Російсько-естонський кордон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Естонсько-російський кордон)
Перейти до: навігація, пошук
Мапа Естонської РСР в 1940, котра включала тоді Печорський район та Івангород

Естонсько-російський кордон завдовжки 294 км. У сучасному вигляді залишається незмінним з 1945 року, коли Естонія повернула РРФСР входивший до її складу у 1920 — 1945 роках Печорський район, а також східне Принарв'я з Івангородом.

Значна частина кордонів з Естонією — водні; проходять по фарватеру річки Нарви і Чудського озера; на півдні є сухопутні ділянки, частини яких оскаржувалися[1] Естонією до приєднання країни до ЄС і НАТО. Станом на 2011 рік, договір про кордон між країнами, який передбачає визнання відповідних територій російськими (у Печорському районі Псковської області і Ленінградської області) не ратифікований (договір був підписаний у травні 2005 року, але при ратифікації естонський парламент зробив ряд дій, після яких Росія відкликала свій підпис під договором[2]), проте Естонія на своїх монетах стала карбувати зображення карти країни без даних територій (монети євро Естонії).

З боку Росії до кордону примикають Ленінградська область і Псковська область. Кордон розділив міста Нарва (Естонія) і Івангород, які в радянський час представляли єдину комунікаційну агломерацію. Обидва мають переважно російське і російськомовне населення.

Примітна різка зміна напрямків торгового обороту до і після встановлення кордону. Якщо на початку 1990-х населення РРФСР їздило за покупками в Естонію, то в даний час естонські споживачі активно закуповуються в Росії та часто перепродують товар в Естонії. Найбільш ходові товари — цукор, сигарети, бензин. Останнім часом на російській стороні стало вигідніше купувати і різного роду послуги[3]

На кордоні діє два види пропускних пунктів: автомобільно-пішохідний по Мосту Дружби (Нарва-Івангород) і озерний на Чудському озері (з 2004 року), експортуючий в Естонію будівельний пісок[4]

Примітки[ред.ред. код]