Елеонора Катерина Пфальц-Цвайбрюкенська
| Елеонора Катерина Пфальц-Цвайбрюкенська | |
|---|---|
| нім. Eleonore Katharine von Pfalz-Zweibrücken-Kleeburg | |
 | |
| Народилася |
17 травня 1626[1][2] Stegeborg Castled, комуна Седерчепінг, лен Естерйотланд, Швеція |
| Померла |
3 березня 1692[1][2] (65 років) Остергольц-Шармбек, Німеччина |
| Поховання | Marktkirche St. Dionysd |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | правителька |
| Знання мов | німецька |
| Рід | Віттельсбахи |
| Батько | Йоганн Казимир Пфальц-Цвейбрюкенськийd |
| Мати | Катаріна Шведська |
| Брати, сестри | Марія Єфросинія Цвайбрюккенська, Крістіна Магдалена Пфальц-Цвайбрюкен-Клеєбурзька, Adolph John I, Count Palatine of Kleeburgd і Карл X Густав |
| У шлюбі з | Frederick, Landgrave of Hesse-Eschweged |
| Діти | Juliana of Hesse-Eschweged, Крістіна Гессен-Ешвегеська і Charlotte von Hessen-Escheweged[3] |
Елеонора Катерина Пфальц-Цвайбрюкенська (нім. Eleonore Katharine von Pfalz-Zweibrücken-Kleeburg; 17 травня 1626 — 3 березня 1692) — двоюрідна сестра і прийомна сестра шведської королеви Христини та сестра короля Швеції Карла X. Після вступу її брата на престол (1654) вона та її брати й сестри вважалися королівськими принцесами та принцами Швеції.[4] Як дружина Фрідріха, ландграфа Гессен-Ешвеге (1617–1655), вона бстала ландграфинею Гессен-Ешвеге, а після смерті чоловіка виконувала обов’язки регентки та адміністраторки його земель (1655–1692).[5]
Біографія[ред. | ред. код]
Елеонора народилася в замку Штегеборг в Естерґетланді, Швеція, у сім'ї принцеси Катаріни Шведської та Йоганна Казимира, графа Палатина фон Цвайбрюккен-Клебурга. Її мати була старшою зведеною сестрою шведського короля Густава Адольфа і дочкою короля Карла IX. Її батьки, які були двоюрідними родичами, жили в Швеції з 1622 року, а Елеонора та її брати і сестри, в тому числі її сестра Марія Єфросинія, виросли в Швеції як прийомні брати і сестри своєї двоюрідної сестри, королеви Швеції Христини. Елеонора була лише приблизно на сім місяців старша за Христину і мала того самого вчителя Йоганнеса Маттіа.
Переговори про її шлюб з Фрідріхом Гессен-Ешвегським, сином Моріса, ландграфом Гессен-Кассельським, почалися в 1643 році. Ландграф був двоюрідним братом обох її батьків і на дев'ять років старший за неї. Процес переговорів був важким, але остаточно завершився в червні 1646 року. Батько подарував їй статок у 20 000 гульденів. Шлюб відбувся в замку Три Корони у Стокгольмі 6 вересня 1646 року.
