Ембієнт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ембієнт (англ. Ambient, дослівно — «навколишній») — напрямок електронної музики, що характеризується відходом від лінеарно розгорнутої мелодичної лінії, характерної класичній електронній музиці (Vangelis, Kitaro), в бік вільної композиції звукових ефектів. Як правило, звукові ефекти пов'язуються постійно повторюваною фразою електроперкусії, яка також організує твір ритмічно. Тоді як в більшості музичних напрямків – від класики до панк-року – конструктивною віссю твору є гармонічна послідовність, то в музиці ембіент, розгортання твору відбувається через оперування барвою звуку. Характерним композиційним прийомом також є повторення короткої мелодійної фрази, яка при кожному повторі мінімально модифікується. (див. також мінімалізм)

Ефектом використання цих технік стає зміщення акценту з послідовності звуків на їх звучання, таким чином музика ембієнт статична і сприймається як би поза часом. В цьому плані ембієнт ідеально підходить для медитації.

Походження[ред.ред. код]

Термін ембієнт ймовірно походить від гасла musique d'ameublement, автором якого є французький композитор, сучасник імпресіоністів Ерік Саті (1866-1925). Його ідеалом була музика, що може слугувати тлом повсякденного життя, що можна порівняти з меблями, або така, яка може впливати на настрій людини, але в таких межах, щоб не відривати її від інших занять. Відтак Саті, окрім традиційних музичних інструментів, використовував також машини (наприклад друкарські), домашні пристрої (наприклад гудіння пилососу).

Після першої світової війни під впливом Саті у Франції з'являється т.зв. група шести, до якої входили композитори Франсіс Пуленк, Герман Таєфер , Жорж Орі, Луї Дюре, Артур Онеггер i Даріус Мійо. Найвидатніший з них - Артур Онеггер (1892-1955) став автором відомого симфонічного твору "Pacific 231", що нагадує поступовий прискорений рух велетенського локомотиву типу "Пасіфік 231".

Іншим джерелом була авангардна музика, в особливості Джона Кейджа (1912-1992), що прославився нетрадиційними джерелами звуку (наприклад радіоприймачі, налаштовані на випадково обрану радіостанцію, каністри, кухонний посуд). Кейдж поєднував звук із зображенням і, як інші авангардисти не використовував класичної гармонії.

Найважливіші творці[ред.ред. код]

Таким чином коріння музики ембієнт сягають академічної музики, однак його поява пов'язана з творцями танцювальної музики, що використовувала електронні інструменти, що давали необмежені можливості синтезу різних звукових фарб та роботи з ними. Першим композитором стилю ембієнт є Брайан Іно та Клаус Шульц, найвидатніші твори яких припали на 70-роки XX століття.

Брайан Іно так описав своє відкриття ембієнту:

« (...)В січні 1975 року потрапив в ДТП. Не був тяжко пораненим, але довгий час провів у ліжку. Моя приятелька, Judy Nylon, відвідала мене тоді й принесла платівку з музикою для арфи 18-го століття. Коли вона пішла, з великим трудом поставив платівку. Але виявилось, що підсилювач був налаштований на мінімальну гучність, а один канал був повністю заглушеним. Однак я не мав сили, щоб встати та відрегулювати гучність, звуки, що доносились з динаміків були на межі чутливості. Тоді мені спало на думку, що музику можна трактувати зовсім інакше - як елемент оточення, так само, як колір світла або звук дощу(...).  »

Експансія музики ембієнт наступила одразу з вибухом популярності клубів техно на межі 80-х та 90-х років 20 століття, коли для ембієнту спеціально відводились т. зв. 'chill-out-rooms' (див. Чілаут). На сцені з'явилися такі проекти як The Orb, The Future Sound of London, Aphex Twin, Banco de Gaia, Biosphere, Jean Ven Robert Hal, Wolfram, Monolake, Air, William Orbit, Autechre. В певному зв'язку зі стилістикою ембієнт творили також популярні проекти The KLF та Enigma. В їх музиці, окрім ритму техно та колориту електроінструментів, зустрічається григоріанський хорал, спів китів та дельфінів, колажі звуків міста й звуків природи.

Одним з найважливіших течій ембієнту є dark ambient — найпохмуріший з різновидів цієї музики. Найвидатніші представники — Lustmord, Coil чи Raison D'ertre. Існує також термін ізоляціонізм, придуманий журналістами престижного британського музичного журналу «The Wire», що окреслює музику таких творців як Thomas Köner чи Lull — то є крайній різновид дарк-ембієнту, що характеризується несамовито похмурою, що базується переважно на дуже низьких звуках.

Ембієнт можна вважати електронним відповідником музики напрямку прогресивний рок та спадщини таких колективів як Pink Floyd або ранній King Crimson або Genesis.

