнення зрілого віку і до певної міри теж у дорослому віці. Батько — основа повноцінної сім'ї, має глибокий вплив, особливо у дитинстві, та значення для дитини протягом її життя.

В українській мові, зазвичай термін батько в однині означає чоловічого предка та вихованця дитини, тоді як поняття батьки стосується як і тата, так і матері загалом.

Інші значення[ред.ред. код]

  • Основоположник якого-небудь учення, якої-небудь галузі науки, мистецтва і т. д. (перен.)
  • Шанобливе називання козацької старшини, отаманів.
  • Ввічливе звертання до чоловіка похилого віку.

Походження назви[ред.ред. код]

Назву батько мовознавці виводять від праслов'янського bata, batja; у процесі розвитку мови за допомогою суфікса зменшеності –к– на українському ґрунті сформувалася форма батько.[1] Від назви батько утворюються зменшено-пестливі слова батечко, батенько, батонько, батуньо, батусьо, батіночко, батейко.[2]

В українській мові для звернення дітей до батька і як синонім використовується слово тато. Таке ж слово існує або існувало у інших слов'янських мовах: тата, тятя, арханг., псковськ., болг. та́то; тате, сербохорв. та̏та, та́та, словен. táta, чеськ. táta, словац. tata, н.-луж. tata, в.-луж. tata, пол. tata.[3]. Слова з таким же значенням із схожим звучанням зустрічаються і не в слов'янських мовах, що вказує на доволі давнє походження слова (в литовській tete, в турецькій ata). Також, із словом тато етимологи пов'язують слово отець[4].

Популярне в російській мові звернення папа — запозичення, яке потрапило в російську із французької мови, якою розмовляло російське дворянство в 19 ст. [3].

Лексема батько засвідчена у стійких означальних словосполученнях номінативного характеру: весільний батько' — чоловік, який виконує на весіллі роль батька нареченого або нареченої та хрещений батько — чоловік, який бере участь в обряді хрещення в ролі так званого духовного батька.[5]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: У 7 т.– К., 1982–2003. – Т. 1–4
  2. Етнолінгвістичний аспект назв спорідненості. Дарія Добрусинець
  3. а б Етимологічний російськомовний словник Фасмера(рос.)
  4. Етимологія сучасних українських слів, складовою частиною яких є шумерський вказівний займенник — це, та хаттський — то
  5. Жайворонок В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – К., 2006

Посилання[ред.ред. код]