Після весілля Елеонора зізналася перед чоловіком, «на колінах», що мала роман з французьким лютністом і актором на ім'я Бесон з французького придворного театру Антуана де Больє і вагітна його дитиною.[6][7] Фредерік вирішив поводитися так, ніби нічого не сталося, і приховати це. Але подія стала відомим скандалом. Бесон написав Елеонорі твір, який надіслав їй разом із листом від 28 лютого 1647 року, але вона віддала його своєму братові; цей документ нині зберігається в Стегеборзькій колекції.[6] У 1648 році вона називала головну фрейліну королеви Маргарету Браге своїм «найдорожчим захистом», ймовірно тому, що Маргарета Браге захищала її, коли вона народила позашлюбну дитину.[8]
Шлюб був описаний як нещасливий. Фрідріх брав участь у війні свого шурина в Польщі, де був розстріляний у 1655 році. Елеонора більше не виходила заміж. Кажуть, вона була надто збентежена скандалом з Бесоном, щоб повернутися до шведського двору, тому вона вважала за краще жити у своєму феодальному володінні Остерхольці, де заснувала аптеку та найняла першого вчителя та лікаря міста. Елеонора була адміністраторкою і регенткою володінь свого чоловіка в Священній Римській імперії. Вона відправила свою дочку Юліану на виховання до шведського королівського двору, де вона вважалася потенційною нареченою Карла XI, поки вона не завагітніла в 1672 році. Фактично Елеонора відвідала Швецію кілька разів: у 1661, 1674 та 1681 роках. Під час її візиту в 1674 році Лоренцо Магалотті описав її як «злу, марнославну, дивну, горду та меланхолічну жінку», яка більшу частину свого часу проводила у побожних поклоніннях.[6]
Елеонора померла в Остергольці, Бремен (сьогодні Німеччина) і похована в Altstädter Kirche («церква Старого міста») в Ешвеге, де зараз стоїть Marktkirche («Ринкова церква»).
Деякі з її відомих нащадків - Вільгельм II, німецький імператор; Микола II Російський імператор; королева Сполученого Королівства Вікторія; Чарльз, принц Вельзький; і нинішній король Швеції Карл XVI Густав.
Діти[ред. | ред. код]
- Маргарет (Ерфурт, 31 березня 1647 — Ерфурт, 19 жовтня 1647).[a]
- Крістіна (Кассель, 30 жовтня 1649 — Беверн, 18 березня 1702), одружена у 1667 році з Фердинандом Альбертом I, герцогом Брауншвейг-Люнебург-Беверна.
- Єлизавета (Ешвеге, 7 квітня 1650 — Ешвеге, 27 квітня 1651).
- Юліана (Ешвеге, 14 травня 1652 — Голштейн, 20 червня 1693), потенційна наречена Карла XI Шведського; вийшла заміж у 1680 році за Йоганна Якоба Маршана, барона Лілієнбургського.
- Шарлотта (Ешвеге, 3 вересня 1653 — Бремен, 7 лютого 1708), заміжня вперше в 1673 році з принцом Августом Саксен-Вайсенфельським (сином герцога Августа ), а вдруге, в 1679 році з Джоном Адольфом, графом Бентхайм-Текленбурзьким (розлучена у 1693 році).
- Фрідріх, спадковий принц Гессен-Ешвеге (Ешвеге, 30 листопада 1654 — Ешвеге, 27 липня 1655).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Probably she was the child product of the affair with the lute-player. According to historiography, Eleonora Catherine confessed the affair to her husband at the beginning of 1647, when the pregnancy could no longer be concealed.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1034716794 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Eleonora Catharina — 1917.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Ulf Sundberg in Kungliga släktband, Historiska media, Lund, 2004, ISBN 91-85057-48-7 p. 281
- ↑ Women in Power : 1640-1700. Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ а б в Eleonora Catharina in Riksarkivet.se [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.] (in Swedish) [retrieved 11 June 2014].
- ↑ Frederick of Hesse-Eschwege : News from the "great Fritz" in Weser Kurier.de [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.] (in German) [retrieved 11 June 2014].
- ↑ Fabian Persson (1999). Servants of Fortune. The Swedish court between 1598 and 1721. Lund: Wallin & Dalholm. ISBN 91-628-3340-5 p. 171
Посилання[ред. | ред. код]
- Елеонора Катаріна з Пфальца [Архівовано 1 травня 2022 у Wayback Machine.] в Проект Рунеберг
- http://www.guide2womenleaders.com/womeninpower/Womeninpower1640.htm [Архівовано 2 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- https://runeberg.org/nfbg/0204.html [Архівовано 1 травня 2022 у Wayback Machine.]
|