Найвідоміші альбоми в стилі Ембієнт в хронологічному порядку[ред.ред. код]

Автор Роботи
Ерік Саті 1917 - Furniture music (1)
1920 - Furniture music (2)
1923 - Furniture music (3)
Едгар Варез 1934 - Ecuatorial
П'єр Шеффер 1948 - Etude aux Chemins de Fer
Terry Riley 1964 - In C
1968 - A Rainbow in Curved Air
Майлз Девіс 1969 - In A Silent Way
1974 - Big Fun for "Orange Lady"
1974 - Get Up With It for "He Loved Him Madly"
Popol Vuh 1970 - Affenstunde
1971 - In Den Garten Pharaos
Pink Floyd 1971 - Meddle
Tangerine Dream 1971 - Alpha Centauri
1972 - Zeit
1974 - Phaedra
1975 - Rubycon
1975 - Ricochet
1976 - Stratosfear

2000 - The Seven Letters from Tibet
Wendy Carlos 1972 - Sonic Seasonings
Клаус Шульц 1972 - Irrlicht
1973 - Cyborg
1975 - Timewind
1976 - Moondawn
1977 - Mirage
1977 - Body Love Vol. 2
1978 - X
1979 - Dune
1995 - In Blue
— With Pete Namlook:
1994 - Dark Side of the Moog I - Wish you were there
1994 - Dark Side of the Moog II - A saucerful of ambience
2002 - Dark Side of the Moog IX - Set the controls for the heart of the mother
2005 - Dark Side of the Moog X - Astro know me domina
Can 1973 - Future Days
1974 - Soon Over Babaluma
Gong 1973 - Flying Teapot for "The Octave Doctors and the Crystal Machine"
1974 - You for "A Sprinkling of Clouds"
Fripp & Eno 1973 - No Pussyfooting
1975 - Evening Star
Kraftwerk 1975 - Radio-Activity
Брайан Іно 1975 - Another Green World
1975 - Discreet Music
1978 - Ambient 1 / Music For Airports
1980 - Fourth World 1 / Possible Musics (with Jon Hassell)
1982 - Ambient 4 / On Land
1983 - Apollo: Atmospheres and Soundtracks
Стів Райх 1976-1978 - Музика для 18 музикантів
Жан Мішель Жарр 1976 - Oxygène
1977 - Equinoxe
Steve Roach 1984 - Structures from Silence
1988 - Quiet Music
1988 - Dreamtime Return
1993 - Origins
1994 - Artifacts
1996 - The Magnificent Void
2000 - Early Man
2003 - Mystic Chords & Sacred Spaces
Coil 1984 - How to Destroy Angels
1998 - Time Machines
The KLF 1990 - Chill Out
Enigma 1990 - MCMXC A.D.
The Orb 1991 - The Orb's Adventures Beyond the Ultraworld
1992 - U.F.Orb
Biosphere 1991 - 1994 - Patashnik
1995 - Substrata
Aphex Twin 1992 - Selected Ambient Works 85-92
1994 - Selected Ambient Works Volume II
Pete Namlook 1992 - Silence I
1993 - Air I
1994 - Air II
1996 - Outland 2 (with Bill Laswell)
1996 - The Fires of Ork (with Geir Jensen of Biosphere)
Moby aka Voodoo Child 1993 - Ambient
1996 - The End of Everything (as Voodoo Child)
Global Communication 1994 - 76:14
Future Sound of London 1994 - Lifeforms
1994 - ISDN
Richard Bone 1998 - The Spectral Ships
1999 - Ether Dome
Stars of the Lid 1999 - Avec Laudenum
2001 - The Tired Sounds Of Stars Of The Lid
William Basinski 2002 - The River
2002-2003 - Disintegration Loops I, II, III and IV

Музичні приклади (фрагменти)[ред.ред. код]

Брайан Іно (Brian Eno)

Група KLF, альбом Chill out

Клаус Шульц (Klaus Schulze), альбом Mirage

Мобі (Moby), альбом Embient

Зовнішні посилання

Джерела та посилання[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • The Ambient Century by Mark Prendergast, Bloomsbury, London, 2003
  • The Rolling Stone Record Guide, Virgin Books, London, 1992.
  • Music For Inner Space by Neville Drury, Unity Press, Lindfield, 1985.
  • Healing Music by Neville Drury and Andrew Watson, Nature & Health Books, Chatswood, 1987.
  • Adventures In Wonderland: A Decade Of Club Culture by Sharon Garret, Headline Books, London 1998.
  • Elevator Music: A Surreal History of Muzak, Easy Listening & Other Moodsong by Joseph Lanza, Quartet, London, 1995.
  • The Illustrated Encyclopedia Of Rock, Salamander Books, London, 1982.
  • Art Rock by John Rockwell from The Rolling Stone Illustrated History Of Rock And Roll, Random House, 1980.
  • New Sounds: The Virgin Guide To New Music by John Schaefer, Virgin Books, London, 1987.
  • Digital Gothic: A Critical Discography Of Tangerine Dream by Paul Stump, S.A.F. Publishing, London, 1997.
  • The Rough Guide To Rock, Rough Guides Ltd, London, 1999.
  • The Rough Guide To Classical Music, Rough Guides Ltd, London, 2001
  • Ocean Of Sound by David Toop, Serpents Tail, London, 1996.
  • Kraftwerk: From Dusseldorf To The Future by Tim Barr, Ebury Press, London, 1998
  • The Rough Guide To Techno by Tim Barr, Rough Guides Ltd, London, 2000
  • Krautrocksampler: One Head’s Guide To The Great Kosmische Musik by Julian Cope, Head Heritage, London, 1995.
  • Crossfafe: A Big Chill Anthology, Serpents Tail, London, 2004.