Ерік Саті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ерік Саті
Erik Satie - BNF1.jpeg
При народженні: Alfred Eric Leslie Satie
Дата народження: 17 травня 1866(1866-05-17)
Місце народження: Онфльор
Дата смерті: 1 липня 1925(1925-07-01) (59 років)
Місце смерті: Париж
Громадянство: Франція Франція
Рід діяльності: композитор, піаніст
Роки активності: 1892–1923
Напрямок: модерн

Ерік Саті́ (ім'я при народженні — Alfred Eric Leslie Satie, писав своє ім'я як Erik Satie; *17 травня 1866, Онфльор — †1 липня 1925, Париж) — французький композитор і піаніст.

Автор опер, оперет, балетів, пісень та численних творів для фортепіано. Він стоїть біля витоків «музики як частини інтер'єру» (musique d'ameublement), фонової музики, яку пізніше назвуть «ембієнт» (ambient). Серед учнів Еріка Саті — композитори французької шістки (Les Six)

Біографія[ред.ред. код]

Ерік Саті народився 17 травня 1866 року в нормандському портовому місті Онфльор. Його матір'ю була Жанна Леслі, батьком — Альфред Саті, морський брокер. Вихований в дусі англіканізму, Ерік Саті провів свою юність між Нормандією і Парижем. У 1870 році сім'я Саті залишає Онфльор і оселяється в Парижі, де батько отримує посаду перекладача. Після смерті матері у 1872 році, Ерік повертається в Онфльор, але через шість років знову їде в Париж до батька, який до того часу знову одружується з Ежені Барнече, викладачем фортепіано. Мачуха вчить Еріка основам гри на інструменті.

Ерік Саті, портрет Сюзанни Валадон (1893)

У 1879 році він вступає в Паризьку консерваторію, але через два роки незадовільного навчання його відраховують. В кінці 1885 року він поновлюється, але знову не закінчує навчання. В цей період була написана перша його відома фортепіанна п'єса — «Аллегро» (1884). Неспроможний справити хороше враження на консерваторських викладачів, Саті вступає в піхотний полк.

Через декілька тижнів служби, вирішивши, що армія — не для нього, він виходить роздягнений на двір у холодну зимову ніч, захворює запаленням легень і, таким чином, демобілізується.

У 1887 році він оселяється на Монмартрі і пише свої «Оживи» («ogive» — «готична арка») — чотири фортепіанні п'єси. Саті сказав, що надихнули його на ці твори вікна Нотр Даму де Парі. Примітно те, що в нотному записі цих п'єс відсутні тактові риси. Взагалі, Саті досить швидко розвинув свій особливий стиль нотації — нотації у формі інтерпретації твору.

У 1888 році він створює «Три Гімнопедії» для піаніно.

У 1890 році стає завсідником кабаре «Чорний кіт», де знайомиться з Клодом Дебюссі. У 1891 два друга вступають в «Кабалістичний орден Троянди-Хреста». Як офіційний композитор і капельмейстер цього ордену Саті пише декілька творів, таких як «Дзвінки Троянди-Хреста» та «Син Зірок».

У 1915 році Саті знайомиться з Жаном Кокто, з яким починає співпрацювати наприкінці 1916-го. Вони вдвох стали духовними основоположниками «французької шістки», що була створена у 1920-му. Пікассо знайомить Еріка Саті з художниками-кубістами, зокрема з Жоржем Браком, разом з яким Саті працює над п'єсою «Пастка Медузи».


Ерік Саті, карикатура Сантьяго Русиньола

Див. також[ред.ред. код]

  • 9438 Саті — астероїд, названий на честь композитора[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред.ред. код]

http://fr.wikipedia.org/wiki/Erik_Satie.

Посилання[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Филейко Г., Э. Сати, в сборнике: Вопросы теории и эстетики музыки, в. 5, Л., 1967;
  • Шнеерсон Г., французская музыка XX века, 2 изд., М., 1970;
  • Cocteau J., Е. Satie, Liège, 1957.