Естонсько-російський кордон
| Кордон Естонія — Росія | |||
|---|---|---|---|
 | |||
 | |||
| Країни: |
 Естонія Росія | ||
| Довжина: | 294 км | ||
| Тип: | зовнішній кордон ЄС | ||
| Остання зміна: | Передача Печорського району, Івангороду і його околиць РРФСР (1945) | ||
| Лінія кордону: | річка Нарва, Нарвське водосховище, Чудсько-Псковське озеро | ||
| Охороняють: |
Поліційно-прикордонна служба Естонії Прикордонна служба ФСБ РФ | ||
| Прикордонні адміністративні одиниці: | |||
| |||
 Мультимедія на Вікісховищі | |||
Кордон Естонія — Росія (Естонсько-російський кордон) — міждержавний кордон завдовжки 294 км. У сучасному вигляді залишається незмінним із 1945 року, коли Естонія втратила на користь РРФСР Печорський район, а також східне Принарв'я з Івангородом, що входили до її складу в 1920—1945 роках.
Значна частина кордону між Естонією та Росією — водні; проходять фарватером річки Нарви і Чудсько-Псковського озера; на півдні розташовані сухопутні ділянки, частини яких оскаржувалися[1] Естонією до приєднання країни до ЄС і НАТО.
Станом на 2011 рік, договір про кордон між країнами, який передбачає визнання відповідних територій російськими (у Печорському районі Псковської і Ленінградській областях) не ратифікований (договір був підписаний у травні 2005 року, але при ратифікації естонський парламент зробив низку дій, після яких Росія відкликала свій підпис під договором[2]), проте Естонія на своїх монетах таки стала карбувати зображення мапи країни без цих територій (монети євро Естонії).
З боку Росії до кордону примикають Ленінградська область і Псковська область. Кордон розділив міста Нарва (Естонія) і Івангород, які в радянський час були єдиною комунікаційною агломерацією. Обидва мають переважно російське і російськомовне населення.
Примітна різка зміна напрямків торговельного обороту до і після встановлення кордону. Якщо на початку 1990-х населення РРФСР їздило на закупи до Естонії, то нині естонські споживачі активно закуповуються в Росії та часто перепродують товар в Естонії. Найчастіше такі товари, як цукор, сигарети й бензин. Останнім часом на російській стороні стало вигідніше купувати і різного роду послуги[3]
На кордоні діють два види пропускних пунктів: автомобільно-пішохідний міст Дружби (Нарва-Івангород) і озерний на Чудсько-Псковському озері (з 2004 року), що експортує до Естонії будівельний пісок[4]
Дубки[ред. | ред. код]
Росії належить не зв'язаний з основною територією держави напівексклав Дубки. Територія села з усіх сторін по суші оточена територією Естонії і є напівексклавом. Зв'язок з російською територією можливий тільки Псковським озером. Місцевість відноситься до історичної області Сетумаа.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ = 200501209 Договір про кордон між Росією і Естонією від 18.05.2005 р. та умови територіальних обмінів. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 26 листопада 2012.
- ↑ Росія відкликала підписи під договорами про кордон з Естонією [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.] «Російська газета» 01.09.2005
- ↑ ПУП на російсько-естонському кордоні — Громадсько-політична газета «Коридори влади». Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 13 квітня 2019.
- ↑ Російсько-естонська межа — Інформаційно-пошукова система Корабел.ру. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 26 листопада 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||